Теоретичні основи складання та аналізу платіжного балансу країни

2

Зміст

Вступ……………………………………………………………………… 3

Сутність платіжного балансу та його роль у забезпеченні сталого

розвитку країни………………………………………………………...… 4

Аналіз платіжного балансу України за 2005-2007 рр.………………… 8

Висновок…………………………………………………………………. 19

Список використаних джерел……………………………………………20

Вступ

Всі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні. Як один з основних об'єктів державного регулювання, платіжний баланс характеризує відношення країни з іншим миром. Стан платіжного балансу – індикатор стану всієї економіки, а динаміка зміни стану окремих його статей відображає головні тенденції економічного розвитку суспільства й, як слідство, може служити основним джерелом інформації для прийняття рішень державної політики. Стійкий стан платіжного балансу для економіки відкритого типу повинне розглядатися як пріоритетний напрямок розвитку економіки.

Метою курсової роботи є дослідити й узагальнити теоретичні основи складання та аналізу платіжного балансу країни, установити їхнє місце та роль в аналізі зовнішньоекономічному зв'язку.

Слід зазначити, що платіжний баланс – це насамперед відбиття зовнішньоекономічних зв'язків країни. Регулювання платіжного балансу не є самоціллю, а виступає як елемент соціально-економічної політики країни, тому що спроба стабілізувати платіжний баланс у відриві від внутрішнього стану національної економіки може привести до протиріч внутрішніх і зовнішніх цілей розвитку економіки й погіршити внутрішню ситуацію в країні. А значить аналізу стану платіжного балансу повинне приділятися значимий вплив.

Таким чином, у своїй роботі я спробував розкрити поняття платіжного балансу, викласти його сутність і структуру, розглянути фактори , які впливають  на платіжний баланс, досліджувати основні методи його регулювання й дати характеристику рис й особливостей платіжного балансу в Російській федерації і Україні.

Сутність платіжного балансу та його роль у забезпеченні сталого розвитку держави балансу

Узагальнена оцінка економічного стану країни,  ефективності її  світогосподарських  зв’язків здійснюється  на  підставі  платіжного  балансу. Функціонально  платіжний баланс відіграє  роль макроекономічної  моделі,  яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту. Розробка і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх  країн – членів  Міжнародного  валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами  інших країн (нерезидентами) за певний період. Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій і рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій. Визначення резидента (нерезидента) в теорії складання платіжного балансу не відрізняється від прийнятого в системі національних рахунків. Інституційна одиниця вважається одиницею резидентом, якщо вона на економічній території даної країни функціонує більше одного року і має центр  економічного інтересу, тобто якщо інституційна одиниця веде господарську  діяльність та економічні операції в межах країни і має наміри продовжувати  цю діяльність протягом довгого часу.

Рух товарів і послуг через національні границі як би врівноважується рухом у протилежному напрямку фінансових потоків (коштів), що представляють собою платежі за товари й послуги. Ці потоки реєструються й узагальнено відображаються в статтях платіжного балансу. Платіжним балансом розуміється статистичний запис всіх економічних угод або зобов'язань, здійснених протягом певного відрізка часу (місяць, квартал, рік) між резидентами даної країни й резидентами будь-яких інших країн миру.

Платіжний баланс фіксує стан платежів і надходжень даної країни. МВФ характеризує платіжний баланс як «статистичний запис всіх економічних угод протягом даного періоду між резидентами країн, що звітують,».

Резиденти:

а)              фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі тимчасово перебувають за межами України;

б)              юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням в Україні;

в)              підприємства й організації, що не є юридичними особами, створені відповідно до законодавства України, що перебувають за пре­ справами України;

г)              дипломатичні й інші офіційні представництва України, що перебувають за межами України;

д)              філії, що перебувають за межами­ України, і представництва резидентів , зазначених у підпунктах «б» й «в».

З точки зору бухгалтерії платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але по його основних розділах має місце або активне сальдо (якщо надходження перевищують платежі), або пасивне (якщо платежі перевищують надходження).

Платіжний баланс має наступну структуру:

торговельний баланс;

баланс послуг і некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

баланс руху капіталів і кредитів.

Співвідношення вартості експорту й імпорту товарів утворить торговельний баланс. У зв'язку з тим що значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.

Економічне значення активу або дефіциту торговельного балансу стосовно конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами й загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних коштів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинених країн (наприклад, Японія, Німеччина) активне сальдо торговельного балансу використається для створення другої економіки за рубежем.

Пасивний торговельний баланс уважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробовують недостачу валютних надходжень. Для промислово розвинених країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торговельного балансу США (з 1971 р.) порозумівається активним просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (із Західної Європи, Японії, Гонконгу, Південної Кореї й ін. країн) по виробництву товарів все більшої складності. У результаті складного міжнародного подолу праці усе більш ефективно використаються світові ресурси. Дзеркальним відбиттям дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у вищезгаданих партнерів, які використають валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі й у США.

Баланс послуг включає платежі й надходження по транспортних перевезеннях, страхуванню, електронному, телекосмічному, телеграфному, телефонному, поштовому й іншому видам зв'язку, міжнародному туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертним послугам, змісту дипломатичних, торговельних й інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурним і науковим обмінам, різним комісійним зборам, рекламі, ярмаркам і т.д. Послуги являють собою динамічно, що розвивається сектор, світових економічних зв'язків; його роль і вплив на обсяг і структуру платежів і надходжень постійно зростають.

За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією в платіжному балансі однобічні переклади. У їхньому числі:

а) державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги. Державні пенсії, внески в міжнародні організації;

б) приватні операції – переклади іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу й ввозу державних і приватних капіталів, наданих й отриманих міжнародних кредитів. По економічному змісті ця операція ділиться на дві категорії: міжнародний рух підприємницького й позичкового капіталу.

Виділено статтю «Помилки й пропуски», у яку включаються дані статистичної погрішності й неврахованих операцій.

Аналіз платіжного балансу України за 2005-2007 рр.

У 2005 році сальдо поточного рахунку платіжного балансу 2.5 млрд. дол. США. У І півріччі 2007 року від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилося порівняно з відповідним періодом минулого року в 2.6 рази й становило 2 млрд. дол. США (–3.4% до ВВП) .

Зовнішній товарооборот України у 2005 р. спостерігає погіршення умов торгівлі, зменшення світового попиту зумовили значне перевищення темпів зростання імпорту товарів (21.8%) над експортом (4.8%), що призвело до формування від’ємного сальдо товарного балансу в розмірі 1.1 млрд. дол. США та різкого скорочення позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (з 4.9 до 0.8 млрд. дол. США)., який за І півріччя 2007 року становив 50 млрд. дол. США, збільшився майже на третину порівняно з відповідним періодом минулого року в основному за рахунок ктивізації товарообміну з найближчими сусідами: з країнами СНД та Західної Європи. При цьому зростання товарообороту з країнами СНД відбувалося переважно за рахунок значного нарощування експорту товарів (на 58.6%), а з країнами Європи, навпаки, – шляхом збільшення обсягів їх імпорту (на 35.5%) . Хоча обсяги експорту зростали високими темпами, імпорт зростав швидше, що привело до збільшення від’ємного сальдо торгівлі товарами в цілому за І півріччя в 1.4 рази до 3.2 млрд. дол. США

Характерною ознакою 2005 року є суттєве уповільнення темпів зростання експорту товарів. Вартісні обсяги експорту у звітному періоді становили 35 млрд. дол. США. Уповільнення темпів зростання експорту товарів у 2005 році значною мірою було зумовлене різким скороченням експорту продукції машинобудування. В цілому за рік експортні поставки за будування даною групою скоротилися на 18% (на 1 млрд. дол. США) порівняно з попереднім роком. Експорт товарів. У 2006 році обсяги експорту товарів збільшилися на 11.2% і дорівнювали 38.9 млрд. дол. США (у 2005 році експорт зріс лише на 4.8%).  Зростання обсягів експорту в 2006 році зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту:

– металургійної продукції на 16.9% ;

– машинобудівної продукції на 19.9%;

–  хімічної продукції на 18.4%.

Основним чинником прискорення темпів зростання експорту в 2006 році було поліпшення кон’юнктури ринків чорних металів у другій половині року та вдала переорієнтація експортних поставок на нові ринки (падіння вартості поставок металопродукції до Китаю у 6 разів було компенсоване  нарощуванням поставок до країн Америки в 1.9 рази, Європи – в 1.4 рази, країн вартісні обсяги СНД – в 1.3 рази). У цілому за рік експорту чорних металів зросли на 13.6% переважно за рахунок збільшення фізичних обсягів (на 9.7%), тоді як ціни в середньому зросли тільки на 3.6%. Стосовно 2007 р. то збереження сприятливої кон’юнктури світових сировинних ринків (метали, хімія, харчова сировина) у поточному році зумовило високі темпи зростання експорту товарів (32.4 проти 1.6% у І півріччі 2006 року). З початку року було експортовано продукції на суму 23.4 млрд. дол. США, з яких 12.5 млрд. дол. США – у ІІ кварталі. Високими темпами зростали обсяги експорту:

– чорних металів та виробів з них (37.4%),

– продовольчих товарів та сировини для їх виробництва (38.5%),

– продукції хімічної промисловості (23.9%).

Швидкому нарощуванню експортних поставок у поточному році також сприяло зростання попиту в країнах СНД на продукцію українського машинобудування, в результаті чого за І півріччя експорт машин та обладнання зріс у 1.5 рази. Більше двох третин експортних поставок машин та устаткування було спрямовано до країн СНД, з яких найбільшими споживачами були Росія (80%), Казахстан (7%) та Білорусь (5.3%). Майже 20% продукції машинобудування було експортовано до країн Європи.

Завдяки сприятливій ситуації на світових ринках чорних металів, що зберігається у поточному році, вартісні обсяги експорту продукції чорної металургії зросли за І півріччя на 37.4%, що забезпечило майже 40% від усього приросту експорту товарів. Значне підвищення попиту на продукцію металургії порівняно з минулим роком спостерігалося у країнах СНД та Європи.

У 2005 р. політика уряду, спрямована на збільшення реальних доходів населення та внутрішнього споживання, разом з активізацією дій по боротьбі з контрабандою та зниженням митних тарифів, а також зміцнення реального ефективного валютного курсу з початку року на 5.9%, стимулювали зростання у 2005 році обсягів неенергетичного імпорту вищими темпами, ніж у 2004 році (30.7 проти 26.5%).Близько 60% приросту імпорту було отримано за рахунок надходжень продукції машинобудівної та хімічної промисловості. Високі темпи зростання були характерними й для всіх інших груп і статей імпорту. Найвищими темпами у 2005 році зростали обсяги імпорту (на 54.3%) в основному за промислових товарів рахунок збільшення офіційно зареєстрованого імпорту взуття (в 6.9 рази) та одягу (в 3.4 рази).Зменшення ввізного мита на окремі сільськогосподарські та продовольчі товари зумовило збільшення обсягів в 2005 реімпорту продукції АПК ці на 40.7%. Збільшення вартісних обсягів імпорту на 37.2% продукції хімічної промисловості відбувалося значною мірою за рахунок зростання фізичних обсягів. Найпомітніше збільшилися обсяги імпорту фармацевтичних продуктів та пластмас і виробів з них, що також може пояснюватися дією Державної  програми “Контрабанді – СТОП” та зниженням митних тарифів. У 2006 році обсяги імпорту товарів становили 44.1 млрд. дол. США, збільшившись на 22.1% порівняно з 2005 роком. Інтенсивне нарощування імпорту в 2006 році в основному зумовлене:

– активізацією інвестиційного попиту;

– зростанням реальних доходів населення та розширенням обсягів споживчого кредитування, що призвело до підвищення попиту на товари довготривалого вжитку та легкові автомобілі;