Теоретико–методичні засади регулювання банківської діяльності та його особливості в період кризи

     Розділ 1. Теоретико–методичні  засади  регулювання банківської діяльності та його особливості в період кризи 

1. Теоретичні  аспекти банківського регулювання та нагляду

     Однією  з основних невід’ємних рис банківської  системи є централізоване регулювання  діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому. Основною причиною  існування регулювання та нагляду за діяльністю банків є те, що крах будь-якої банківської установи, наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству в цілому. Як свідчить практика, нестабільність банківської системи має тяжкі економічні наслідки. Головна мета банківського регулювання і нагляду – безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

      Стабільності та високому рівню економічного розвитку загрожують ризики, притаманні банківській діяльності. Загроза банківського сектора, насамперед, − системні ризики. Вони існують у кожній ринковій банківській системі в більшому або меншому розмірі, можуть загрожувати стабільності усієї економіки. Проте ринок неспроможний їх подолати. Тому держава повинна застосувати певні заходи, щоб запобігти ланцюговій реакції, яку можуть викликати ці ризики. Серед причин такої загрози виділяють ефект “Spillover” та ефект “Contagion”.

     Ефект “Spillover” (англ. – наслідки, побічні ефекти) виникає за умови високого рівня взаємопов’язаності банківських установ, наприклад, у результаті міжбанківських вкладів, кредитів та асоційованості. Якщо в системі взаємопов’язаних банків банкротує один банк, внаслідок чого знецінюються позики, надані йому іншими банками, то при несприятливих загальноекономічних обставинах це може призвести до подальших банкрутств. Чим більше банків банкротує, тим вищою є ймовірність падіння всієї банківської системи. Причиною початку такого процесу може бути банківська паніка в одному з пов’язаних банків.

     Про ефект “Contagion” (англ. – інфекція) йдеться, коли змінюються очікування та пріоритети вкладників, у результаті чого вони забирають свої вклади з банків, що, у свою чергу, збільшує ризик ліквідності банку. Така зміна може також бути викликана банкрутством або банківською панікою Паніка може перекинутися з одного банку на інший, на решту банківської системи, якщо вкладники бачать у банкрутстві одного банку симптом хвороби всіє банківської галузі. Це можна пояснити тим, що для вкладників банки є однорідними структурами. Такому сприйняттю може додатково сприяти непрозорість ринку. [Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.].

     Окрім перелічених вище системних ризиків, які стосуються банківської системи загалом, є ризики окремих банків. Вони пов’язані з ризиковою діяльністю банків. Існує загроза, що деякі банки можуть переоцінити свою можливість управляння ризиками, що й призведе до банкрутства.

     Також слід згадати  “моральні ризики” вкладників, які не можуть проконтролювати правомірне використання депозитів банком. Але такий контроль здатна здійснювати держава. Таким чином держава знаходиться в кращому становищі щодо захисту інтересів вкладників і тому очікується, що вона втручатиметься, відстоюючи інтереси вкладників [Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с].

     Зацікавленість держави у втручанні випливає з її обов’язку компенсувати втрачені при банкрутстві банків вклади. Вона також надає короткострокові кредити неліквідним банкам у межах функції кредитора останньої інстанції, не говорячи вже про запобігання з економічно-політичних причин банкрутству великих банків.

     Таким чином необхідність існування банківського регулювання та нагляду полягає  у тому, що банківський ринок у певних випадках не в змозі самостійно забезпечити виконання своїх функцій, оскільки є за своєю суттю недосконалим. Але застосування регулятивних заходів не означає, що недосконалість ринку усувається автоматично. Низка авторів розглядають банківське регулювання як заміну проблем недосконалих ринків проблемами недосконалого регулювання.

     Розглянемо  понятійний інструментарій банківського регулювання та нагляду. На сьогодні у вітчизняній та іноземній літературі немає єдиного чіткого визначення таких понять, як «банківське регулювання», «банківський нагляд» та «банківський контроль». У зарубіжній банківській літературі ці поняття зазвичай об'єднують терміном "банківський нагляд". Підтвердженням цього є назва відомої міжнародної організації "Базельський комітет з питань банківського нагляду". Інколи іноземними авторами вживається термін "регулювання банківської діяльності" або "банківське регулювання", але під ним розуміється "державне втручання" у банківський сектор економіки. (пласевич, с. 249)

     В цілому, дослідивши зарубіжну та вітчизняну літературу, можна виділити декілька підходів до цього питання. За першим підходом наведені терміни не розрізняють і вживають їх як синоніми.

     За  другим підходом поняття «банківське  регулювання», «банківський нагляд»  та «банківський контроль» розмежовуються в окремі та одне з цих понять розглядається як родове, а інші, як видові.

     Наприклад, Жан Матук наполягає на узагальненні зазначених понять у терміні «банківській контроль», і включає до нього видання нормативно-правових актів, процес спостереження за діяльністю банків та адміністративно-вольовий вплив на їх діяльність. В.П. Поляков навпаки як узагальнююче бере поняття “банківське регулювання”, що визначає систему заходів, за допомогою яких держава через центральний банк забезпечує стабільне й безпечне функціонування банківської системи. (Качан О.О. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 37—38   Поляков В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт. — М.: ИНФРА-М, 1996, — С. 139) Суржинський Максим Поняття і сутність банківського регулювання та банківського нагляду в Україні http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1365

       До цієї групи економістів  можна зачислити Н. Рогову, яка вважає, що "державне регулювання банківської діяльності містить такий компонент, як нагляд, оскільки воно неможливе без контролю". [Рогова Н. Деякі теоретичні аспекти державного регулювання банківської діяльності//Економіка України. – 2004, № 4. – С. 36-39., с.37].

       О. Хаб’юк розуміє під банківськім регулюванням формування та застосування державою заходів впливу на банківську сферу для досягнення державних цілей. Складовою цього поняття вважається поняття банківського нагляду, яке визначається як контроль (моніторинг) за діяльністю банків та застосовування заходів впливу в разі порушень законодавства, а також нормотворча діяльність органів нагляду.( Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.; С. 21-38)

     Литвин Н. вважає, що під банківським регулюванням потрібно розуміти сукупність різноманітних методів і засобів (інструментів), за допомогою яких держава впливає на діяльність банків з метою реалізації цілей грошово-кредитної політики та здійснює нагляд (контроль) за дотриманням банками встановлених вимог. Тобто найчастіше в межах такого підходу банківське регулювання виступає як родове поняття до понять банківський нагляд та контроль, а останні поняття ототожнюються. (Литвин Н. Правові аспекти регулювання валютних операцій комерційних банків України // Вісник Національного банку України. – 1999. – № 11. – С. 18–21.)

     За  третім підходом наведені поняття розглядають, як окремі, не підпорядковані одне іншому. Розглянемо визначення окремих авторів в межах даного підходу.

     В.В. Пасічник розмежовує згадувані поняття  і зазначає, що під банківським  регулюванням розуміють розробку та видання уповноваженими органами на підставі законів нормативно-правових актів, які регламентують види і  способи банківської діяльності. А під контролем за діяльністю банків слід розуміти цілісне й безперервне  відстеження здійснення банками  їх діяльності згідно із нормативно-правовими  актами. (Пасічник В.В. Банківський нагляд правові засади та проблеми здійснення // Банківське право України / Під заг. ред. А.О. Селіванова. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. — С. 238)

     Василишен Е.І. дає схожі визначення: банківське регулювання – це формулювання і видання уповноваженими відомствами конкретних правил або приписів (інструкцій), які базуються на діючому законодавстві і визначають структуру і способи ведення банківської справи, а банківський нагляд здійснює всеохоплюючий контроль за їх виконанням або дотриманням. [Василишен Э.И. Регулирование деятельности коммерческих банков. – М.: Финстат-информ, 1993. – 144 с., с. 5].

     На  думку О.П. Орлюк банківське регулювання є однією із форм державного управління, що становить собою систему заходів, за допомогою яких держава через центральний банк (або інший уповноважений орган) забезпечує стабільне та безпечне функціонування банків, а також попереджає дестабілізуючі процеси в банківському секторі. О. Орлюк підтримує законодавчо визначене поняття банківського нагляду, та визнає, що терміни "банківське регулювання" та "банківський нагляд" належать до (різних) взаємодоповнюючих видів діяльності. (Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. — С. 162, с. 151-152).

     В.І. Міщенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко, О.Г. Корнєва твердять, що під державним регулюванням банківської діяльності розуміється "відповідна правова база, тобто закони, що регламентують діяльність банків, а також ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, що

регламентують функціонування банків нормативних актів, інструкцій, директив. Положення базуються на чинному законодавстві, конкретизують та роз'яснюють основні пункти законів та визначають межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи". Банківський нагляд визначається ж як «моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їх установ, діяльності банків, реорганізації та ліквідації банків". Для цього орган нагляду має повноваження застосувати до банків примусові та непримусові заходи впливу. [Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В. Коренєва О.Г. Банківський нагляд:Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 406 с., с. 48].

     О. Любунь та інші визначають банківське регулювання як систему заходів, за допомогою яких центральний банк забезпечує стабільне, безпечне функціонування банків та запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі. [Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності. – К.: ЦНЛ, 2004. – 351 с., с. 208-209].

     Фінансовий  словник дає такі визначення:

     – банківське регулювання — це одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність комерційних банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;

     – банківський нагляд — 1) діяльність щодо створення ефективної системи захисту інтересів кредиторів і вкладників, оперативного реагування на події, які дестабілізують діяльність банківської установи; 2) контроль банку за використанням банківського кредиту (Загородній А.Г. та ін. Фінансовий словник. — 4-е вид. випр. і доп. — К.: Знання, 2002. — С. 277, 376.).

     Згідно  Закону України "Про Національний банк України", банківське регулювання є однією із функцій НБУ, яка полягає в створенні системи норм, що регулюють діяльність банків та визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду і відповідальність за порушення банківського законодавства. Під банківським наглядом Закон розуміє систему "контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України, встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. (закон)

     Викладене свідчить про неоднозначність вирішення  питання щодо поняття та обсягу банківського регулювання та нагляду, про наявну наукову дискусію у застосуванні зазначених термінів та розумінні їх правової природи.

     На  нашу думку «регулювання банківської діяльності» та «банківський нагляд» є різними поняттями, які не перетинаються, а «банківський контроль» входить до поняття «банківського нагляду».