Розрахункова робота "Економіка підприємства і організація виробництва"

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

”КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрахункова робота

з курсу

”Економіка підприємства і організація виробництва”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

ст. гр. КА47, ІПСА,

Фрост А.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2008

 

 

1. Вступ

 

В сучасному світі комп’ютерні  технології впроваджуються в більшість  сфер виробництва, обліку та повсякденного  життя. Використання інформаційних  технологій дозволяє значно спрощувати більшість задач, які постають перед  працівником практично будь-якої галузі народного господарства.

Зокрема це стосується друку документів строгої звітності. Друк таких документів, як залізничні накладні, на друкарських  машинках може бути замінений відповідним  програмним забезпеченням.

 

2. Обгрунтування функцій  програмного продукту (ПП)

 

Метою проведення ФВА є розробка програмного забезпечення для  редагування та друку документів. Всі функції системи реалізуються мовою програмування С++. Одним із найефективніших методів, що використовуються для вибору кращого варіанту розв’язку, є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). ФВА – це метод комплексного техніко-економічного дослідження функцій об’єкта, спрямованого на оптимізацію співвідношення між споживацькими властивостями продукту, тобто якістю виконання покладених на нього функцій і витратами, що забезпечують їх реалізацію.

 

Головна функція – розробка функціонального середовища створення, редагування та друку документів на бланках строгої звітності.

 

Формування основних функцій програмного  продукту:

F1 – створення бланків документів

F2 – зберігання бланків

F3 – можливість контролю процесу редагування

F4 – надточний друк документів у бланки

F5 – організація інтерфейса користувача

2.2. Варианты реализации функций

 

F1. a) Використання стандартної технології Drag & Drop

            b) Розробка власної системи компонентів для редагування бланків

F2. a) Використання внутрішнього формату файлів

            b) Збереження в поширених форматах файлів (DOC)

F3. a) виводити на екран поточні результати

            b) виводити тільки статус

            c) не передбачати можливості контролю

F4. a) Використання  готових компонентів Delphi для друку

            b) Використання об’єкту TPrinter Delphi

            c) Використання засобів операційної системи

F5. a) Графічний інтерфейс користувача типу „Редактор”

            b) Графічній інтерфейс користувача типу „Діалог”

            c) Текстовий інтерфейс користувача

 

 

На основі цих функцій побудуємо  морфологічну карту системи (Рис. 1) та на основі морфологічної карти  побудуємо позитивно-негативну матрицю (табл.1)

 

 

 

Розробка власної системи компонентів для редагування бланків

Використання стандартної технології Drag & Drop

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1 – морфологічна карта системи

Таблиця 1 – Позитивно-негативна  матриця

 

Основні функції	Варіанти реалізації функції	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
F1	а)	Простота реалізації, менший об’єм  програмного коду	Технологія не повністю відповідає вимогам, що висуваються до редактора  документів, низька зручність результуючого продукту
	б)	Зручність результуючої програми, легкість розширення функцій програми, повний контроль над функціональністю програми	Складність реалізації, більший  об’єм результуючої програми
F2	а)	Менший об’єм  результуючих даних, простота реалізації, менший об’єм використаних ресурсів	Несумісність форматів файлів з  розповсюдженими програмними засобами типу Microsoft Word
	б)	Сумісність з відомими програмними  засобами, уніфікованість	Складність реалізації, вимогливість до ресурсів
F3	а)	Можливість контролю в режимі реального  часу	Складність реалізації
	б)	Інформація про стан процесу  розпізнавання	Відсутність можливісті контролю в  режимі реального часу
	в)	Простота реалізації	Відсутність інормації про процес розпізнавання
F4	а)	Простота реалізації	Низька точність друку, великий  обсяг програми
	б)	Достатньо висока точність друку, сумісність з усіма видами принтерів	Більша складність реалізації
	в)	Найбільша точність друку, повний контроль за процесом друку	Висока складність реалізації, потенційна несумісність з деякими видами принтерів
F5	а)	Повний контроль над процесом створення  документу, можливість виправлення  допущених помилок	Складність реалізації, більші вимоги до ресурсів, більші вимоги до кваліфікації користувача
	б)	Низькі вимоги до кваліфікації користувача, висока зручність такого інтерфейсу	Неповний контроль над створенням документу, складність при виправленні  помилок
	в)	Простота реалізації	Надзвичайно низька зручність, високі вимоги до кваліфікації користувача

 

 

3. Обґрунтування системи  параметрів ПП

 

Для характеристики розроблюємої програми можна використати такі параметри:

 

х₁ – потреби у зовнішній пам’яті;

х₂ – потреби в об’ємі ОП;

            х₃ – наглядність інформації, що відображається;

х₄ – потенційний об’єм програми;

х₅ – коефіцієнт використання ПП.

Таблиця 2 – Основні параметри 

Назва параметра	Умовні позначення	Одиниці виміру	Значення параметра
			гірше	середнє	краще
потреби у зовнішній пам’яті	х1	Мб	100	60	25
потреби в об’ємі ОП	х2	Мб	60	30	10
наглядність інформації, що відображається;	х3	Доля одиниці	0.01	0.5	1
потенційний об’єм програми	х4	Мб	25	10	5
коефіцієнт використання ПП	х5	Доля одиниці	0,01	0,5	1

 

Рис. 2 – Бальна оцінка потреби у  зовнішній пам’яті

 

Рис.3 – Бальна оцінка потреби в  ОП

 

Рис. 4 – Бальна оцінка наглядності інформації, що відображається

 

Рис.5 – Бальна оцінка потенційного об’єму програми

 

Рис. 6 – Бальна оцінка коефіцієнту використання ПП

 

3.1. Визначення коефіціентів вагомості параметрів

3.1.1. Результат рангування показників

Таблиця 3 – Попарне порівняння параметрів ПП

Пара- метри	Експерти							Підсумкова оцінка	Числове значення
	1	2	3	4	5	6	7
х1,х2	<	>	<	<	<	<	>	<	0,5
х1,х3	<	<	<	<	<	<	<	<	0,5
х1,х4	<	>	<	<	<	<	>	<	0,5
х1,х5	<	<	<	<	<	<	<	<	0,5
х2,х3	<	<	<	<	<	<	<	<	0,5
х2,х4	>	<	<	<	>	>	<	<	0,5
х2,х5	<	<	<	<	<	<	<	<	0,5
х3,х4	>	>	>	>	>	>	>	>	1,5
х3,х5	>	>	>	>	<	>	>	>	1,5
х4,х5	<	<	<	<	<	<	<	<	0,5

 

 

Визначення коефіцієнтів вагомості  передбачає: визначення ступеня важливості параметрів шляхом присвоєння їм різних рангів;перевірку придатності експертних оцінок для подальшого користування; виявлення і оцінку попарного пріоритету параметрів; обробку результатів і визначення коефіцієнтів вагомості  φ_і.

Після детального обговорення та аналізу  кожний експерт оцінює ступінь важливості параметрів шляхом присвоєння їм рангів. Результати експертного ранжування даються в таблиці 4.

 

 

Таблиця 4 – Результати ранжування параметрів

 

Назва параметра	Ранг параметра за оцінкою експерта							Сума рангів	Відхилення	Квад-рат відхилення
	1-го	2-го	3-го	4-го	5-го	6-го	7-го
X1	1	3	1	1	1	1	3	11	-10	100
X2	3	2	3	2	3	3	1	17	-4	16
X3	5	5	5	5	4	5	5	34	13	169
X4	2	1	2	3	2	2	2	14	-7	49
X5	4	4	4	4	5	4	4	29	8	64
Сума	15	15	15	15	15	15	15	105	0	398

 

N = 7;

n = 5;

Обчислимо середню суму рангів Т:

= 21;

Обчислюємо квадрат відхилень  за кожним параметром ( )  та загальну суму квадратів відхилень

 = 398;

 

Визначаємо коефіцієнт конкордації:

= 12*398/(49*(125-5)) = 0,8122;

 

Коефіцієнт узгодженості може мати значення в інтервалі  . У разі повної узгодженості поглядів експертів коефіцієнт W=1. Чим більше розбіжностей між поглядами експертів, тим меншою буде величина W.Визначена розрахункова величина W порівнюється з нормативною W_н. Якщо , визначені дані заслуговують на довір’я і придатні до використання . Для засобів обчислювальної техніки (зважаючи на відмінність показників для різних споживачів ) необхідно регламентувати більш вільні межі вірогідності експертних оцінок. Для засобів обчислювальної техніки (і відповідно ПП) беруть W_H =0.67

 

W > W_н = 0,67;

 

Оскільки розрахункове значення коефіцієнта  конкордації більше нормативного, то можна використовувати результати експертних оцінок для подальших  розрахунків.

 

Розрахункові вагомості (пріоритетності) кожного параметра проводиться за наступними формулами :

 

  

  

де b_i – вагомість і-го параметра за результатами оцінок всіх експертів; визначається як сума значень коефіцієнтів переваги (a_ij) даних усіма експертами по і-му параметру.

Результати розрахунків  заносяться в таблицю 5.

Відносні оцінки вагомості ( ) розраховуються декілька раз, доки наступне значення буде незначно відхилятися від попереднього (менше 5%). На другій і наступних ітераціях значення коефіцієнта вагомості ( ) розраховується так:

 

  

де  визначається

  

У нашому випадку:

 

Таблиця 5 – Розрахунок вагомості  параметрів

Парам. хі	Параметри хj					Перша ітерація		Друга ітерація
	х1	х2	х3	х4	х5	Ві	φі	В’і	φ’і
х1	1.0	0.5	0.5	0.5	0.5	3.0	0.12	36.5	0.265
х2	1.5	1.0	0.5	0.5	0.5	4.0	0.16	17.5	0.127
х3	1.5	1.5	1.0	1.5	1.5	7.0	0.28	34.0	0.247
х4	1.5	1.5	0.5	1.0	0.5	5.0	0.2	22.0	0.16
х5	1.5	1.5	0.5	1.5	1.0	6.0	0.24	27.5	0.196
Всього						25.0	1.0	137.5	1.0