Соціальна політика в системі соціального страхування в країнах СНД

• відсутність ретельно перевірених доктрин побудови інститутів соціального страхування, які були б органічно пов'язані з системами заробітної плати, податковими системами, політикою і станом ринку праці, демографічним становищем на сучасному етапі та його прогнозом на майбутнє;

ування і системи соціальної допомоги.

При цьому існуючий правовий статус позабюджетних спеціальних фондів звужує їх роль та функції, зводячи їх в основному до фінансових закладів («збирання внесків» 1 «розпорядників коштів»). Світовий досвід свідчить про те, що основні види соціального страхування, крім фінансових завдань з компенсації втрати заробітків (у зв'язку з тимчасовою або постійною втратою працездатності чи місця роботи), виконують цілий ряд інших функцій: оздоровлення працівників і членів їхніх сімей, організацію лікування, проведення великомасштабних національних програм реабілітації інвалідів.

Ще не набули законодавчої форми ряд видів страхування  дострокових пенсій: професійних  пенсій за роботу на особливо небезпечних виробництвах (шахтарі), за роботу в районах Крайньої Півночі, пенсій за вислугу років. У підсумку - єдине поле соціальних ризиків не охоплене рівномірною «мережею» страхування, в ньому є багато проблем, що призводить до «випадіння» зі сфери соціального захисту (зі страхової мережі) значних верств населення.

До числа недоліків, які  перешкоджають інституціоналізації  соціального страхування, відносять:

- наявність значної за  масштабом сфери тіньового ринку  праці і доходів нереєстровані форми зайнятості, неофіційні і невраховувані виплати заробітної плати, що у решті-решт негативно впливає на рівень соціальних гарантій для всіх зайнятих у цій сфері працівників і суттєво знижує (до 25-50%) економічні можливості фінансування державних позабюджетних соціальних фондів;

- збереження архаїчних положень соціального законодавства, що консервують нестрахові механізми набуття прав на пенсійне та інші види соціального страхування, а отже породжують нездорові стимули ухиляння працівниками і роботодавцями від законодавчо встановлених процедур оформлення трудових відносин і сплати в повному обсязі податків і страхових внесків;

- наявність дуже високої і невиправданої диференціації в системі заробітної плати і доходів населення в різних секторах економіки та регіонах країн СНД, яка при цьому не пов'язана з системою соціального захисту.

Усе це є гальмом розвитку систем соціального страхування.

5. Напрями реформування систем соціального страхування країн СНД

Формування систем обов'язкового соціального страхування є завданням загальнонаціонального масштабу. Потрібно визначити правові форми з урахуванням стану економіки, національних традицій і культури, розробити організаційні й економічні механізми, які б забезпечували реалізацію важливих принципів соціального страхування:

• солідарну відповідальність страхувальників і застрахованих за забезпечення соціальних гарантій захисту застрахованих;
• особисту відповідальність працівників, включаючи їхню матеріальну участь, за формування їхніх прав як застрахованих (тривалий страховий стаж, відмова від приховування фактичного розміру заробітної плати, турбота про збереження свого здоров'я і працездатності);
• відповідальність держави за стан правового поля соціального страхування, за дотримання соціальних гарантій прав працюючих щодо захисту від соціальних (професійних) ризиків, відмова від спроб використання ресурсів обов'язкового соціального страхування для інших, хоча і важливих, цілей.

Законодавча реалізація цих принципів потребує вирішення ряду дуже серйозних завдань, найважливішими з яких є:

• формування власного правового поля соціального страхування з чіткими законодавчими рамками, що фіксували б і не давали йому змішуватися з правовими полями приватного страхування, з одного боку, і соціальною допомогою - з іншого;
• розмежування функцій і повноважень з організації і управління системою в цілому і окремими видами соціального страхування основних соціальних суб'єктів (роботодавців, працівників і держави), з її рольових позицій - страхувальників, застрахованих, організуючих і контролюючих органів;
• формування механізмів паритетної участі представників усіх суб'єктів обов'язкового соціального страхування в процесі управління, а також визначення форм, рівнів і механізмів реалізації соціальних гарантій, що забезпечуються різними видами соціального страхування;
• визначення фінансових механізмів соціального страхування з урахуванням формування оптимального навантаження суб'єктів страхування, узгодженого з політикою заробітної плати, доходів і податкової політики в країнах СНД, відокремлення фінансової системи обов'язкового соціального страхування від бюджетів усіх рівнів;
• визначення інструментарію та інфраструктури управління соціальним страхуванням - моделей актуарних розрахунків, інформаційної бази, статусу актуарних центрів, страхових організацій і контролюючих органів.

Величезний масштаб завдань  побудови інституційної бази соціального  страхування у країнах СНД  потребує розробки адекватної для кожної з них моделі соціального страхування, вироблення для цього відповідної  доктрини, прийняття і реалізації законів.

Соціальне страхування має  ключове, визначальне значення для добробуту працюючих, їхніх сімей і суспільства в цілому. Воно входить до числа основних прав людини і є одним з найважливіших заходів досягнення соціальної злагоди у суспільстві, сприяючи тим самим соціальній злагоді й участі у житті суспільства всіх соціальних груп населення. Воно складає інтегральну частину соціальної політики уряду на індустріальних і постіндустріальних етапах розвитку і відіграє важливу роль у попередженні і зниженні бідності. На основі професійної і загальнонаціональної солідарності і справедливо організованого соціального захисту соціальне страхування сприяє зміцненню людської гідності, рівності і соціальної справедливості. Воно має також велике значення для політичної інтеграції, підвищення індивідуального статусу й розвитку демократії.

Ці та ряд інших якостей  соціального страхування відносять завдання побудови інституту соціального захисту до числа пріоритетних завдань для пострадянських країн на найближче десятиріччя.

У зв'язку з цим обмін  досвідом країн СНД у цій сфері  є плідним напрямом співробітництва, організацію якого потрібно проводити на постійній основі.[1, ст.82-98]

Список використаної літератури

1. Григораш Г.В., Григораш  Т.Ф Системи соціального страхування  зарубіжних країн. Навч. пос./ Г.В.Григораш, Т.Ф. Григораш, В.Я. Олійник, І.Т  Субачов // – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 144 с.