Проблеми створення Центрального депозитарію України: вітчизняна практика та закордонні рекомендації

ДОПОВІДЬ 

на тему:  

« Проблеми створення Центрального депозитарію України: вітчизняна практика та закордонні рекомендації.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів-2010 
 
 
 
 

     На  сьогоднішній день в Україні функціонує три депозитарії (Національний депозитарій України; Депозитарій НБУ; Міжрегіональний фондовий союз).

     Національний  депозитарій України (НДУ) створено у травні 1999 року як центральну ланку  Національної депозитарної системи, що передбачено Законом України  “ Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні ”, який забезпечує її формування та розвиток, функціонування єдиної системи депозитарного обліку і обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію НДСУ у міжнародну систему депозитарних установ, що забезпечують функціонування світових ринків капіталу. НДУ також виконує ексклюзивні функції з присвоєння міжнародних ідентифікаційних кодів (ISIN) цінним паперам випущених в Україні та встановлення кореспондентських відносин з іноземними депозитарними установами.

     Відкрите  акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» було створене навесні 2008 року за ініціативою Національного банку України та провідних банків і фондових бірж (усього 22 засновники).

     Метою заснування цієї нової юридичної  особи було створення сучасного, належним чином технічно оснащеного депозитарію, який міг би забезпечити облік цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів – створити надійну систему захисту прав власності інвесторів, – а також вести діяльність щодо клірингу та розрахунків за біржовими угодами, забезпечуючи функціонування організованого ринку цінних паперів.

     ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» було створено у 1997 році – майже одночасно  з прийняттям Закону України „Про Національну депозитарну систему  та особливості електронного обліку цінних паперів”, і до 2006 року товариство було єдиним в Україні інститутом, що реально здійснював обслуговування випусків цінних паперів бездокументарної форми існування та знерухомлених цінних паперів, а також забезпечував взаємодію всіх учасників системи обліку цінних паперів (емітентів, зберігачів, реєстраторів та бірж).

     На  установчих зборах засновники ВДЦП запропонували  акціонерам ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» об’єднати зусилля щодо розвитку вітчизняної депозитарної системи та фондового ринку в цілому й розглянути можливість об’єднання ВАТ «ВДЦП» та ВАТ «МФС». МФС погодився з такою пропозицією.

     На  виконання цих домовленостей  наглядовими радами МФС та ВДЦП було проведено ретельний глибокий аналіз можливостей об’єднання двох депозитаріїв із залученням провідних вітчизняних та міжнародних спеціалістів у галузі права (юридичної фірми «Саєнко Харенко» та компанії «PricewaterhouseCoopers»).

     Юридичний аналіз показав, що найбільш доцільним  в поточній ситуації є варіант  купівлі ВАТ «ВДЦП» цілісного майнового комплексу ВАТ «МФС». При цьому ВДЦП здійснить додаткову емісію акцій шляхом приватного розміщення серед акціонерів МФС.

     На  весні 2009 року, представники приватного сектору економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України та міжнародних фінансових організацій досягли домовленості щодо створення Центрального депозитарію шляхом злиття Всеукраїнського депозитарію цінних паперів та депозитарію «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС) . Структура нової компанії забезпечує зважене збалансоване представництво всіх — держави, в особі регуляторів ринку, а також банків і позабанківських структур.

     Останнім  часом в Україні активізувалася діяльність щодо створення центрального депозитарію цінних паперів. Усі учасники ринків капіталу згідні, що відсутність такої установи є одним з найбільш очевидних недоліків місцевого фондового ринку.

Створення центрального депозитарію потребувало  прийняття закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів». Проект такого закону вже вносився в 2006 р. на розгляд ВР України, однак був відхилений. У 2008 р. проект був доопрацьований ДКЦПФР й поданий КМУ на розгляд парламенту. Відповідно до ЗУ «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» запропонований документ належить до тих, які адаптують законодавство України до законодавства ЄС. Як стверджують розробники проекту, при його доопрацюванні була використана усталена європейська практика регулювання депозитарного обліку цінних паперів, а також нормативні акти, які встановлюють уніфіковані норми у цій сфері: Директива Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 р. про узгодження законів та підзаконних актів щодо інститутів спільного інвестування в цінні папери, які підлягають обігу.

Передбачалося, що проект закону покликаний визначити правові засади функціонування депозитарної системи України, встановити порядок реєстрації й підтвердження прав на емісійні цінні папери й прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів і похідних (деривативів).

За проектом, формування й функціонування єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів забезпечує Центральний  депозитарій. При цьому зауважується, що в Україні може існувати лише один Центральний депозитарій, який створюється у формі акціонерного товариства (акціонерами можуть бути НБУ, депозитарні установи, а також фондові біржі). Законопроект передбачає і функціонування депозитарних установ, які отримуватимуть ліцензію на право провадження таких видів депозитарної діяльності: діяльність по зберіганню цінних паперів; діяльність по зберіганню активів інститутів спільного інвестування; діяльність по зберіганню активів пенсійних фондів.

     Законопроект  на відміну від чинного ЗУ «Про Національну депозитарну систему  та особливості електронного обігу  цінних паперів в Україні» спрямований  на забезпечення належного депозитарного  обслуговування широкого кола інвесторів, у тому числі  інституційних (інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів, страхових компаній). Та й сама концепція проекту спрямована на розвиток окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (у першу чергу кастодіальної й розрахунково-клірингової).

     Незалежність та єдність депозитарної системи в Україні є необхідною для успішного розвитку українського ринку цінних паперів як основи, що дозволить задовольнити інвестиційні вимоги реформування пенсійної системи та залучити капітал інвесторів для розвитку виробничих потужностей та створення нових робочих місць в країні. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) понад 10 років впроваджувало різні проекти задля створення Центрального депозитарію в Україні.

     Директор відділу економічного зростання USAID Пол Річардсон,  заявив:

"USAID разом зі Світовим банком закликають українські державні органи підтримати становлення сильного, фахового й здібного гравця у вигляді об'єднаної юридичної особи МФС і ВДЦП і довірити йому потрібну та критично важливу роль Центрального депозитарію. "

Річардсон також повідомив, що USAID вважає неоптимальним варіант створення Центрального депозитарію на основі Національного депозитарію України через низьку довіру до нього з боку ринку, а також відсутність ресурсів для його розвитку.

"Щоб  НДУ став оптимальним варіантом  будуть потрібні чималі державні  інвестиції. А також, крім внесення змін у структуру управління НДУ, будуть потрібні неабиякі зусилля з побудови довіри ринку, щоб належним чином позиціонувати НДУ як Центральний депозитарій".

     Сьогодні  більшість цінних паперів, особливо акцій, зберігаються у величезних бетонних чи сталевих сейфах депозитаріїв. Це означає, що компанія  отримає сертифікат, що підтверджує право володіння придбаним цінним папером, лише на її вимогу. Звичайно, компанія є власником такого цінного паперу, і виписка з  рахунку буде підтвердженням її права власності, однак фізично вона його не побачить. Право власності на цінний папір зареєстровано не за компанією, а за її  брокером, який діє від  імені компанії.

     Депозитарії відіграють важливу роль для торгівлі цінними паперами. По-перше, вони дозволяють оперативно розрахуватися за придбані папери. По-друге, вони пришвидшують передачу цінних паперів від продавця покупцеві і мінімізують ризик втрати цінних паперів, виконуючи важливу функцію точного і своєчасного встановлення ціни на них.

     Діяльність  центрального депозитарію та його структурних  підрозділів сприятиме розвитку конкуренції на ринку послуг депозитарних установ та регулюванню кількості  цих установ відповідно до реальних потреб фінансового ринку та споживачів цих послуг. Центральний депозитарій повинен стати технологічною основою якісного розвитку депозитарних послуг та забезпечити надійне депозитарне обслуговування щодо операцій з державними цінними паперами та  належними державі корпоративними правами.

     Центральний депозитарій дозволяє за допомогою комп’ютерної системи відслідковувати усі угоди з купівлі й продажу цінних паперів, що знаходяться на збереженні у цій установі. Це сучасний, швидкий та ефективний спосіб оформлення усіх транзакцій. У такій автоматизованій системі облікові записи щодо прав володіння усіма цінними паперами (державними облігаціями, акціями, корпоративними облігаціями тощо) зберігаються в електронній формі. Центральний депозитарій функціонує як «банк» цінних паперів, має зв’язок з брокерами, що торгують цінними паперами та забезпечує своєчасну і точну поставку цінних паперів та розрахунки за угодами з цінними паперами.

     У кінці кожного торгового дня  інформація щодо угод між фірмами  по кожному випуску цінних паперів зводиться воєдино. Депозитарій посилає кожному брокеру виписку з інформацією про суми, які належить сплатити кожній з фірм. На базі цієї інформації брокери розраховуються, переказуючи депозитарію кошти для розміщення на рахунках відповідних фірм. Перехід права власності на цінні папери відбувається у формі записів в системі електронного реєстру власників. Тобто, можна сказати, що розрахунки за угодою вважаються повністю виконаними після того, як покупець отримав папери, а продавець гроші за них, і такі транзакції є безповоротними.

     Центральний депозитарій є найголовнішим елементом інфраструктури ринку цінних паперів. У ситуації, коли ринок виходить з регіональної фінансової кризи, коли здійснюється приватизація стратегічних підприємств, а пенсійна реформа ставить підвищені вимоги перед фондовим ринком України, Центральний депозитарій дозволить обслуговувати дедалі більший обсяг угод, надаючи у той же час впевненість інвесторам щодо безпеки їх інвестицій. Належно функціонуючий Центральний депозитарій дає інвестору гарантії належного обліку його права власності на цінні папери, впевненість, що його частка в акціонерному капіталі підприємства-емітента не буде розводнена, і що ніхто не зможе оскаржити в суді його право власності як акціонера.

     Розвиток  депозитарної системи України, створення  стабільної й прозорої системи обліку прав власності на цінні папери є  однією з важливих передумов поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Сьогодні регулювання діяльності учасників  депозитарної систему України здійснюється відповідно до ЦК України, законів України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про господарські товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Але є досить багато проблем, пов’язаних із відсутністю централізованої системи обліку цінних паперів, що створює умови для корпоративних конфліктів, особливо тих, які пов’язані з діяльністю реєстраторів.

     При створенні Центрального депозитарію просте копіювання зарубіжних депозитаріїв недоцільне. Потрібно враховувати особливості фондового ринку України, які спричинили виникнення нинішньої моделі вітчизняної депозитарної системи, та досвід країн, які вже реформували свої депозитарні системи і створили не лише локальні центральні депозитарії, а й об'єднали їх у міжнародний депозитарій цінних паперів (зокрема, Франція,  Голландія та Бельгія створили міжнародний депозитарій цінних паперів Euroclear ) . Зважаючи на досвід роботи в цих країнах депозитаріями цінних паперів були центральні банки (Франція — система Saturn; Голландія — Кліринговий інститут центрального банку; Бельгія — Система клірингу Національного банку Бельгії) .