МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ В. ГЕТЬМАНА 

 
 
 
 

      Реферат на тему:

      Валовий внутрішній продукт та його структура  за категоріями доходу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Київ 2010 
Валовий внутрішній продукт

       Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг.

       Проміжне  споживання включає:

       1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодягу та ін.;

       2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);

       3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

       До  складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими  фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів і неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину.

       Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення  до його складу споживання основного  капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВ не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи системи національних рахунків СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того. амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР.

       Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності — чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП. 

      Валовий внутрішній продукт

 

Номінальний та реальний валовий  внутрішній продукт

 

       Номінальний ВВП (ВВПн) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

       Реальний  ВВП (ВВПр) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називають базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

       На  основі ВВПр обчислюється темп зростання  фізичного обсягу виробництва (Тз) і  темп його приросту (Тп):

       

       

       Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ).

       Індекси пін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною Ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг (споживчого кошика) в поточному і базовому роках.

       Згідно  з існуючою практикою індекси  цін обчислюються у відсотках.

       Дефлятор  ВВП, тобто Іц, більше пристосований  порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних уварів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв'язку з цим дефлятор ВВП — це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.

       Дефлятор  ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому  році порівняно з попереднім. Але  як відомо, на величину номінального ВВП  впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін. Тому виникає питання, якою мірою це пов'язано зі зміною фізичного обсягу виробництва, а якою — зі зміною цін чи обома обставинами водночас. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.

       Процес  коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає  змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

       Найточнішим методом інфліювання або дефліювання  номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і помноження одержаного результату на 100, тобто:

       

       Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими  від цін базового року. За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року.

       Одержані  показники реального ВВП можна  безпосередньо зіставляти з показником ВВП для базового року, оскільки всі вони відображають тільки зміни фізичного обсягу виробництва, а не зміни рівня цін. Порівняно з номінальним ВВП він є більш точним показником результатів функціонування економіки.

       Спираючись  на дефлятор ВВП, можна також визначити приріст (або зменшення) номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

       

         — темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін  у періоді, що аналізується;

       ВВП_н^а, ВВП_р^а — номінальний та реальний ВВП у періоді, що аналізується.

 

       Структура валового внутрішнього продукту за категоріями  доходу

         
 
 
 
 
 
 
 
 

       Згідно  з розподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП розподільчим методом використовують таку формулу:

       ВВП ⁼ ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),   

       де     ЗП — заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;

       ВКП — валовий корпоративний прибуток; він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП);

       ЗД  — змішаний доход, тобто доход  некорпоративного (індивідуального) бізнесу;

       НП  — неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт;

       С — субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом;

       (НП - С) — чисті неприбуткові податки. 

       Заробітна плата найманих працівників сплачується  роботодавцями у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату і відрахування на соціальне страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з законодавством за невідроблений час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відрахування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування на соціальне страхування здійснюються роботодавцями, аби забезпечити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги [3, С. 168].

       Неприбуткові  податки —це обов'язкові платежі, що їх стягує держава з виробничих одиниць у зв’язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг або використанням  факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з використанням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл на заняття якою-небудь виробничою діяльністю та ін. До цих податків не відноситься податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

       Субсидії  — це поточні платежі, які держава  надає підприємствам у зв'язку з виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій на виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприємства отримують вад держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сировини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробництва.

       Валовий корпоративний прибуток — це частка валової доданої вартості, що залишається  у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і чистих неприбуткових податків.