Акцизи як форма специфічних податків

ПЛАН

 

 

1. Акцизи як форма специфічних податків 2

 

2. Платники акцизного збору, акцизне оподаткування 5

 

3. Пільги по акцизному збору, порядок та строки внесення

в бюджет 7

 

Список літератури 10

 

1. Акцизи як форма специфічних податків

 

Акциз - від латинського accidere  - один з видів непрямого податку переважно на товари масового вжитку (цигарки, алкогольні напої, сіль, сірники, автомобілі, холодильники, парфумерію тощо). Вперше був запроваджений у Давньому Римі. Вибірковий акциз в деяких країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на проїзд, на літак, комунальні послуги. У більшості країн Заходу в повоєнний період були запроваджені універсальні акцизи, або податки з обороту, які вилучаються у відсотках (до 10%) від валової виручки підприємств. В останні три десятиріччя замість податку з обороту існує акциз на додану вартість, що став основною формою непрямого оподаткування. Тобто в широкому розумінні акциз - це непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг.

Податок на додану вартість запроваджений  у 60-х роках, і сьогодні використовується більш ніж у 50 країнах світу. За економічним змістом він є  частиною новоствореної вартості, яка  з'являється на кожній стадії виробництва та обігу. Його базою є не прибуток як результат господарської діяльності, а оподатковується різниця між грошовою виручкою певного підприємства від реалізації виробленої ним продукції і сумою його витрат на матеріали і послуги, що придбані у продавця. По суті цей податок акумулюється в ціні упродовж усього процесу руху продукції (послуг) і стягується в міру їх реалізації. Формально його платниками є всі суб'єкти, які займаються господарською і комерційною діяльністю. Проте фактично ПДВ сплачує покупець у момент оплати товарів (послуг, робіт), які споживаються на території країни, незалежно від їх походження.  Ставки податку на додану вартість у розвинутих країнах Заходу становлять від 8 до 20 %. Механізм  використання в них ПДВ має гнучкий характер: залежно від призначення і видів товарів крім основних (стандартних) ставок діють зовнішні, знижені, в також для експортних товарів нульові ставки. Останні передбачають повернення всієї суми ПДВ, який включено до ціни купленого товару.

За останні тридцять років питома вага індивідуальних та універсальних  акцизів в цих країнах скорочується (в Канаді з 35,3 до 26 %, в Італії з 40,8 до 23 %, у Франції  з 37,6 до 28 %, в Японії  з 33 до 12 %). Це пояснюється насамперед зростанням частки податків на соціальне страхування. Найнижча питома вага акцизів в Японії (12 %) та США (16 %), оскільки в цих країнах переважає пряме оподаткування; найвища - в Греції, Португалії (до 40 %) та Ірландії (42 %). У структурі акцизів в країнах ЄС дещо підвищуються універсальні і знижуються індивідуальні акцизи. Водночас частка акцизів в доходах державного бюджету в розвинутих країнах Заходу знижується. В Японії у 1989 скасовано 30 % акцизів на дорогі товари (автомобілі, холодильники тощо) і запроваджений 30 % універсальний акциз у формі податку на додану вартість. Для бюджетів штатів та місцевих органів влади значну роль у США та Японії відіграє універсальний акциз - податок на продаж зі ставкою від 3 до 7,5% роздрібної ціни. У США він забезпечує до 30% надходжень. Індивідуальних акцизів в Німеччині налічується майже 20, а в Японії - понад 600.

В українській системі  податків також  використовуються три  види непрямих податків : акцизний збір (спеціальний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито, об'єктом яких є оборот і споживання певних товарів та послуг. Вони не настільки очевидні для платника як прямі податки, тому що включаються до продажної ціни товарів чи тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі незалежно від свого фінансового становища. Суб'єктом непрямого оподаткування є продавець товару або послуг, який виступає посередником між державою та платником (споживачем товару або послуг). Ці податки прямо не пов'язані із сукупним доходом платника, а лише з тією його частиною, що використовується як споживчі витрати. До них відноситься і акцизи, які , як непрямий податок, поширені в усіх країнах. Як і в інших країнах вони можуть бути індивідуальними і універсальними.

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, ювелірні вироби, вироби з кришталю та хутра, відеотехніка, легкові автомобілі, бензин, чай, сіль, цукор тощо), які визначаються законодавчим органом.

Цей податок кількісно замінив (разом із податком на додану вартість) податок з обороту і податок  з продажів, що діяли раніше. Він  включаються в ціну товарів і сплачується споживачами цих товарів. Збирається цей податок здебільшого за твердою ставкою з одиниці виміру товару і коливається в залежності від виду товару.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються від  індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки.

У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів:

1. Податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. Нині цей податок існує в небагатьох країнах (наприклад, у Великій Британії, Канаді, США, Швеції), в сучасній Україні він не використовується.
2. Податок з обороту  стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок зараз теж не використовується.
3. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. Ставка податку на додану вартість у 1995 р. затверджена у розмірі 20 відсотків. Порівняно завищена ставка податку негативно впливає на платоспроможність населення. Обчислення і стягнення податку  на додану вартість потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її визначення: заробітна плата плюс прибуток або виручка від реалізації мінус матеріальні витрати.

Непрямі податки є  ціноутворюючим елементом - вони включаються  у ціни товарів, що реалізуються, і  можуть суттєво впливати на загальний  рівень цін.

Встановлюються три основні  ставки акцизів:

1. єдині - на сіль, сірники, цукор тощо, тобто на товари, сорти яких мало різняться між собою;

2) диференційовані - на вина, масло,  тканини, тобто на товари, які  значно різняться за якістю, міцністю  тощо;

3) середні - на тютюнові  вироби, тобто на однорідні товари, сорти яких мають різні ціни. Ставки  податку  на  додану  вартість становили в Україні у 1993 р. 28 %, з другої половини 1994 р. - 20 % оподаткованого обороту. Для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств доцільно повертати їм всю суму податку на додану вартість, оскільки це знижує ціну експортної продукції і підвищує її конкурентоспроможність. І навпаки, при імпорті продукції з метою захисту національного ринку в ціну продукції фірми-імпортера можна включати податок на додану вартість, що зумовлює її подорожчання і зниження конкурентоспроможності.

Залежно від виду підприємницької  діяльності обчислення об'єкта оподаткування. має деякі особливості. Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування:

- обороти з реалізації  вироблених на внутрішньому ринку товарів, як зроблених на території України підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тому числі і в порядку натуральної оплати праці);

- митна вартість імпортованих  товарів, у тому числі в межах  бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої  вартості.

 

2. Платники акцизного  збору, акцизне оподаткування

 

 Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їх філії, відділення, підрозділи) - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону):

- нерезиденти, які  виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їх постійні представництва;

- суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують  на митну територію України  підакцизні товари;

- фізичні особи-резиденти  або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України;

- юридичні або фізичні особи,  які купують підакцизні товари  у податкових агентів.

Перелік підакцизних  товарів і ставки акцизного збору  затверджуються законодавчо і є  єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів. Так, з 1 січня 2000 р. значно скорочено перелік підакцизних товарів, змінено ставки податку та запроваджено новий механізм обчислення акцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного збору у відсотках.

До підакцизних товарів віднесено: бензини моторні, дизельне пальне, автомобілі, тютюнові вироби, ювелірні вироби, спирт  етиловий та алкогольні напої, пиво солодове.

В залежності від ставок акцизного  збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб'єктом підприємництва є певні особливості впливу акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів або їх імпортом з наступною реалізацією.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

- у твердих сумах з одиниці  реалізованого товару;

- за ставками у відсотках  до обороту з продажу товарів.

Ставки акцизного збору встановлені  у твердих сумах з одиниці  товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України  за валютним (обмінним) курсом Національного  банку, який діяв на день подання митної декларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

- для товарів, що реалізовуються  за вільними цінами, оподаткований  оборот визначається виходячи  з їхньої вартості за вказаними  цінами, без урахування акцизного  збору і податку на додану вартість;

- для товарів, що реалізуються  за державними фіксованими та  регульованими цінами, оподаткований  оборот визначається виходячи  з їхньої вартості за вказаними  цінами без урахування торговельних  знижок, а також суми податку  на додану вартість;

- за закупівлі імпортних товарів  оподаткований оборот визначається  виходячи з їхньої митної вартості  та включаючи мито.

В той же час, процес збору акцизу характеризується рядом недоліків:

1) перелік підакцизних  товарів формується за суб'єктивними ознаками (наприклад, віднесення того або іншого товару до товарів тривалого користування);

2) специфічні ставки застосовуються  не тільки для порівняних за  ціною товарів, але й для  товарів, ціни на які відрізняються  один від одного в 10-20 разів;

3) відсутній механізм адміністративного контролю за підакцизними товарами, що відправляються на експорт або використовуються для виготовлення інших підакцизних товарів, а також за тими, що мають подвійне функціональне призначення, наприклад - спирт.

4) найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час «розмитнення» товару, а за алкогольні та тютюнові вироби -під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину);