Інфляція

Інфляція ( вимоваопис файлу ; від  лат. inflatio — роздування)  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.[1][2]. 

Розмір множини  товарів, ціни на які зростають, та довжина  процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією. 

Через складність інфляційних процесів існують суперечності між різними економічними школами  щодо причин її виникнення.[3] Наприклад, згідно монетарної теорії «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цін.[4] Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів. 

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом - наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову). 

«Інфляція —  це податок, що може вводитися без  прийняття закону», — зазначив засновник  монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання  цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має тей же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В тей же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування). 

Інфляція є  протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної  спроможності грошей. 
 

Види

За величиною  темпів розрізняють такі види інфляції :

повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому  поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція — зростання цін темпами в  межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання  цін (сотні, тисячі та ін. відсотків  зростання цін в річному вимірі). 

Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:

базова інфляція [6] (є мірою інфляції попиту —  за перевищення сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня), включає в себе вузьку базову інфляцію — зміну цін імпортованих товарів, відображаючи таким чином вплив зміни обмінного курсу.

небазова інфляція (відображає вплив пропозиції), остання  включає в себе зміну цін, що регулюються  адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. 

Причини виникнення інфляції:

надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад - монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції  в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

надлишковий споживчий  попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які  кредитні умови та ін.;

інфляція в  інших країнах за суттєвих обсягів  імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари

девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

зростання очікувань  щодо зростання цін в майбутньому. 

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету [7]. 
 

Наслідки для  економічного зростання. Інфляція є  прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження  в формі готівки або ж депозитів  скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій. 

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади.Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ. Реакція населення на погіршення умов життя приймає нерідко досить гострі форми. 

Причини інфляції 

В економічній науці  існує багато підходів щодо причин інфляції.

[ред.]

Австрійська школа  та вільний ринок 

За визначенням  Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[9] Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції. 

За визначенням  Йорга Гюльсмана, інфляція — це збільшення номінальних обсягів будь-якого  засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності».[10] 

Розширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей». 

Збільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні — втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто — постійні збитки. 
 

Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою (див. монетарна політика). Відбовідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску», тощо, абсурдні за своєю природою.[11] «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів.

Див. також: Австрійська  теорія економічних циклів

[ред.]

Монетарна концепція 

Зараз переважно  розглядають монетарний і немонетарний підхід причин інфляції. 

Згідно монетарної концепції американського економіста Фрідмана, одна із головних умов виникнення інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом обсягу реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який призводить до їх знецінення та зростання цін. Сутність монетарної теорії можна відобразити наступним рівнянням:

, 

де  — грошова  маса,  — швидкість обертання  грошей,  — рівень цін,  — обсяг  вироблених товарів та послуг за період, заміною якого зазвичай є реальний ВВП. Таким чином:

, 

та, припускаючи незмінною швидкість обертання грошей, зміна рівня цін залежатиме від перевищення темпів зростання грошової маси зростання обсягу вироблених товарів та послуг.

[ред.]

Новокейнсіанський підхід 

Новокейнсіанський підхід пояснює причини інфляції очікуваннями щодо цін в майбутньому та надлишком сукупного попиту (призводить до зростання витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати) - "новокейнсіанська крива Філіпса" (Phillips curve).