Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Мая 2012 в 22:54, реферат
Матеріальна відповідальність підприємства в командно-адміністративних умовах за незбереження індивідуального відтворення, за тримання зайвих робітників, надлишкових запасів устаткування, оборотних засобів тощо, тобто за неефективну організацію господарювання, не мала ніякого сенсу, бо майно було чужим і збитки покривались державою за рахунок інших підприємств. Були навіть планово збиткові підприємства, які в плановому порядку перекривали свої збитки за рахунок прибутків інших підприємств. В ринкових умовах такі збиткові підприємства стають банкрутами.
Вступ
Розділ 1. Сутність підприємства та його роль в економіці
1.1. Сутність підприємства
1.2. Роль підприємства в економіці
Розділ 2. Види підприємств та особливості їх діяльності
2.1. Малі підприємства
2.2. Акціонерні підприємства
2.3. Орендні підприємства
2.4. Договірні товариства
2.5. Спільні підприємства
2.6. Державні підприємства
2.7. Об'єднання підприємців
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Аналізуючи причини стриманого ставлення іноземних інвесторів до України, як правило, зосереджують увагу на параметрах макроекономічного рівня: недосконалості та нестабільності "правил гри", зокрема податкового законодавства, великій ресурсній залежності від інших країн, невизначеності перспектив тощо. Але поряд з цим, слід бачити й інші, не менш важливі, причини, а саме:
– недостатню професійну підготовку багатьох керівників АТ для забезпечення ефективного використання інвестицій;
– низький у цілому рівень відповідальності менеджерів АТ перед акціонерами;
– складність отримання повної та достовірної інформації про стан підприємств;
– недостатня захищеність інвесторів у питаннях прав власності;
– відсутність певних навичок і традицій в організації корпоративних відносин;
– низький у цілому рівень кваліфікації представників судової влади в питаннях фондових відносин та приватизації.
Розв'язання цих та деяких інших проблем - одна з умов створення більшої зацікавленості іноземних інвесторів до української економіки.
Структура та організація управління АТ є найбільш складаними з усіх інших організаційно-правових типів підприємств. АТ є, як правило, середніми або великими за розмірами підприємствами. Власники АТ у цілому дуже обмежено займаються управлінням підприємством. Їхня роль зводиться, головним чином, до визначення що виють менеджерів підприємства (шляхом виборів або призначення), організації контролю за їхньою роботою та встановлення загальних напрямків діяльності підприємства.
Досвід функціонування корпорацій у різних країнах світу дає підстави вважати вищих менеджерів (адміністрацію) корпорації ключовим елементом у структурі управління підприємством. Саме від них вирішальною мірою залежить ефективність функціонування підприємства. Причому головне не форма власності - приватна чи державна, - а ті, як приватні особи або держава зуміли організувати управління підприємством. Форма власності визначає перш за все, хто і як здійснює добір вищих менеджерів підприємства. Практика свідчить також, що менеджери мають певну схильність до отримання особистого зиску за рахунок інтересів корпорації. Тому важливе значення має не тільки добір менеджерів , а й організація ефективного контролю за їхньою діяльністю.
Масштабне використання в Україні безплатної приватизації призвело до створення на багатьох підприємствах акціонерних моделей інсайдерного типу. Інсайдери - це люди, які є співробітниками корпорації - від директора (голови правління) до звичайного робітника. Аутсайдери - це фізичні та юридичні особи , які безпосередньо не пов'язані з АТ. У моделі інсайдерського типу значну роль в управлінні підприємством відіграють працівники АТ. Пов'язане це, насамперед, із тим, що значна частина українських підприємств приватизувалася через оренду з викупом.
Окрім того, законодавством було надано пільги працівникам та керівникам підприємств, що приватизувались , у придбанні додаткової кількості акцій своїх підприємств.
В Україні держава залишила за собою пакети акцій певної частини приватизованих підприємств. Як правило в АТ, у яких держава зацікавлена, вона залишила у своїй власності пакети акцій у розмірі 26% статутного фонду. Володіння такими пакетами дає можливість блокувати небажані зміни в статуті АТ, проведення його реорганізації. Тобто в держави залишилися певні важелі реального впливу на діяльність АТ. Але враховуючи економічну реальність слід констатувати, що держава в Україні є поки ще не пасивним акціонером. До цього часу не створено механізму ефективного управління державними частками корпоративної власності.
Держава має чітко визначити, хто та на яких умовах буде управляти державними пакетами акцій. Суб'єктами управління можуть виступати як державні чиновники так і приватні особи. Щоб забезпечити певні умови довготривалої стабільності в роботі підприємства, дуже важливим є продаж великих пакетів акцій саме стратегічним інвесторам, а не випадковим інвесторам спекулятивної організації.
Без досягнення якісно нового рівня корпоративного управління неможливо розраховувати на досягнення істотних результатів ринкових перетворень, подальший прогрес української економіки.
Підприємства є основною ланкою, де відбувається ринкова трансформація економіки. Воно являє собою виробничо-технологічну, організаційну й економічну єдність.
Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є мале та середнє підприємство, розвиток якого нажаль залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати, як одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі тому її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та підтримуючи вітчизняного малого та середнього виробника.
Чекає на вирішення також проблема розвитку та функціонування великих державних підприємств, а також тих, які було приватизовано без отримання бажаних результатів.
Звичайно, вирішення цих проблем вимагає певної програми комплексного розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання розвитку підприємств. Але ми не повинні також забувати про те, що подібний процес вимагає відповідного бажання та політичної волі керівників нашої держави.
І, все ж таки, не зважаючи на ці та багато інших проблем, які стоять на заваді розвитку економіки України, відбуваються деякі позитивні зрушення в результаті яких проходить поступове пристосування людей до ринкової економіки.
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради.-1996.-№30, с.-141.
2. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 24, ст.272.
3. Закон України "Про власність" // ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 20, ст.249.
8. Потемкин Л. Организация нормирования и оплаты труда на предприятиях в условиях перехода к рыночной экономике // Экономика Украины.-2001.-№12.
9. Соскін О. Ефективність запровадження та розвитку малого підприємництва в Україні // Економічний часопис.-2001.-№2.
10. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка.-К.: Вища шк., 1994.
11. Самуэльсон П. Экономика. Т. 1,2. –М.: АЛГОН, 1992.
12. Экономика / С. А. Бартенев, И. И. Большакова, В. В. Васильев и др. Под ред. А. С. Булатова; - М.: БЕК, 1997.
14. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер.с англ. 11-го изд.-К.:Хагар-Демос, 1993.-785с.