Особливості організації та обліку діяльності автотранспортних підприємств

      Калькулювання собівартості продукції - один із важливих методів обліку, але крім його основного призначення калькулювання є важливою інформаційною базою для вибору виробничої стратегії та ціноутворення. Калькулювання собівартості та облік витрат займає центральне місце в системі управління витратами.

      Інформація про собівартість може бути використана апаратом управління для здійснення таких важливих функцій:

¾         планування обсягів виробництва  продукції в цілому по підприємству та на рівні структурних підрозділів;

¾         контролю за дотриманням планової величини загальних витрат і собівартості одиниці продукції;

¾         відхилення від стандартних витрат з аналізом причин та винуватців таких  відхилень;

¾         прийняття короткострокових управлінських  рішень;

¾     пошуків внутрішньовиробничих резервів;

      Для проведення калькулювання слід обрати метод обчислення витрат та визначити калькуляційну одиницю. Відповідно до пункту 46 Рекомендацій № 65 як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи використовується показник суми витрат, що припадають на 1 грн. отриманих підприємством доходів [1].

      Сьогодні держава регламентує формування ціни на окремі автопослуги: перевезення пасажирів в автобусах та маршрутних таксі на міських, приміських та міжміських маршрутах. Інші послуги, що надаються автоперевізниками, не регулюються державою, зокрема, це стосується цін на послуги вантажних автомобілів.До собівартості включають усі наявні прямі витрати підприємства, а також інші, пов'язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати). Це пояснюється й вимогами ціноутворення: до ціни послуг мають бути включені всі операційні витрати підприємства плюс норма прибутку (рентабельності), за рахунок якої покриваються не включені до собівартості витрати [3].

      Простий підрахунок витрат застосовують переважно на малих або вузькоспеціалізованих підприємствах, які надають один-два види послуг і передбачають ділення всіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (тонно-кілометри, пасажиро-кілометри, години роботи). Найбільш поширеним є позамовний метод, який застосовується за таких умов:

·       маршрути пасажирських або вантажних  перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу різні;

·       використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів  при наданні платних послуг замовнику;

·       інші індивідуальні ознаки послуг.

      Головна відмінність нормативного методу полягає в тому, що базовою є нормативне (планове) калькулювання одиниці та всього обсягу перевезень. Фактична собівартість визначається не прямим підрахунком витрат, а за допомогою відхилень від норм (суми відхилень можуть бути як позитивні, так і негативні). 
 
 

Висновок

      На сьогоднішній день у світовій практиці розробляються безліч нових методів калькуляції. Для апробації на практиці на базі автотранспортних підприємств найбільш цікавим, на наш погляд, є метод калькулювання витрат Target costing (цільове калькулювання). Target costing (цільове калькулювання) - це метод визначення собівартості виробу або послуги, оснований на ціні (цільовій ціні), яку покупці бажають платити. Таку процедуру називають також калькулюванням собівартості на основі ціни. Цільове калькулювання є тим методом, який для визначення витрат використовує ціну. Відділ маркетингу встановлює, які характеристики й ціна найбільш прийнятні для покупців. Наступними кроками, що мають зробити інженери компанії, є дизайн і розробка такого виробу, собівартість і прибуток яких покриваються цією ціною. Японські фірми вже давно застосовують цей підхід, північноамериканські тільки починають застосовувати цільове калькулювання [1].

      На відміну від традиційної практики ціноутворення за принципом «витрати плюс», метод цільового калькулювання передбачає вирахування витрат виходячи з попередньо встановленої цільової ціни. Цільова ціна (target price) - це очікувана ціна виробу (послуги.), що готові платити за нього потенційні покупці.

      Діяльність, пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень вантажів як на території України, так і за її межами, регулюється Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" і є досить складною з точки зору оподаткування.

      Необхідно також зазначити, що для здійснення автоперевезень необхідна ліцензія, вартість якої обов’язково відображається в обліку у складі нематеріальних активів на рахунку 127 «Інші матеріальні активи». Вартість ліцензій відносять до валових витрат підприємства. У податковому обліку формування валових доходів та валових витрат відбувається в залежності від порядку надання послуг [2].

      Найважливішого умовою подальшого розвитку транспортної галузі є ефективне функціонування всієї транспортної системи країни, основу якої становить автомобільний транспорт. Як складова виробничої інфраструктури автомобільний транспорт забезпечує єдність основних ланок різного рівня управління. Він відіграє вирішальну роль у розвитку економіки будь-якого виробництва, споживання матеріальних благ, розміщення продуктивних сил і сприяє соціально-економічному прогресу суспільства взагалі.

      Тому, для ефективного функціонування транспортної галузі є удосконалення системи управління виробничими витратами та формуванням собівартості автотранспортних послуг з використанням міжнародного досвіду. 
 
 

Список  використаних джерел: 

1.     Белоусова І., Чумаченко М. Проблеми  обліку виробничих витрат і  калькулювання собівартості продукції  в промисловості// Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №4. – С. 4-9.

2.    Хоменко Ю. Ліцензії для автоперевезень: одержуємо та обліковуємо//Все  про бухгалтерський облік. - 2009 - №41. – С.7-11.

3.     Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. №65.

4. http://finance-library.com.ua/article.php?book=4&article=373