Трансформація структури зовнішнього державного боргу в умовах глобалізації (міжнародний досвід)

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

економічний факультет

Реферат

з дисципліни Фінанси

на тему:

Трансформація структури зовнішнього державного боргу в умовах глобалізації (міжнародний досвід)

Виконавець:

студентка 1 курсу спеціальності

«Фінанси та кредит» 2 групи

Слободянюк Анастасія Кирилівна

Науковий керівник:

к.е.н. Субботович Юлія Леонідівна

Київ 2012

Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………………….3

2. Структура зовнішнього державного боргу…………………………………...5

3.Трансформація структури зовнішнього державного боргу в умовах глобалізації………………………………………………………………………...94.Висновки……………………………………………………………………….12

5.Список літератури………………………………………………………….….13

Вступ

В основі стратегії макроекономічного управління полягає зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка має декілька концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливішими з них є такі:

      загальний дефіцит бюджету, який називають також “фактичним” чи “касовим”, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;

      зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;

      внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит без зовнішнього дефіциту;

      операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

      первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

      поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. [1, 147]

Зменшити дефіцит бюджету уряд може шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або закуплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи мають неінфляційний характер.

Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов’язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу.

Борг є важливим елементом кругообігу “доходи – витрати”. Коли в економіці зростають доходи, то зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства і фірми не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, всі заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг - заборгованість держави перед домогосподарствами і фірмами даної країни. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. [2, 234]

В Україні структура державного боргу повинна визначатися щорічно Верховною Радою України, згідно із законодавством одночасно із затвердженням Державного бюджету на наступний рік.

Структура зовнішнього державного боргу

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.[3, 253]

Слід зазначити, що поняття державного боргу різними теоретиками відрізняться. При цьому в кінцевому підсумку для повноцінного розуміння поняття державного боргу стосовно конкретної країні слід шукати, перш за все, офіційне тлумачення цього поняття в різних нормативних правових актах.

Наприклад, відповідно до принципів національного рахівництва і рекомендацій ЄС в поняття «державна заборгованість» включаються борги центральної державної адміністрації та різних її органів, місцевих органів влади і різних місцевих адміністративних структур і системи соціального забезпечення.[4] Таким чином, самі поняття, що даються нормативними правовими актами різних країн вносять або виносять з структура державного боргу окремі елементи. Адже коли ми говоримо про борг, ми завжди говоримо про конкретний обов'язок конкретної особи, в даному випадку держави. У зв'язку з чим, для повноцінного розуміння терміна «державний борг» його не можна розглядати у відриві від офіційного визначення, даного в законодавстві країни, чий борг розглядається.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника.

Державний борг викликаний використанням державних позик в якості однієї з форм залучення грошових ресурсів для розширення відтворення і задоволення суспільних потреб. Причиною виникнення і наростання державного боргу є постійний дефіцит державного бюджету, При цьому, наявність державного боргу не є винятком в економіці, швидше правилом: економічні розвинені країни мають значний внутрішній борг. Однак існує значна р­­­­­­ізниця в причинах, способах освіти і особливості функціонування цього виду боргу в залежності від країни. У розвинених країнах державний борг і викликали його дефіцити бюджету являють собою вбудовані в економічний цикл чинники стабілізації економіки та її розвитку. Взяті позики у населення, корпорацій, банків, інших фінансових та кредитних установ грошові кошти використовуються продуктивно і розглядаються як активи перерахованих позичальників. [5]Державний борг розглядається як «позика нації самій собі» і не впливає на загальні розміри сукупного багатства нації.

Зовнішній державний борг - це складова частина державного боргу за зовнішніми позиками та іншими борговими зобов'язаннями перед кредиторами-нерезидентами. Наявність зовнішнього боргу у країни є нормальною світовою практикою. Проте існують межі, за якими збільшення державного зовнішнього боргу стає небезпечним. Масштабне залучення позик може привести країну до залежності від кредиторів. Для відносної характеристики величини державного боргу у світовій практиці використовуються спеціальні показники - відносні параметри зовнішнього боргу. Вони включають відношення боргових платежів (з погашення та обслуговування боргу) до експорту товарів і послуг. За класифікацією Міжнародного банку реконструкції та розвитку низьким рівнем зовнішньої заборгованості вважається ставлення менше 18%, помірним - 18-30%. Іншими показниками також є:

   ставлення валового зовнішнього боргу до ВВП (менше 48% - низька; 48-80% - помірна заборгованість);

   ставлення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і нефакторних послуг (менше 132% - низька; 132-220% - помірна);

   ставлення платежів винагороди до до експорту товарів і нефакторних послуг (менше 12% - низька; 12-20% - помірна).[10]

По суті, наявність зовнішнього боргу передбачає, передачу частини створеного продукту за межі країни.

Основними кредиторами зовнішнього боргу, як правило, є:

   інші держави;

   міжнародні фінансові організації (такі як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку тощо);

   Приватні фонди - нерезиденти.

Зовнішній державний борг - це складова частина державного боргу за зовнішніми позиками та іншими борговими зобов'язаннями перед кредиторами-нерезидентами. Однак значна різниця в причинах та способах особливості функціонування цього виду боргу. Державний борг і його дефіцити можуть бути ретельно продуманими і спланованими чинниками стабілізації економіки та її розвитку.[6,372]

Таблиця 1. Двадцятка країн з найвищим зовнішнім державним боргом по відношенню до ВВП на початок 2012р., у відсотках.

Джерело: [11]

З таблиці 1 помітно, що зовнішній держаний борг цих країн перевищує норму, але, якщо порівнювати борг Японії та Греції, треба враховувати вищезазначені фактори, такі, як функціонування боргу. У випадку Японії це кошти, які постійно працюють на збільшення добробуту країни, а у випадку Греції – це допоміжні кошти, надані для того, щоб підняти економіку країни.

Трансформація структури зовнішнього державного боргу в умовах глобалізації

Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції та уніфікації. Глобалізація являє собою процес втягування світових господарств  в ринок і тісне переплетення їх економік на основі транснаціоналізації та регіоналізації. На цій базі відбувається формування єдиної світової мережевий ринкової економіки - геоекономіки та її інфраструктури, руйнування національного суверенітету держав, що були головними дійовими особами міжнародних відносин протягом багатьох століть. [9,217] Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція (і, як правило, концентрація) в масштабах всієї планети капіталу, робочої сили, виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює усі сфери життя суспільства.[7,23]

В результаті глобалізації економіка стає більш пов'язаною і більш залежною від усіх її суб'єктів.

Глобалізація економіки - одна з закономірностей світового розвитку. Незмірно зросла порівняно з інтеграцією взаємозалежність економік різних країн пов'язана з формуванням економічного простору, де галузева структура, обмін інформацією та технологіями, географія розміщення продуктивних сил визначаються з урахуванням світової кон'юнктури, а економічні підйоми і спади набувають планетарні масштаби

Зростаюча глобалізація економіки виражається в різкому збільшенні масштабів і темпів переміщення капіталів, випереджаючому зростанні міжнародної торгівлі порівняно з ростом ВВП, виникненням цілодобово працюють у реальному масштабі часу світових фінансових ринків. Створені за останні десятиліття інформаційні системи незмірно посилили здатність фінансового капіталу до швидкого переміщення, що містить в собі, принаймні, потенційно, здатність до руйнування сталих економічних систем.