Сутність безробіття. Причини виникнення та шляхи регулювання

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного   потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості). Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.
2. Безробіття  сковує вимоги  профспілок  про  підвищення заробітної  плати.
3. При тривалому безробітті працівник губить кваліфікацію, а одержання  нової  кваліфікації  й адаптація до нових  умов  часто протікають  для  нього  болісно і потребують тривалого часу. Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають стереотипи трудової поведінки.
4. Безробіття веде до  прямого падіння раніше досягнутого рівня життя населення. Допомоги з безробіття завжди менше  заробітної плати, мають тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний й  інвестиційний попити,  скорочує  обсяги  заощаджень у населення.
5. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення й т.п.). Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття. Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів.

    Результати  досліджень з психології, фізіології праці, медицини показують: безробіття переживається людиною як ситуація вкрай критична, що часто призводить до незворотних наслідків як у психіці, так і в організації соціального життя. Внаслідок втрати роботи у свідомості людини руйнуються традиційні цінності сучасного суспільства, що в першу чергу пов’язані з працею, - матеріальний добробут, самоствердження, соціальний статус, авторитет, повага і т.п.

    За  даними американських фахівців, збільшення безробіття на один відсоток призводить до такого зростання показників соціальної патології:

    – загальна смертність (насамперед  від  збільшення кількості серцево-судинних захворювань і цирозу печінки) - на 2%;

    – кількість самогубств - на 4,1%;

    – кількість убивств - на 5,7%;

    – збільшення кількості ув’язнених - на 4%;

    – кількості хворих у результаті психічних  захворювань - на 3,4%.

    Особливо  негативно безробіття впливає на молодь. В її середовищі зростає злочинність, наркоманія, проституція тощо. Велику небезпеку представляє довготривале безробіття. В результаті зниження якості робочої сили падає продуктивність суспільного виробництва, знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Одночасно збільшуються суспільні витрати на професійну і соціально-психологічну реабілітацію безробітних.

    Довготривале  безробіття спричиняє надзвичайно  негативний вплив не тільки на суспільство  взагалі, а й на людей, які опиняються в такому стані. А саме:

    – породжує професійну деградацію безробітних, в результаті чого зменшується їх поточна і майбутня конкурентоспроможність щодо працевлаштування на високооплачувану роботу;

    – ускладнює процес інтеграції довготривалих  безробітних у ринкове середовище, їх професійну та соціально-психологічну адаптацію до ринкових умів, сприяє відторгненню  людини  від  політичного  та соціального життя суспільства;

    – посилює схильність до девіантної поведінки  безробітних (відхилення від загально визначених норм), ускладнюючи тим самим криміногенну ситуацію в суспільстві, трансформуючи традиційний устрій життя цих громадян та відношення до  них оточення;

    - знижує загальний рівень добробуту  в суспільстві, погіршує моральне  самопочуття, фізичне та психічне  здоров'я безробітних громадян.

    Безробіття  так чи інакше впливає на економічне життя країни, в першу чергу  впливає на соціально-економічні показники.

    Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

    Мальтузіанці  пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку  праці – заходи по зниженню заробітної плати.

    Кейнсіанські  програми в короткочасному періоді  пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

    Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві.

    Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної політики і розроблення регіональних програм  забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

    В умовах становлення ринкової економіки  особливо гострою проблемою є  безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно  створити реальні передумови для  обґрунтованого вибору професії та місця  роботи з урахуванням потреб ринку  праці, а також покликання, здібностей і психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки.

    Важливим  напрямом запобігання безробіттю серед  молоді є реалізація спеціалізованих  програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю., через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

    Державна  активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

    У розвинутих країнах більшість програм  зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги.

    Розрізняють довгострокові й короткострокові (на один рік) програми. Вони розробляються  як на державному, так і на регіональному  рівнях. Метою державних і регіональних програм зайнятості є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

    Державні  й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

    - сприяння розвитку і структурній  перебудові економіки, створенню  умов для спрямування вивільнюваних  працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;

    - попередження розвитку безробіття  і його скорочення шляхом підвищення  економічної заінтересованості  підприємств і організацій у  створенні додаткових робочих  місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

    - удосконалення системи відтворення  робочої сили водночас із збільшенням  числа робочих місць, поліпшенням  професійної орієнтації, підвищенням  кваліфікації працівників та  ефективності використання трудових  ресурсів;

    - захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

    - формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової  та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

    - заходи сприяння зайнятості населення,  яке проживає у сільській місцевості.

    Спеціальні  галузеві програми зайнятості населення призначені для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

 

     РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ БЕЗРОБІТТЯ В  УКРАЇНІ 

    2.1. Аналіз нормативно-правового регулювання зайнятості і безробіття в Україні

    Правове регулювання зайнятості населення - це здійснюваний державою за допомогою  всіх юридичних засобів владний  вплив на суспільні відносини  в сфері зайнятості населення  з метою їх  упорядкування , закріплення , охорони та розвитку. У процесі такого впливу безпосередньо реалізуються усі спеціально-соціальні функції права. До таких функцій зокрема  належать :

• закріплююча або встановлююча (регулювання суспільних відносин які виникли ще до прийняття відповідного закону чи іншого нормативного акту);
• стимулююча (сприяння розвитку таких відносин );
• обмежувальна (встановлення певних рамок поведінки ).

    Правове регулювання зайнятості населення  можна поділити за певними видами :

    1. За територіальним статусом правотворчого  суб’єкта регулювання:

• централізоване (регулювання, яке здійснює Міністерство праці та соціальної політики України та інші центральні органи влади);
• децентралізоване (регулювання, що здійснюється центрами зайнятості на місцях).

    2. За обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання :

• загальне або нормативне;
• індивідуальне (наприклад, виплата допомоги по безробіттю конкретній особі ).

    Механізм  правового регулювання зайнятості населення – це система всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких  держава здійснює владний вплив на суспільні відносини у сфері зайнятості населення. Він складається з таких елементів :

1. норми права (ст.ст. 36,37,38 КЗпП України);
2. нормативно-правові акти (наприклад, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття») ;
3. юридичні факти (наприклад, настання вимушеного тимчасового скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру).

    В умовах сучасного реформування системи  соціального забезпечення лише досконалий  правовий механізм може забезпечити  ефективний вплив на суспільні відносини  в сфері зайнятості населення .

    В Україні нормативно-правове регулювання зайнятості населення здійснюється цілим рядом  нормативних актів , що мають різну юридичну силу.

    За  юридичною силою їх можна поділити на :

1. Закони України , які в свою чергу поділяються на такі види :

• Конституція України (основний закон);