Інноваційна інфраструктура та інвестиції в інноваційний процес

 

Міністерство освіти і науки  молоді та спорту

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Інноваційна інфраструктура та інвестиції в інноваційний процес»

 

 

 

 

Виконала: студентка

групи 5173м 

Ткаченко І.І.

Перевірила: Потишняк О.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2012

Зміст

 

Вступ

1. Сутнісна характеристика інноваційних  процесів

2. Поняття, мета та системи інноваційної інфраструктури

3. Інноваційна діяльність як  об'єкт інвестування

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Стратегія розвитку підприємства повинна передбачати ефективне  управління процесом впровадження сучасних наукових досягнень в практику господарювання, яке реалізується шляхом його інноваційної діяльності.

В умовах ринкової економіки  інноваційна діяльність перетворюється в один з ключових факторів забезпечення високої конкурентоздатності підприємства і росту кінцевих фінансових результатів  його діяльності.

Інвестиції є основою  розвитку підприємства, гарантією забезпечення його економічного зростання. Економічна діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягом і формами здійснених інвестицій, а її ефективність залежить від збільшення реалізованих інвестиційних  ресурсів і найбільш раціонального  їхнього використання у матеріальному  і нематеріальному виробництві.

 

1. Сутнісна характеристика інноваційних процесів

 

Інноваційний процес - процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новизни та її практичного використання.

Інновація (нововведення) - кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг [1].

Спрощено модель інноваційного  процесу можна подати як кілька послідовних  етапів: наука -- техніка -- виробництво.

На першому етапі, а саме наука  розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних  і прикладних досліджень.

Фундаментальні дослідження спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження. Результатом фундаментальних  досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття - науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, слугує джерелом винаходів.

Винахід - результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

На другому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у  матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Фінансують ці роботи, як правило, зацікавлені  фірми (у тому числі на засадах  спільної з іншими фірмами участі)[4].

Етап виробництво (комерціалізація  нововведення) являє впровадження у  виробництво нового продукту, розроблення  програми маркетингу і просування новинки  на ринок. Інвестиції на цьому етапі  теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб'єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити).

Цей етап охоплює кілька стадій:

- дослідження ринку

- конструювання

- ринкове планування

- дослідне виробництво

- ринкове випробування

- комерційне виробництво

Основними етапами інноваційного  процесу на підприємстві є:

1) генерація ідей щодо способів  задоволення нових суспільних  потреб;

2) розроблення задуму та попереднє  оцінювання його ринкової привабливості;

3) аналіз інституційних умов  реалізації задуму і супроводжувальних  витрат, їх зіставлення з фінансовими  можливостями підприємства;

4) конструкторське та технологічне  розроблення нового товару;

5) пробний маркетинг -- прогнозування  попиту і оцінювання майбутніх  вигод;

6) планування та організація  процесу виробництва нового товару;

7) комерційна реалізація новинки [2].

Ці етапи є сутністю інноваційної діяльності на підприємстві і обов'язкові для кожного суб'єкта ринку. Водночас для підприємств, що не мають необхідного  наукового потенціалу, деякі з  перелічених етапів можуть бути відсутніми або мати інший зміст.

Інноваційна діяльність - сукупність учасників і дій учасників  інноваційного процесу, мають певну  мету, засоби досягнення мети, що здійснюють свої функції відповідно до своєї  ролі в інноваційному процесі  і досягають певних результатів.

Інноваційна діяльність може здійснюватися  на різних рівнях: федеральному, галузевому, регіональному, муніципальному, фірмовому, побутовому. Вона може бути міжгалузевої і галузевої.

Результатами своєї інноваційної діяльності учасники основного і  обслуговуючого інноваційних процесів обмінюються через ринки.

Закони, постанови, адміністративні  та економічні рішення органів влади  різних рівнів складають діяльність з регулювання інноваційного  процесу.

Трансфер нововведень (технологій) здійснюється лише в разі отримання  економічної вигоди обома сторонами, які беруть у ньому участь. Покупця  технології можуть приваблювати можливості виготовлення продукту, що має ринковий попит, без значних витрат часу на проведення власних науково-технічних  досліджень, а також можливості налагодження бізнесу за наявності ресурсів, але  відсутності технології. Для значної  кількості, наприклад, українських  підприємств трансфер технологій є  єдиною можливістю підняти свій техніко-технологічний рівень і наблизитися до потреб ринку, оскільки ресурсні обмеження (як кваліфікаційні, так і фінансові) не дають змоги здійснювати наукові дослідження власними силами [3].

Отже, для продавця трансфер нововведень, вигідний як спосіб отримання доходу від продажу технології іншим  фірмам, які сплачуватимуть йому відсоток від обсягу виготовленої та реалізованої продукції. Якщо ж така технологія є  зрілою й економічна віддача від  її застосування на традиційних ринках зменшується, трансфер дає змогу продовжити її життєвий цикл і отримати додатковий дохід.

2. Поняття, мета та системи інноваційної інфраструктури

 

Під інноваційною інфраструктурою  розуміється сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних і достатніх для ефективного  здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень.

Інноваційна інфраструктура об'єднує організації різних видів: фірми, інвесторів, посередників, наукові  та державні установи, які своєю  діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл — від генерації науково-технічної  ідеї до реалізації нововведення.[5]

Важливим чинником, що впливає  на розвиток і ефективність інноваційних процесів є інноваційна інфраструктура. Закон України «Про інноваційну  діяльність» визначає її наступним  чином: інноваційна інфраструктура – це сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги  із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, кредитні, освіти тощо). На жаль, перелік послуг, наведений у цьому визначенні, не є вичерпним і тому залишає  питання, що ж врешті-решт слід вважати  інноваційною інфраструктурою. В цьому  ж законі інноваційне підприємство визначено як підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і  реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг. Але навряд чи усі ці підприємства зможуть виробляти  такий обсяг продукції і бути віднесеними до інноваційних підприємств.

Основними елементами інноваційної інфраструктури у світі є: технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні центри (центри передачі технологій, ліцензійні офіси), технологічні брокери, інноваційні, телекомунікаційні, торгові коопераційні мережі, консалтингові фірми та різноманітні спеціалізовані фінансові посередники (венчурні компанії, фонди тощо).

Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплексної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, включаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни  номенклатури виробів, створення нової  продукції, нових виробничих процесів. Відповідно до цілей інфраструктура інноваційної діяльності включає такий комплекс взаємопов'язаних систем:

* систему інформаційного  забезпечення, яка дає доступ  до баз і банків даних для  всіх зацікавлених, незалежно від  форм власності;

* експертизи (включаючи державну) інноваційних програм, проектів, пропозицій, заявок;

* фінансово-економічного  забезпечення інноваційної діяльності, використовуючи різні джерела  надходження коштів (ресурси підприємницьких  структур, інвестиції інших країн,  кошти інвестиційних фондів тощо);

* сертифікації наукової  продукції, відповідні послуги  у сфері метрології, стандартизації, контролю якості;

* просування нововведень  на регіональні, міжрегіональні, іноземні ринки, включаючи виставкову, рекламну, маркетингову діяльність, патентно-ліцензійну роботу, захист  інтелектуальної власності;

* підготовку кадрів для  інноваційної діяльності в умовах  ринкової економіки.[6]

В найбільш загальному вигляді  поняття інноваційної діяльності можна  охарактеризувати як процес нового прикладення  наукових, технічних і технологічних  знань в цілях досягнення комерційного успіху. Ефективність цього процесу  в значній мірі визначається об'ємом і видами інноваційних інвестицій підприємства. Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах:

- шляхом придбання готової науково-технічної продукції;

- шляхом розробки нової науково-технічної продукції.

1. Інноваційні інвестиції  в формі придбання готової  науково-технічної продукції мають  наступні види:

- придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки;

- придбання "ноу-хау". Воно представляє собою сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації тої чи іншої виробничої діяльності, але не запатентованих.

- придбання патентів і "ноу-хау" здійснюється на основі ліцензійних угод.

2. Інноваційні інвестиції  у формі розробки нової науково-технічної  продукції мають наступні види:

- розробка нової науково-технічної продукції в рамках самого підприємства. В цьому випадку фінансові засоби інвестуються у відповідний об'єкт інновацій (нематеріальних активів), що створюється на даному підприємстві з можливою участю третіх осіб;

- розробка нової науково-технічної продукції сторонніми організаціями на замовлення підприємства. В найбільш узагальненому вигляді цей напрямок носить назву "інжиніринг". Він представляє собою комплекс робіт по проведенню науково-дослідних і конструкторських робіт з ціллю розробки рекомендацій по вдосконаленню організації виробництва і управління, техніки і технології, форм реалізації готової продукції і надання послуг.

 Результати розробки  нової науково-технічної продукції  як при першій, так і при  другій формі цього виду інноваційних  інвестицій оформляються звітами  про науково-дослідну роботу, комплектами  технологічної і конструкторської  документації, методичними рекомендаціями, описами комп'ютерних програм  і т.п.[7].

 

3. Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування

 

Інвестиція (нім.Investition, від лат. investio — одягаю) — довгострокове вкладення капіталу в різні сфери діяльності з метою отримання прибутку. Отже, інвестиції в інноваційну діяльність організації мають передбачати певний рівень їхньої прибутковості, який би був не меншим, ніж віддача від вкладення вільних фінансових коштів на депозити.