Дострокове припинення повноваженнь президента Украины

   Оголошення  Президентом України про свою відставку повинне мати безповоротний характер: він не може після прийняття відповідного рішення оголосити, що передумав, і відкликати або скасувати свою заяву про відставку.

   Водночас  відставка є невідворотною, тобто  ні парламент, ні український народ  не можуть не прийняти відставку глави держави, не можуть зобов'язати його продовжувати виконувати президентські повноваження проти його волі. Конституційно не передбачається необхідність дачі згоди Верховної Ради України на відставку Президента України, оскільки його рішення не залежить від позиції парламенту. Не потрібно також прийняття Верховною Радою рішення про те, що вона приймає відставку Президента, або прийняття нею якогось іншого акта для констатації закінчення повноважень глави держави, який іде у відставку. Верховна Рада України повинна лише вирішити питання про призначення виборів нового Президента України відповідно до п. 7 ст. 85 Конституції України. 

   1.2 НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНУВАТИ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ'Я 

   Стаття 110.Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку. 

   Стаття закріплює загальну процедуру дострокового припинення президентських повноважень у зв'язку з настанням такої обставини, як неможливість виконувати ним свої повноваження за станом здоров'я.

   Конституційно визначено, що при виникненні сумніву у Верховної Ради України про можливість виконувати Президентом свої повноваження за станом здоров'я вона готує і направляє на розгляд до Верховного Суду України відповідне звернення. Оскільки медичні критерії для порушення такої процедури законодавчо не закріплені, то причини виникнення такого сумніву можуть бутирізні — тривалий розлад здоров'я, симптоми, що свідчать про недієздатність, каліцтво чи тяжку невиліковну хворобу, яка робиш неможливим виконання главою держави своїх обов'язків.

Стаття не містить вказівки на конкретну кількість голосів народних депутатів України, потрібну для прийняття рішення про звернення до Верховного Суду України щодо стан;, здоров'я глави держави. За цих умов слід керуватися положення] ст. 91 Конституції України, яка передбачає, що за загальним пр а-вилом закони, постанови та інші акти Верховної Ради України приймаються більшістю від її конституційного складу.

   Оскільки  чіткої процедури огляду стану здоров'я  Президента на конституційному або законодавчому рівні не закріплені можна зробити припущення про необхідність створення авторитетної медичної комісії, проведення спеціального медичного консиліуму, оскільки неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком. Ініціатива щодо проведення такого консиліуму належить Верховній Раді Україні:

   Медична комісія повинна провести всебічне обстеження стану здоров'я Президента України, на його основі чітко встановити діагноз і констатувати наявні розлади здоров'я. При цьому у висновку медичної комісії має бути подана розгорнута характеристика того, як наявні розлади здоров'я позначаються на поведінці хворого, яким чином впливають на його здатність до фізичної та розумової діяльності. Медичний висновок має бути належним чином оформлений і підписаний, хоча сам по собі він ще не є вирішальним фактором у вирішенні питання про неможливість виконання главою держави своїх повноважень за станом здоров'я.

На підставі отриманих документів Верховний Суд України повинен підготувати спеціальне письмове подання, в якому має зробити відповідний юридичний висновок щодо стану здоров'я Президента і направити його разом із медичним висновком до парламенту.

   За  наявності висновку Верховного Суду України і медичного висновку питання про можливість Президента України виконувати свої повноваження за станом здоров'я вноситься до порядку денного поточної сесії парламенту і розглядається на пленарному засіданні. Згідно з Регламентом Верховної Ради України рішення про неможливість виконання главою держави своїх повноважень за станом здоров'я на такому засіданні Верховної Ради України приймається більшістю від її конституційного складу. Повноваження Президента України достроково припиняються у цьому разі з моменту прийняття парламентського рішення, тобто з моменту офіційного оголошення підсумків голосування.

   Конституції багатьох зарубіжних держав передбачають можливість тимчасового припинення повноважень глави держави (тимчасової вакансії). Наприклад, конституції Аргентиті (ст. 87), Бразилії (ст. 79), Єгипту (ст. 82), США (розділ 1 ст. II) у випадку тимчасової вакансії передбачають заміщення поста глави держави віце-президентом. Більше того, ст. 80 Конституції Бразилії навіть передбачає, що в разі неможливості виконання своїх обов'язків президентом і віце-президентом або виникнення вакансії відповідних посад, голови палат парламенту і голова федерального верховного суду здійснюють обов'язки Президента у порядку переліку. Таким чином, передбачено цілий ряд вищих посадових осіб, які можуть тимчасово здійснювати повноваження глави держави, аби тільки вона не була вакантною, що досить важливо в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу, національної безпеки.

   Основний  Закон України (до речі, як і конституції Ірландії, Словенії та Узбекистану) не передбачає ані поста віце-президента, ані можливості тимчасового припинення повноважень глави держави. Більше того, ч. 2 ст. 106 взагалі забороняє Президентові України передавати свої повноваження іншим особам або органам протягом усього строку повноважень. Із цього випливає, що навіть у випадку хвороби, яка не має стійкий характер, але пов'язана з тривалим лікуванням або госпіталізацією, Президент зберігає свої повноваження у повному обсязі і повинен виконувати їх у міру своїх можливостей.

   Оскільки  неможливість виконання повноважень  за станом здоров'я як конституційна підстава дострокового припинення повноважень Президента України не передбачає як обов'язкову ознаку стійкість розладу здоров'я, то неврегульованим залишається питання — чи повинні достроково припинятися повноваження глави держави внаслідок хвороби, яка не має стійкого характеру, але пов'язана із тривалою неможливістю виконання президентських повноважень внаслідок стаціонарного лікування, госпіталізації, проведення хірургічних операцій, перебування в реанімації тощо.

   Наявність суттєвих прогалин у конституційній регламентації порядку припинення повноважень Президента України  у зв'язкузнеможливістю їх виконання  за станом здоров'я потребує додаткової регламентації на законодавчому рівні. Це ще раз свідчить пронеобхідність прийняття закону про Президента України, в якому має бути чітко визначено, яка медична установа надаватиме висновок про стан здоров'я Президента України, протягом якого терміну такий висновок повинен бути представлений, яким має бути зміст висновку Верховного Суду України і в який термін він повинен бути представлений на розгляд парламенту, як бути у разі тимчасової неспроможності глави держави виконувати свої повноваження, тощо. 
 
 

1.3 ПРОЦЕДУРА УСУНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА З ПОСТА В ПОРЯДКУ ІМПІЧМЕНТУ 

   Стаття 111.Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

   Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

   Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

   Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

   За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

   Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.  

   Стаття визначає юридичні підстави і зміст основних стадій процедури дострокового припинення повноважень Президента України в порядку імпічменту. На відміну від відставки, яка має добровільний характер, усунення Президента Україна із поста передбачає примусове позбавлення глави держави його повноважень і недоторканності.

   Усунення  Президента з посади є заходом  конституційно-правової відповідальності глави держави. Метою імпічменту є звільнення Президента з посади і позбавлення його президентського імунітету для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закріплена  Конституцією України процедура  імпічменту є досить складною і багатоетапною. її складність визначається особливою роллю Президента у державному механізмі України, необхідністю створення системи гарантій від необгрунтованого застосування цієї міри юридичної відповідальності до глави держави.

   Перша частина статті визначає, що юридичною підставою для усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є вчинення ним державної зради або іншого злочину. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Приводом для порушення питання про усунення Президента України з посади є відомості про вчинення ним діянь, що містять ознаки злочину. При цьому слід мати на увазі такі обставини.

По-перше, державна зрада також є злочином, ознаки якої містяться у ст. 111 Кримінального  кодексу України. Вона визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Тому в цілому можна сказати, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення главою держави злочину.

   По-друге, Конституція України на відміну  від багатьох зарубіжних конституцій, не містить вказівки на ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого главою держави. Це дає змогу зробити висновок, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення Президентом України будь-якого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України.

ки, яка  має добровільний характер, усунення Президента Україна і з поста передбачає примусове позбавлення глави держави його повноважень і недоторканності.

   Усунення  Президента з посади є заходом  конституційно-правової відповідальності глави держави. Метою імпічменту є звільнення Президента з посади і позбавлення його президентського імунітету для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

   Закріплена  Конституцією України процедура  імпічменту є досить складною і багатоетапною. її складність визначається особливою роллю Президента у державному механізмі України, необхідністю створення системи гарантій від необгрунтованого застосування цієї міри юридичної відповідальності до глави держави.

   Перша частина статті визначає, що юридичною підставою для усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є вчинення ним державної зради або іншого злочину. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Приводом для порушення питання про усунення Президента України з посади є відомості про вчинення ним діянь, що містять ознаки злочину. При цьому слід мати на увазі такі обставини.

По-перше, державна зрада також є злочином, ознаки якої містяться у ст. 111 Кримінального  кодексу України. Вона визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Тому в цілому можна сказати, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення главою держави злочину.

   По-друге, Конституція України на відміну  від багатьох зарубіжних конституцій, не містить вказівки на ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого главою держави. Це дає змогу зробити висновок, що юридичною підставою для імпічменту є вчинення Президентом України будь-якого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України.