Різдво – родинне свято

     Різдво  – родинне свято, зустрічали його урочисто, схвильовано. До свята готувалися заздалегідь: білили хату, прибирали  її святковими рушниками, килимами. На вечірній зорі найстаріший член сім’ї ( дід або батько) вносив в хату сніп жита чи ячменю. Називався сніп «дідухом» або «колядою». Він і виконував функцію ялинки. Найстаріша жінка в сім’ї (баба або мати) ставила біля «дідуха» горщик з кутею, узвар і свячену воду. Біля свяченої води запалювали свічку. До 12 години ночі сини і батько обходили обійстя із святим хлібом, благословляючи все живе, заклинаючи його від напасті. На воротях і на дверях сараю ставилися обереги і вішалися пучечки трави з полину, кропиви, чебрецю, щоб відігнати нечисту силу. Сигналом до вечері була поява першої зірки на небі, яка сповіщала про народження Божого дитяти. На столі ставилося 12 страв, щоб кожен місяць був щедрим. Батько ховався за стіл, питаючи, чи його не видно, і отримував ствердну відповідь. Потів він відповідав: «Як ви мене не бачите зараз, то щоб цілий рік з-за хліба не бачили» і бажав врожаїв та достатку. Господиня імітувала квочку чи якусь іншу бажану в господі птицю.

     Першою  їли кутю з медом, потім оселедці, рибу, голубці з пшоном. Обов’язковими  стравами були пиріг і вареники.

     У Святий вечір колядували тільки діти. Старші колядники обходили хати з наступного дня. Парубочі ватаги колядників ходили з «звіздою», дівочі – з ліхтарем. Серед колядників були «дід», і «баба», і «коза», і «циган». Господарі щедро обдаровували колядників, кладучи дарунки їм в торбину.

     І сьогодні святкують Різдво. І в наш час обов’язковою стравою є кутя. Однак звичай заносити в хату сніп жита чи ячменю не зберігся. Цю функцію у нас виконує ялинка. У багатьох селах зберігся звичай ставити на стіл 12 страв. Сьогодні колядують у Святий вечір і наступного дня.

     Водохреща святкували 19 січня. Вечір під Водохреща  називали «другим свят-вечором» або  «голодною кутею». Як прийде день Голодної куті (18 січня), то святять воду в  діжці коло церков. Жінки варять й печуть все те, що й перед  Різдвом. Тільки на Голодну кутю од самого рання не можна нічого їсти і пити, поки не зійде вечірня зірка і не нап’єшся свяченої води.

     Воду  святять коло церкви. Цією свяченою водою господар кропить хату, подвір’я, худобу, город.

     Вважалося, що в ніч під Водохреща чарівною стає вода в криницях чи потаках. Тому господарі, як тільки проспівали опівночі півні, бігли до річки набрати  цілющої води. Рано всі йдуть до церкви. Після цього вдома сідали обідати. Частувалися як і на Різдво.

     В наш час святкують Водохреща. І в селах, і в містах йдуть до церкви, освячують воду, а потім вдома кроплять хату, подвір’я, худобу. Таким чином відганяють нечисту силу. У містах майже не зберігся звичай Голодної куті. Цього звичаю в основному дотримуються у селах.

     За  тиждень після коляди – Щедрий вечір. Це стародавній дохристиянський  звичай, який святкують напередодні  Нового церковного року. За християнським  календарем – це день преподобної  Меланії. На Щедрий вечір батько ховається  від дітей за пирогами – символ щедрості, багатства. Парубок вбирається в «Меланку». З ним ходять ряжені – орач, сівач, дід, ведмідь, коза, журавель, циган, чорт. Ця весела компанія грає, співає, танцює. Заходять в оселі, де збираються дівчата, щедруючи. По черзі кожен із ватаги співає свої пісні. Коли щедрівка скінчилась, хлопці скидають своє вбрання і на запрошення дівчат сідають до столу. Дівоча «Меланка»: найвродливіша з дівчат одягає вінок, стрічки, намисто, а друга вбирається за молодого і зветься «Василем». Дівчата знаходять час і поворожити. Ворожать так само, як і на «Андрія».

     На  Новий рік, або свято Василя, як тільки розвидняється, йдуть посівати. Перший посівальник приносить щастя  до хати, але тільки хлопець.

     У перший день Нового року пильно приглядаються  до всього, бо все має значення.

     Так, якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, то буде щасливий рік, якщо іній рясно вкриває всі дерева –  на врожай. Сніг випаде – щасливий рік  буде.

     Мало  що збереглося в наш час зі свята  Василя та Щедрого вечора. У містах і селах Придністров’я і зараз зустрінеш посівальників. Не зберігся звичай щедрувати під вікнами.