Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Перевезення і наступне зберігання викрадених чи незаконно  придбаних наркотичних засобів  чи психотропних речовин (ст. 307 і 309) повторності  не утворює. Проте повторність має місце у випадку, коли ці засоби й речовини збуваються кільком особам.

Наявність будь-якої кваліфікуючої чи особливо кваліфікуючої ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309, перешкоджає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307.

3. Кримінально-правова  характеристика злочину передбаченого  ст. 308

Стаття 308 Кримінального  кодексу України передбачає відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання  наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння  ними шляхом шахрайства або зловживання  службовим становищем.[2; с. 116]

Основним безпосереднім  об'єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров'я населення  порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Додатковим факультативним об'єктом  можуть виступати життя і здоров'я  особи, власність.

Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто умисне незаконне вилучення  їх з організацій, установ або  підприємств будь-якої форми власності чи в окремих громадян для особистого вживання або іншого протиправного використання, що створює загрозу спричинення шкоди здоров'ю населення як наслідок виходу цих засобів або речовин з контрольованої сфери.

Специфіка розкрадання  наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів полягає  насамперед у предметі цього злочину. При цьому таким предметом можуть бути і наркотичні засоби чи психотропні речовини, що не мають державної ціни. ПВСУ відніс до розкрадення, відповідальність за яке передбачена цією статтею і вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин з полів господарств чи земельних ділянок громадян до закінчення збирання врожаю. При чому не має значення, правомірно чи незаконно особа володіла наркотичним засобом, психотропною речовиною або вирощувала наркотиковмісні рослини, які були предметом розкрадання (п. 6 постанови від 26квітня 2002 р. №4).

Об'єктивну сторону  злочину утворюють дії, вчинені певними способами. Зокрема, у ч. 1 ст. 308 встановлена відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів заволодіння ними шляхом шахрайства.

Під викраденням треба розуміти обернення зазначених засобів або речовин на свою користь чи інших осіб шляхом крадіжки або ненасильницького грабежу.

Привласнення - це утримання  і обернення таким шляхом на свою користь наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, які ввірені винуватому або знаходилися у його віданні у зв'язку з професійною діяльністю, тобто перебували у законному володінні цієї особи.

Вимагання наркотичних  засобів, психотропних речовин чи їх аналогів полягає у вчиненні дій, схожих за зовнішнім проявом до діянь, передбачених статтею 189. Зокрема, це вимога передачі вказаних засобів або речовин з погрозою застосування в майбутньому вбивства або насильства до потерпілого чи його близьких родичів, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Така вимога може супроводжуватись і реальним пошкодженням чи знищенням майна.

Під заволодінням наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шахрайства слід розуміти заволодіння способами, як обман або зловживання довірою.  

Повторність розкрадання  означав вчи-його два або більше разів. При цьому не має значення форма попереднього розкрадання. Не може розглядатись як повторив продовжуване розкрадання, для якого характерні тотожність дій, наявність єдиного умислу та загальної мети.

Вчинення злочину  за попередньою змовою групою осіб, а також з ознакамиоднорідноїповторності  якихось особливостей порівняно  до інших злочинних дій з такими ознаками не має.

Розкрадання наркотичних  засобів, психотропних речовин чи їх аналогів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, по суті являє собою розкрадання цих засобів або речовин шляхом насильницького грабежу. Конкретним проявом таких дій може бути нанесення володільцю наркотиків або зазначених вище речовин ударів, спричинення тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров'я, тощо.

Поняття великого розміру  наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів розглянуто в п. 24 коментарю до ст. 307.

Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шляхом зловживання  службової особи своїм службовим  становищем означає таку поведінку, за якої особа використовує своє службове становище всупереч інтересам служби і обертає таким шляхом ці засоби або речовини на свою користь або  користь інших осіб. Різниця між такою формою розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів та привласненням цих засобів або речовин полягає в тому, що для останньої форми характерно використання того факту, що вони були ввірені особі у зв'язку з виконанням професійних, а не службових обов'язків, а також в суб'єкті злочину.

Ч. 3 ст. 308 встановлює відповідальність за дії, передбачені  ч. ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені  в особливо великих розмірах, або  організованою групою, розбій з метою  викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Поняття особливо великих  розмірів та вчинення діяння організованою групою (ч. 3 ст. 308) співпадає з аналогічними кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307. Сума матеріальних збитків, заподіяних розкраданням наркотиків або психотропних речовин, для кваліфікації, як правило, значення не має. Якщо ж вартісна сума викраденого перевищує межу, встановлену щодо особливо великого розміру викрадання майна шляхом грабежу або розбою, вчинене кваліфікується як сукупність злочинів, передбачених ст. 308 та ч. 5 ст. 186 або ч. 4 ст. 187.

4. Кримінально –  правова характеристика складу  злочину передбаченого статтею  309 Кримінального кодексу України 

Стаття 309 КК України  передбачає відповідальність за незаконне  виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання  наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Цей злочин є найбільш поширеним видом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Його об'єктом є правовий режим обігу вказаних засобів і речовин, а також здоров'я населення.

Всі ознаки цього  злочину тотожні з ознаками діяння, передбаченого ст. 307 Кримінального  кодексу України, окрім одного елементу суб’єктивної сторони – мети.

Об'єктивна сторона  злочину є аналогічною об'єктивній стороні діяння, передбаченого ст. 307. Відмінність між ст. ст, 307 і 309 полягає лише у тому, що ст. 309 не передбачає збуту і мети збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Суворовський районний суд м. Одеси вироком від 11 серпня 2003 р. засудив Ч. за ч. 1 ст. 309 КК на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 цього Кодексу його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Апеляційний суд  Одеської області ухвалою від 21 жовтня 2003 р. вирок щодо Ч. залишив без  зміни.

Ч. визнано винним у тому, що він 15 травня 2003 р. на вулиці приблизно о 17-й годині ЗО хвилин незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний  засіб — 3 мілілітри розчину опію, який перевіз у своє помешкання і незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.  

У касаційній скарзі адвокат Р. просив судові рішення щодо Ч. скасувати, а справу закрити на підставі ст. 44 та ч. 4 ст. 309 КК, посилаючись на те, що засуджений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки добровільно звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування від наркоманії.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Р., думку прокурора про  відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга адвоката підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно  звернулася до лікувального закладу  і розпочала лікування від  наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Районний суд установив, що Ч. добровільно проходив курс лікування  від наркоманії в Одеській обласній психіатричній лікарні з 19 червня по 22 липня 2003 р., однак постановою від 8 серпня 2003 р. відмовив у задоволенні  клопотання адвоката Р. про закриття кримінальної справи щодо Ч., оскільки останній звернувся по медичну допомогу вже після порушення щодо нього справи. На цю ж обставину послався й Апеляційний суд Одеської області, відмовивши у задоволенні апеляції адвоката Р., щодо закриття кримінальної справи відносно Ч. на підставі ч. 4 ст. 309 КК.

Наведені висновки місцевого та апеляційного судів  не відповідають вимогам кримінального  закону, який не пов'язує звільнення особи  від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК з моментом порушення кримінальної справи.

Згідно з п. 24 постанови  Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

У зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону щодо засудженого колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України касаційну  скаргу адвоката Р. задовольнила: вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2003 р. щодо Ч. скасувала і справу закрила.

Крім того, особа, яка вчинила незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, передбачене . ч. 1 ст, ст. 309, звільняється від відповідальності за ці діяння на підставах, передбачених ч. 4 ст. 307. Про умови такого звільнення див. коментар до ст. 307.

Інструкція про  порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання якій у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення. Затверджена наказом МВС, СБУ. ГП, МОЗ, МК, ВСУ від 27 червня 1995 р.

Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, зазначеної у ч. 1 ст. 309.

Суб'єктивна сторона  злочину характеризується прямим умислом. Поняття без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбаває, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не мала за мету безоплатно чи за винагороду в будь-якій формі передати їх у розпорядження іншій особі.

Суб'єктом незаконного  виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети може бути – фізична осудна особа, яка досягла 16–річного віку. Суб'єктом вчинення будь-якої із передбачених ч. 1 ст. 309 дій із залученням неповнолітнього може бути лише доросла особа.

Про зміст кваліфікуючих (ч. 2 ст. 309) і особливо кваліфікуючих ознак (ч. З ст. 309) цього злочину див. ст. 307 КК.

Ч. 4 ст. 309 передбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності винної особи. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний характер звернення особи до лікувального закладу (зокрема вимагається, щоб таке звернення не було пов'язано з й" викриттям у вчиненні злочину); 2) початок лікування особи від наркоманії.

Вироком Кіровського  районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2002 р. А. засуджено за ч. 1 ст. 309 КК на один рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2002 р. вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком  А. визнано винним у тому, що 12 грудня 2001 р. він незаконно придбав у  не встановленої органами слідства особи  наркотичний засіб — ацетилований опій вагою 3,87 грама із вмістом 0,24 грама  сухого залишку, після чого незаконно без мети збуту зберігав його в кишені свого одягу.