Інститути спільного користування та особливості їх діяльності

Аналіз прибутковості діяльності окремих типів інститутів спільного інвестування засвідчив, що найприбутковішими протягом останніх років були венчурні та закриті інвестиційні фонди. Однак фінансова криза значною мірою відобразилася і на результатах діяльності інститутів спільного інвестування, внаслідок чого дохідність інтервальних і відкритих фондів зменшилася.

Між тим кількість інвестиційних фондів в управлінні КУА демонструвала тенденцію до зростання. Найбільший їхній приріст зафіксовано у 2008 році (+333 фонди, +40%), що було пов’язано із ростом сектору венчурних ІСІ (+307).

Економічна рецесія та відтік капіталу з фінансових ринків позначилися на динаміці створення нових фондів у 2009 році, коли загальна кількість існуючих ІСІ зросла лише на 35 (+3%). У 2010 році проявилася тенденція до  концентрації  ринку, коли темпи закриття (ліквідації) фондів, які реалізували свої інвестиційні проекти, випередили темпи створення нових.  

Переважно висхідну динаміку демонструвала і кількість недержавних пенсійних фондів, які перебувають в управлінні КУА з 2006 року. Найбільше зростання числа фондів зафіксовано у 2006 та 2008 роках. Тільки у 2010 році їхня кількість не суттєво скоротилася і на кінець року склала 89 НПФ.

Впродовж десяліття зростали і активи ринку спільного інвестування, які на кінець 2010 року досягли 108,63 млрд. грн.

Найстрімкішого росту вони досягли у перші роки становлення ринку – 2005-2007 – у 1,5-3,5 рази щороку. Найбільший абсолютний приріст активів в управлінні КУА дотепер зафіксовано у 2008 році: активи тоді зросли на 27.51 млрд. грн. (67,5%). Проте, і у 2010 році, після зниження динаміки у 2009-му до +14,5 млрд. грн., приріст був майже на рівні найуспішнішого 2008 року – +25,86 млрд. грн. (31,3%).

У той же час, сектор невенчурних ІСІ демонстрував значно стриманішу динаміку. Після найважчого кризового 2008-го року, коли активи фондів зросли тільки на 0.2 млрд. грн., у 2009-му ринок невенчурних ІСІ відновив стрімкий ріст: разом зі збільшенням чисельності фондів та піднесенням на фондовому ринку активи сектору збільшилися на 2,26 млрд. грн.

До основних факторів, що знижують рівень дохідності фінансових інструментів інвестування за окремими видами фінансових інструментів, належать такі:

1) для пайових фінансових інструментів:

— зниження рівня сплачуваних дивідендів унаслідок зменшення суми прибутку емітента;

— зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента;

— кон'юнктурний спад у галузі, в якій емітент здійснює свою операційну діяльність;

— суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструмента над його реальною вартістю в момент придбання інвестором;

— загальний спад кон'юнктури фондового ринку; 2) для боргових фінансових інструментів:

— збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку;

— підвищення темпів інфляції порівняно з попереднім періодом;

— зниження рівня платоспроможності емітента боргових цінних паперів;

— непередбачуване зменшення розміру викупного фонду емітента за даним фінансовим зобов'язанням.

Важливе значення для забезпечення ефективної діяльності інститутів спільного інвестування має система оподаткування доходів, одержаних від інвестицій в інститути спільного інвестування, оскільки від цього залежить остаточна сума отримуваних інвестором доходів.

Залучені інститутом спільного інвестування та розміщені в цінні папери кошти інвесторів, а також доходи від операцій з активами або доходи, нараховані за активами інвестиційних фондів, не входять до складу оподатковуваного доходу.

У випадку продажу інвестором цінних паперів інституту спільного інвестування оподаткуванню підлягає різниця між ціною їхнього придбання та ціною продажу. У разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором-фізичною особою.

Ставка податку та порядок оподаткування розрізняються залежно від того, ким є інвестор — фізичною чи юридичною особою, і який вид доходу він одержав від інвестицій. Доходи інвестора — юридичної особи та прибуток від інвестицій до фонду оподатковується за ставкою 25 %.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором — фізичною особою в разі викупу цінних паперів інститутом спільного інвестування (КУА) або від продажу цінних паперів третій особі, оподатковується за ставкою 15 %. Дохід, одержаний у вигляді дивідендів за цінними паперами інвестиційного фонду, оподатковується за ставкою 5 %.

Отже, володіючи цінними паперами інституту спільного інвестування, інвестор до моменту їх реалізації або виплати дивідендів податки не сплачує. У разі безпосереднього володіння цінними паперами або нерухомістю доходи від операцій з цими активами або нараховані за ними доходи (відсотки, дивіденди, орендна плата), включають в оподатковуваний дохід.

2010 року невенчурні ІСІ продемонстрували аналогічні темпи росту, незважаючи на провал у 2-му кварталі, який слідом за фондовими індексами відчули на собі відкриті та інтервальні фонди. За рік активи невенчурних фондів зросли на 2,35 млрд. грн. (35,9%).

Всупереч багатьом викликам, інвестиційний бізнес вистояв. Триває робота над новою редакцією закону «Про ІСІ». В умовах посткризового відновлення економіки інвестиційна галузь готова підтримувати світові стандарти здійснення професійної діяльності з управління активами, забезпечувати підвищення якості послуг КУА і формувати сприятливе середовище для функціонування  спільного інвестування та його клієнтів.

3. Проблеми діяльності інститутів спільного інвестування в Україні та шляхи їх вирішення

Одними із головних учасників фінансового ринку в розвинутих країнах виступають інститути спільного інвестування. Маючи більш ніж 150-літню історію функціонування, інвестиційні фонди складають серйозну конкуренцію банкам за вільні кошти громадян.

Протягом останніх 5 років свого розвитку ринок вітчизняних інститутів спільного інвестування демонстрував позитивну динаміку зростання та забезпечував інвесторам достатньо високий рівень інвестиційного доходу, який перевищував доходність банківських депозитів.

Чи не найбільша проблема, яка гальмує розвиток інституційних інвесторів в Україні в цілому та ІСІ зокрема – загальний стан розвитку фондового ринку, його інституційна незрілість. У даному контексті доцільно виділити наступні негативні властивості фондового ринку:

· превалювання неорганізованого ринку над організованим, що негативно позначається на прозорості фондового ринку, відлякує як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

· наявність кількох торговельних майданчиків, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з ними;

· низька ліквідність фондового ринку; мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку;

· маніпуляції учасників фондового ринку з цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів;

· незавершеність формування інституційної інфраструктури фондового ринку, її низька якість, зокрема, значною проблемою є відсутність єдиної ефективної депозитарно-клірингової системи.

Одна з основних проблем, яка не дозволяє в повній мірі використовувати інвестиційний потенціал ринку ІСІ – низький рівень поінформованості населення про переваги ІСІ. Більшість населення не сприймає ІСІ як окремий альтернативний довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових та інформаційних центрів, маркетингових фірм, які б надавали консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку в цілому та переваг ІСІ зокрема.

Крім того, важливим стимулюючим чинником розвитку небанківських фінансових установ загалом та ІСІ зокрема є недостатність на внутрішньому ринку надійних фінансових інструментів, в які можуть вкласти залучені кошти компанії з управління активами. Зокрема, державні облігації залишаються непривабливим інвестиційним інструментом через низькі ліквідність та доходність (нижчу за рівень інфляції).

Суттєвою проблемою залишається методика коректної оцінки вартості чистих активів ІСІ. Діюче положення ДКЦПФР, що врегульовує дане питання, дозволяє компаніям досить довільно оцінювати чисті активи ІСІ, що знаходяться у них в управлінні. Це призводить до викривлення інформації, що ще більше підриває довіру населення.

Невирішеним залишається питання оподаткування доходу від інвестицій в різні фінансові установи. Так, наприклад, відсотки, які нараховані по банківських депозитах, не підлягають оподаткуванню, в той же час доходи, отримані громадянами від владання коштів в ІСІ, обкладаються податками

Одними із головних учасників фінансового ринку в розвинутих країнах виступають інститути спільного інвестування. Маючи більш ніж 150-літню історію функціонування, інвестиційні фонди складають серйозну конкуренцію банкам за вільні кошти громадян.

Протягом останніх 5 років свого розвитку ринок вітчизняних інститутів спільного інвестування демонстрував позитивну динаміку зростання та забезпечував інвесторам достатньо високий рівень інвестиційного доходу, який перевищував доходність банківських депозитів.

З огляду на низький рівень розвитку фондового ринку, ІСІ стикаються з низкою специфічних проблем.

Таким чином, незавершеність процесу інституційного формування ринку ІСІ дає підстави припустити неефективність, а за певними напрямками – й неможливість використання потенціалу цієї інституційної форми у після кризовому відновленні фінансового сектору України. Але з іншого боку, загальне падіння зацікавленості в фінансових інвестиціях та різке підвищення їх ризикованості може бути використане для модернізації цієї складової фінансової системи. Для цього політика держави повинна спрямовуватися на планомірний розвиток ринку ІСІ та його інфраструктури з метою усунення загальної недорозвиненості та покращення якісних параметрів.

Для цього, доцільно вжити наступні заходи, що будуть спрямовані на розкриття та посилення інвестиційного потенціалу ІСІ:

-  приведення законодавства, що врегульовую діяльність ІСІ, до вимог європейського законодавства;

-  посилення контролю за емітентами, цінні папери яких торгуються на організованому ринку, з метою підвищення якості активів;

-  розширення інструментів для інвестування, доступних для ІСІ, зокрема впровадження повноцінних похідних цінних паперів;

-  пільгове оподаткування інвесторів, що вкладають кошти в ІСІ на довгий термін, або зменшення ставки оподаткування інвестиційного доходу;

-  вдосконалення методології розрахунку вартості чистих активів ІСІ;

-  спрощення процедури оформлення придбання цінних паперів ІСІ;

-  проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо популяризації серед населення України здійснення інвестицій в ринок ІСІ.

На сьогодні першим кроком для покращення стану діяльності ІСІ в Україні стало прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», який набув чинності 13 лютого 2009 року. Закон спрямований на покращення роботи корпоративних інвестиційних фондів, врегулювання процесу залучення інвесторів-юридичних осіб та фізичних осіб вкладників, встановлення механізму повернення інвестицій та інші важливі організаційні моменти.

Висновки

Спільне інвестування – це діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами. Спільним інвестуванням також займаються інвестиційні компанії, для яких, одначе, цей вид діяльності не є виключним.

Інститути спільного інвестування — фінансові установи, які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку. Основним призначенням інститутів спільного інвестування є залучення та об'єднання вільних ресурсів населення, підприємств і організацій та їх подальше розміщення.

Отже, зі зростанням економіки України, збільшенням заощаджень населення, капіталу, послуги інститутів спільного інвестування набуватимуть дедалі вагомішого значення. Для забезпечення збалансованої, ефективної роботи інститутів спільного інвестування треба розв’язати низку питань. Адже, інвестиційні фонди найближчим часом не зможуть акумулювати кошти населення в достатніх обсягах.

Як уже наголошувалося, інститути спільного інвестування відіграють вагому роль на фондовому ринку розвинених країн, створюючи конкуренцію банківським установам, страховим компаніям і пенсійним фондам. Через інвестиційні фонди домогосподарства можуть реалізовувати свої інвестиційні можливості, а корпорації, уряд та органи місцевого самоврядування мобілізують значний інвестиційний капітал. Таким чином, економічне зростання країни, збільшення капіталізації фондового ринку, розвиток середнього класу сприятимуть формуванню активних портфельних інвесторів — інвестиційних фондів.