Проблеми розвитку фармацевтичної промисловості в Україні

Севастопольський Інститут Банківської Справи

Української Академії Банківської Справи

Національного банку України

 

 

Кафедра економіки, обліку і аудиту

 

 

Реферат

з дисципліни  «Регіональна економіка»

на тему:

«Проблеми розвитку фармацевтичної промисловості  в Україні »

 

 

 

 

Виконала:

студентка 1 курсу 

групи МЕ-02

Бугрова А. О.

 

Перевірила:

к.е.н., Гаряга Л.О.

 

 

 

Севастополь – 2010

Зміст

 

 

Вступ 3

1. Сутність поняття «фармацевтика». Аналіз стану фармацевтичної  промисловості України 4

2. Проблеми фармацевтичної галузі 5

2.1. Визначення  системних проблем 5

2.2. Складові  фактори системних проблем 6

2.2.1. Економічна демотивація вітчизняних  виробників 6

2.2.2. Дефіцит висококваліфікованих кадрів  для фармацевтичної галузі 6

2.2.3. Відсутність механізмів фінансування  розробок лікарських засобів 6

2.2.4. Недостатній рівень українського  патентного законодавства та  практики його застосування по  відношенню до міжнародних стандартів 7

2.2.5. Відсутність виконання правил  виробництва та контролю якості  лікарських засобів, ідентичних  міжнародним правилам GMP 7

3. Цілі, завдання та пріоритети  державної політики України з  розвитку національної фармацевтичної  промисловості 7

4. Статистичні дані діяльності фармацевтичної галузі України 9

Висновки 11

Використані джерела 12

Додаток 13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Метою цієї роботи є дослідження стратегічних цілей і ключових проблем розвитку фармацевтичної галузі, яке допомогло б точніше визначити проблемні питання та запропонувати альтернативні варіанти їх вирішення.

Актуальність подібного дослідження обумовлюється необхідністю підвищення ефективності і конкурентоспроможності вітчизняного виробника і сприяння входження України до світових товарних ринків, створенню валютних ресурсів, необхідних для модернізації і структурної перебудови виробництва та для загального оздоровлення економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність поняття «фармацевтика». Аналіз стану фармацевтичної промисловості України

 

Фармацевтика – це галузь знання та практичної діяльності в інтересах промислового, масового і економічно досконалого виробництва лікарських засобів та субстанцій. Це – самостійна наука по дизайну дозованої форми лікарського засобу і всім аспектам процесу перетворення нової хімічної субстанції в лікарський засіб, придатний для безпечного і ефективного застосування багатьма мільйонами хворих.[1]

Галузь на початок 2009 року представлена більш ніж 140 підприємствами, що мають ліцензії на виробництво  лікарських засобів. При цьому на долю 5 найбільш великих заводів  припадає більш 45% усіх препаратів, що випускаються Україні в грошовому  вираженні.

Український фармацевтичний ринок є одним з найбільш динамічних та швидкозростаючих світових ринків. Продаж фармацевтичної продукції в  Україні в 2007 році склав в кінцевих цінах споживання близько 12,8 млрд. грн., в 2008 – близько 16 млрд. грн., за 9 місяців 2009 року – близько 14 млрд. грн. При  цьому досить значним є потенціал  зростання ринку: щорічний приріст  не менш 22-28% на рік в гривні з 2004 року.

Хоча зростання фармацевтичного  ринку України в середньому складає  близько 28%, споживання готових лікарських засобів українського виробництва  на фоні росту ринку падають на 1-2% на рік і в 2008 році склали лише 23% роздрібного ринку в грошовому  вираженні. Структура українського ринку значно відрізняється від  ринків розвинутих країн в бік переважання «брендованих дженериків» (лікарських засобів, що мають такий же склад діючих речовин, лікарську форму та ефективність, як і оригінальний препарат, але не мають патентного захисту. Дженерик може відрізнятися від оригінального препарату за складом допоміжних речовин і розміщується на ринку після закінчення терміну дії патентного захисту оригінального препарату), в основному закордонного виробництва. Результатом є переплата кінцевим споживачем (в тому числі й державою) за торгові назви препаратів, деколи морально застарілих за своїм складом, що в значній мірі гальмує зростання доступності лікарських засобів для населення.

Через недостатню розвиненість системи охорони здоров’я основним покупцем лікарських засобів часто  стає сам пацієнт, що здійснює непрофесійний  вибір, здебільшого під впливом  реклами. Система просування, що склалася наразі на ринку, стимулює фармвиробників вкладати більше коштів в маркетинг  та продаж, а не в розробку нових  ефективних препаратів, що суттєво  уповільнює розвиток галузі за інноваційним сценарієм. Українська фармацевтична  галузь, хоч і програє за доходом, тим не менш, в середньому на 62-67% забезпечує вітчизняну охорону здоров’я лікарськими засобами в натуральних  показниках, в госпітальному секторі  цей показник сягає понад 83%.

При цьому, основну частину  продуктових портфелів вітчизняних  виробників складають низькорентабельні дженерикові препарати, що не дозволяє фармвиробникам виділяти на дослідження та розробки більш 1-2% від свого доходу. Для порівняння, фармвиробники США та Західної Європи виділяють 10-15%, що дозволяє їм формувати більше половини своїх продуктових портфелів за рахунок інноваційних препаратів. [2]

2. Проблеми фармацевтичної галузі

2.1. Визначення системних проблем

 

Варто відмітити дві системні проблеми української фармацевтичної промисловості:

• Нездатність забезпечувати населення України основною номенклатурою сучасних лікарських препаратів, увесь цикл виробництва яких знаходився б на території України;
• Низький рівень інновацій та технологій, які використовуються під час розробки та виробництва ЛЗ. Ця загальна проблема української економіки особливо актуальна для фармацевтичного сектору.

2.2. Складові фактори системних  проблем

2.2.1. Економічна  демотивація вітчизняних виробників

Високий рівень інфляції, високі відсоткові ставки за кредитами, зростання  тарифів на енергоносії, висока вартість капітального будівництва, демпінгова політика азіатських держав – усі  ці фактори з самого початку ставили  локального виробника у нерівні  конкурентні умови із зарубіжними  та, за експертними оцінками, знижували  конкурентну здатність вітчизняних  фармвиробників до 50%. Однак, спричинене загальносвітовою кризою послаблення  гривні на даний момент частково знімає дані проблеми та створює передумови для більш прискореного імпортозаміщення.

2.2.2. Дефіцит висококваліфікованих  кадрів для фармацевтичної галузі

Через відсутність масштабного  попиту з боку індустрії, в Україні  практично відсутня підготовка висококваліфікованих кадрів для сучасного фармвиробництва  та індустріальної науки. Налагодження випереджаючої підготовки та перепідготовки таких спеціалістів є ключовою умовою успішної реалізації Стратегії. Серйозною проблемою є недостатня практична підготовка випускників – наслідок як нерозвинутої матеріально-технічної бази ВНЗ, так і недоробок в змістовному аспекті базової програми.  

2.2.3. Відсутність механізмів  фінансування розробок лікарських  засобів

Без наявності достатнього  об’єму високорентабельних інноваційних препаратів у своїх продуктових  портфелях українські фармацевтичні  виробники змушені конкурувати  за рахунок ціни та реклами, що, відповідно, знижує об’єми коштів на розробку нової  продукції. У ситуації, що склалась, українська фарміндустрія не може вижити, будучи затиснута між західними  транснаціональними корпораціями, які  диктують правила гри у сфері  технологій та інтелектуальної власності, та виробниками з Індії та Китаю  з їх безпрецедентним ціновим  тиском.

Існуючий приватний бізнес та інвестори беруть участь в розвитку лише тих підсекторів, які дають  прибуток в короткі терміни та не вимагають великих ризикованих інвестицій (аптечні мережі, фабрики з виробництва готових лікарських форм, біологічно активних добавок та ін.) Фактично мова йде про розриви в критичних ланцюгах взаємодії, що забезпечують безперервне функціонування інноваційної системи по створенню нових вітчизняних препаратів.

2.2.4. Недостатній рівень  українського патентного законодавства  та практики його застосування  по відношенню до міжнародних  стандартів

Незважаючи на відмічені  багатьма експертами покращення у сфері  захисту інтелектуальної власності, українські організації та інститути, які працюють у даній сфері, на разі не готові адекватно відповідати  вимогам часу.

 

 2.2.5. Відсутність  виконання правил виробництва  та контролю якості лікарських  засобів, ідентичних міжнародним  правилам GMP

Незважаючи на те, що українське законодавство вже давно зобов’язувало  б виробляти продукцію виключно за правилами GMP, до цих пір питання  про обов’язковість правил GMP, ідентичних міжнародним, залишається відкритим, що гальмує не лише випуск більш  якісної продукції для вітчизняного споживача, але і її вихід на міжнародні ринки. [2]

 

3. Цілі, завдання та пріоритети державної політики України з розвитку національної фармацевтичної промисловості  

Основною метою державної політики України з розвитку національної фармацевтичної промисловості на період до 2020 року є створення умов для її переходу на інноваційну модель розвитку, що повинно призвести до зростання забезпечення населення, закладів охорони здоров’я та органів виконавчої влади лікарськими засобами вітчизняного виробництва, при загальному зростанні забезпечення населення лікарськими засобами до середньоєвропейського рівня як за кількісними, так і за якісними показниками.   

 

Основними завданнями Стратегії  є:

1. збільшення забезпечення населення, закладів охорони здоров’я України, органів виконавчої влади, життєво необхідними та надзвичайно важливими лікарськими засобами вітчизняного виробництва, а також лікарськими засобами для лікування рідкісних захворювань;
2. підвищення конкурентоздатності вітчизняної фармацевтичної промисловості шляхом гармонізації українських стандартів з розробки та виробництва лікарських засобів у відповідності з міжнародними вимогами;
3. стимулювання розробки та виробництва інноваційних лікарських засобів;
4. захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції;
5. здійснення технологічного переоснащення української фармацевтичної галузі;
6. удосконалення системи підтвердження відповідності якості лікарських засобів;
7. підготовка спеціалістів для розробки та виробництва фармацевтичної продукції у відповідності з міжнародними стандартами.

Стратегія розвитку національної фармацевтичної промисловості базується  на наступних пріоритетах:

• пріоритет інноваційної моделі розвитку галузі;
• пріоритет якості, ефективності та безпеки лікарських засобів;
• пріоритет національної фармацевтичної промисловості в реалізації державних програм у сфері забезпечення лікарськими засобами;
• пріоритет виробництва високотехнологічних фармацевтичних субстанцій на території України;
• пріоритет розвитку експорт-неспроможних виробництв та нових розробок;
• пріоритет заміщення імпортних лікарських засобів вітчизняними, повний цикл виробництва яких знаходиться на території України;
• пріоритет фармацевтичної продукції, виробленої на території України, в закупках за переліком життєво необхідних та надзвичайно важливих лікарських засобів, а також при здійсненні поставок ліків для органів виконавчої влади.

Очікуваним результатом  реалізації Стратегії розвитку фармацевтичної промисловості України на період до 2020 року повинно стати:

• збільшення частки продукції вітчизняного виробництва в загальному об’ємі споживання на внутрішньому ринку до 50% у вартісному виразі до 2020 року;
• зміна номенклатури виробництва лікарських препаратів, вироблених в Україні, у тому числі збільшення частки інноваційних препаратів в портфелях локальних виробників до 20% у вартісному виразі;
• збільшення експорту фармацевтичної продукції в 5 разів у порівнянні з 2008 роком;
• стимулювання організації виробництва фармацевтичних субстанцій на території України. [2]

4. Статистичні дані діяльності фармацевтичної галузі України

 

У рамках наради з вітчизняними виробниками лікарських засобів  у Міністерстві охорони здоров'я  України було поінформовано про  підсумки діяльності фармацевтичної галузі України за 2009 рік.

Станом на 1 січня 2010 року в установленому порядку зареєстровано 13 772 лікарських засоби (додаток: табл. 1). 

За даними Державного комітету статистики у 2009 році обсяг реалізованої фармацевтичної продукції вітчизняними підприємствами у грошовому виразі склав 5 618 120,6 тис. грн. ($704 219,21 тис.), що на 44,12 % більше ніж за 2008р.