Витрати виробництва і собівартість продукції

•на освоєння нового виробництва, цехів  і агрегатів (пускові витрати), на винахідництво і раціоналізацію.

Витрати, пов'язані з освоєнням  нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів і включаються  до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більш як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

Стаття калькуляції "Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати" містить витрати на:

•відшкодування вартості спеціальних  інструментів (спецоснащення) і пристосування  цільового призначення незалежно  від їх вартості;

•проектування, виготовлення (придбання) спеціального інструменту і пристосувань цільового призначення;

•ремонт і утримання у робочому стані спеціального інструменту  і пристосувань цільового призначення;

•утримання спеціальних служб  підприємства, що обслуговують поточне виробництво визначених видів виробів (спеціальних конструкторських бюро та ін.), крім випадків, коли ці витрати відшкодовуються замовником понад договірну ціну за виріб або за рахунок спеціальних асигнувань;

•проведення епізодичних і періодичних  дослідів, оплату експертиз, консультацій, пов'язаних з використанням спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення, вартість технічної документації.

До статті калькуляції "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" належать:

•амортизаційні відрахування на повне відтворення виробничого 
устаткування, транспортних засобів, цінного інструменту;

•витрати на проведення усіх видів  ремонту.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні засоби (крім тих, що належать до державної  форми власності) нараховуються орендодавцем. Амортизаційні відрахування на надані в оренду основні засоби, а також на надані в оперативну оренду основні засоби, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних засобів;

•сума сплачених орендарем процентів (винагород) за користування наданих в оперативну і фінансову оренду основних засобів.

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

•витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

•амортизація основних фондів та нематеріальних активів загально-виробничого  призначення (цехового, дільничного);

•витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних фондів загальновиробничого призначення;

•витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

•витрати на опалення, освітлення, водопостачання;

•витрати на обслуговування виробничого  процесу;

•витрати на охорону праці, техніку  безпеки й охорону навколишнього середовища;

•інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв тощо).

Розподіл витрат на утримання й  експлуатацію машин та устаткування здійснюється одним із таких методів:

1)методом розрахунку нормативних  ставок витрат на один виріб  (на частку участі цеху у виготовленні даного виробу на замовлення);

2)методом розрахунку рівня витрат  на утримання й експлуатацію  машин та устаткування на одну  вартісну одиницю заробітної  плати виробничих робітників (окремо  по механізованих та ручних  роботах).

За першим методом устаткування кожного цеху об'єднують до груп за ознакою приблизної рівності витрат на одну годину роботи устаткування й установлюють нормативну величину витрат на одну годину роботи одиниці устаткування кожної групи, прийнявши за умовну одиницю витрати на одну годину роботи однієї з груп устаткування. Відносно цієї умовної одиниці визначають коефіцієнти витрат решти груп устаткування.

Планову вартість однієї коефіцієнто-верстато-години отримують шляхом ділення загальної  суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на загальну кількість планових коефіцієнто-верстато-годин роботи устаткування. Нормативна ставка витрат на утримання й експлуатацію устаткування на один виріб, що входять до його планової собівартості, розраховується множенням планової вартості однієї коефіцієнто-верстато-години на загальну кількість коефіцієнто-верстато-годин на один виріб (виходячи з трудомісткості виробу).

Другий метод використовується в цехах з устаткуванням з невеликою різницею у витратах на одну годину роботи. Кошторисну ставку визначають як результат від ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на плановий загальний фонд тарифної заробітної плати основних виробничих робітників цеху, помножений на тарифну заробітну плату цих робітників, розраховану на один виріб.

При розподілі загальновиробничих витрат розрізняють загальновиробничі витрати постійні й змінні.

Змінні загальновиробничі  витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу виробничої діяльності), розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі  витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності) розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно. При цьому під нормальною потужністюрозуміють очікуваний середній обсяг діяльності підприємства.

Нерозподілені постійні загальновиробничі  витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Перелік і склад загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

4.Основні фактори зниження собівартості.

Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити фактори, які

обумовлюють це зниження.

Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють  усю сукупність рушійних сил і  причин, які визначають її рівень та динаміку.

Розрізняють такі фактори зниження собівартості продукції:

1) підвищення технічного рівня  виробництва, зокрема упровадження  нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації  та автоматизації виробничих  процесів;  розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що

застосовується;  краще використання сировини та матеріалів;

2)  поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних вироб ничих фондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо; 
3) зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат

у результаті зростання обсягу виробництва;

4) зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Індексний метод дає змогу врахувати  вплив перелічених факторів

на зниження собівартості продукції.

Рекомендована література :

1.Бойчик І. М. Економіка підприємства. — К.: Атіка, 2002.

2. Бондар Н. М. Економіка підприємства. — К.: А.С.К., 2004.

3. Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — К.:

Вид-во КНЕУ, 2000.

4. Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред. А. В. Шегди. — К.:

Знання-Прес, 2001.

5. Зятковський І. В. Фінанси підприємств. — К.: Кондор, 2003.

6. Макаровська Т. П. Економіка підприємства. — К.: МАУП, 2006.

9. Економіка виробничого підприємництва / За ред. Й. М. Петрови-

ча. — К.: Знання, 2001.

Запитання  для самоконтролю.

1.У чому полягає сутність витрат підприємств та які їх основні види розрізняють?

2.За якими основними ознаками класифікують витрати?

3. Що таке собівартість продукції  (робіт, послуг)? Чому вона характеризує  ефективність 

усього процесу виробництва  на підприємстві?

4. Які основні види собівартості  розрізняють?

5. Як визначається середньогалузева собівартість продукції?

 
6. Що таке кошторис виробництва?  Як класифікують витрати, що  входять до кошторису виробництва? 
7. Яке значення має групування витрат за економічними елементами? Коротко охарактеризуйте зміст кожного елемента витрат.

8. Що таке калькуляція? Яке  економічне значення має класифікація  витрат за статтями калькуляції? 
9. Перелічіть основні  (типові для більшості  підприємств)  статті калькуляції продукції. 
10. Як визначається собівартість одиниці виробу (робіт, послуг)?

11. Як відносяться на собівартість  прямі та непрямі витрати? Особливості  віднесення непрямих витрат на  собівартість продукції (робіт,)

 12. Які основні шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг)?

Засоби наочності (у  додатках)

 

4.Підготовка  і проведення практичних (семінарських)  занять  по обрані темі (10-15 сторінок) включає наступні питання:

План практичного (семінарського) заняття

1.Характеристика витрат

2.Види витрат

3 Собівартість продукції.

4.Кошторис та елементи кошторису

5.Статті калькуляції витрат та їх класифікація.

6.Поняття зниження собівартості.

7.Фактори зниження собівартості  продукції.

Рекомендації для вивчення програмних питань:

В першому питанні необхідно: дати визначення витрат виробництва охарактеризувати витрати виробництва,розказати як вони виникають.

В другому питанні необхідно:охарактеризувати витрати виробництва,розповісти які види витрат виробництва існує, охарактеризувати ці види витрат виробництва.

В третьому питанні необхідно:дати визначення собівартості продукції,назвати види собівартості,охарактерезувати кожен вид собівартості продукції,назвати формули для визначення собівартостей.

В четвертому питанні необхідно:дати визначення кошторису,назвати елементи кошторису,проаналізувати кожен елемент кошторису.

В п’ятому питанні необхідно:дати визначення калькуляції,назвати статті калькуляції,Класифікувати статті калькуляції.

В шостому питанні необхідно:охарактеризувати що являють собою фактори зниження собівартості продукції.

В сьомому питанні необхідно:назвати  фактори, що впливають на зниження собівартості продукції,охарактеризувати ці фактори.

Уміння що формуються :

• характерезувати і розрізняти такі поняття як «прямі витрати»,«постійні витрати», «змінні витрати», «економічні витрати», «бухгалтерські витрати»;
• називати види собівартостості,визначати собівартість для кожного виду
• розподіляти витрати виробництва за кошторисом,розв’язувати задачі на складання кошторису;
• аналізувати розв’язані задачі;
• розподіляти витрати за статтями калькуляції;
• визначати основні фактори зниження собівартості.

 

№	Елементи заняття	Тривалість елементу, хвилин
1 2 3 4 5 6 7	Організаційна частина Опитування студентів по темі Розвязування задач по темі Тести по темі Написання словникового диктанту Контроль основних вмінь і навиків Підбиття підсумків і задання завдань додому.	5 15 30 10 5 10 5

 

 

№ п/п	Основні етапи заняття, їх функції і зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і  навчання	Матеріали методичного  забезпечення	Часхв
І	ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП				20
1.	Організація заняття		Перевірка наявності студентів, готовності студентів до заняття		2
2.	Постановка навчальних цілей	Навчитися визначати собівартість виробництва продукції, формувати кошторис витрат			3
3.	Контроль вихідного  рівня знань, навиків, умінь:	І рівень	Фронтальне опитування	Пакет №1	15
ІІ.	ОСНОВНИЙ ЕТАП Формування вмінь і  навиків				45
1.	Визначити суму цехових витрат ,виробничу собівартість виробу	Відтворення вміння студентами знаходити суму цехових витрат і виробничу собівартість виробу	Розв’язок задач	Задачі і  алгоритми  (пакет №2)	30
2.	Групова робота		Робота з  тестами	Пакет №3	10
3.	Написання диктанту			Пакет №4	5
ІІІ	ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП				15
1.	Контроль основних вмінь  і навиків	Усунення  недоліків	Самоаналіз  виконуваних робіт		10
2.	Підведення підсумків  заняття	Відзначення зас-тосовуваних методів і матеріалів	Слово викладача. Викладання оцінок		3
3.	Домашнє завдання	Розв’язати 2-3 задачі за змістом		Пакет №5	2