Фінанси підприємства

Можна стверджувати, що „санація” є ширшим поняттям, ніж „реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе к реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

В економічній літературі часто  згадується концепція швидкого виявлення  фінансової кризи та радикальних санаційних дій («Primat des Handelns»). Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних заходів — основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій.

На методи та форми проведення санації  вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичну і практичну базу санації підприємств, ознайомлюємося з основними проблемами, що становлять предмет досліджень зарубіжних економістів у цій галузі. Предметом дискусій провідних учених Німеччини, США, Великобританії є питання, пов’язані з методами прогнозування банкрутства підприємств, класифікацією фінансових джерел санації та послідовністю їх мобілізації; змістом контролінгу санації, порядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірами державної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріоритетами; швидкістю фінансового оздоровлення; приватизаційними аспектами санації підприємств тощо.

Література

1. Антикризисное управление: Учебное пособие / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др.; под ред. Э.С. Минаева и В.П. Панагущина. – М.: Издательство ПРИОР, 1998.
2. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1994.
3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.:Ника-центр, -1999.
4. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.
5. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. -  М.: Высшая школа, 1993.
6. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року N 3125-XII
7. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” N 2343-XII від 14 травня 1992 року.
8. Закон України “Про підприємства в Україні” // Голос України. — 1991. — 27 бепезня
9. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – Москва "Финансы и статистика", 1996.
10. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання.: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001.
11. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.
12. «Финансы» ред. А.М. Ковалева, М. 1997г.
13. Финансовый менеджмент: теория и практика /под ред. Стояновой Н.М.-М.: Перспектива, 1996.
14. Финансовый менеджмент /Уч.-практ. Рук-во. -М.: Перспектива,  1993.
15. Финансы предприятий. Бородина Е.И., Голикова Ю.С., Колчина Н.В., Смирнова З.М. - М., 1995. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 1995.
16. Харламова Г.В, Экономический анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий. - Х., 1995.
17. Экономика предприятия /Под. ред. проф. В.Я. Горфинкеля. - М.,1996.