Інфляційні процеси в Україні

Уряд Юлії Тимошенко заявив, що збирається знизити інфляцію в 2008 році до рівня менше10%. Однак, за оцінками Нацбанку України, якщо прийнятий держбюджет-2008 не будуть змінювати, інфляція цього року наблизиться до позначки 14,8%.

Учора Юлія Тимошенко заявила, що вважає злочином з боку Кабінету міністрів Віктора Януковича допущену 2007 року інфляцію 16,6%.

Нещодавно директор економічних програм Центра досліджень корпоративних відносин В'ячеслав Бутко заявив, що в 2008 році рівень інфляції обов'язково перевищить 10% і досягне 15%-ої оцінки.

Президент Віктор Ющенко вважає за можливе утримання інфляції в нинішньому році на рівні до 10%.  

У січні 2008 року проти січня 2007 року інфляція склала 19,4%, у січні 2008 року проти грудня 2007 року - 2,9%.

Світовий банк прогнозує інфляцію в Україні на рівні 13,8%

Світовий банк зберіг прогноз зростання  ВВП України на 5,5% і погіршив прогноз  інфляції з 9,6% до 13,8% в 2008 році. Про це мовиться в повідомленні СБ, передають «Українські новини».

«Ми підвищили прогноз інфляції до 13,8%, відображаючи вищі інфляційні очікування», - мовиться в повідомленні.

Як повідомлялося, на початку листопада 2007 року СБ встановив прогноз зростання  ВВП на 2008 рік на рівні 5,5%, а інфляцію - на рівні 9,6%, повідомляє proUA.

ВВП України у січні-листопаді 2007 р.. Графіки приросту / зниження.

Висновок.

Як ми могли побачити, інфляційні процеси в Україні з часу отримання  нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів. Не поділяючи погляди деяких економістів, що наголошують на однозначності  чинників, що викликали інфляцію в  нашій державі (надлищкова емісія або ж ріст світових цін), ми вважаємо доцільним розглядати ці фактори в системі, оскільки їх визначення є досить умовним, а в економічних системах перехідного типу одні чинники інфляції переростають або діють паралельно з іншими( інфляція попиту та витрат), а іноді причини та наслідки цього процесу міняються місцями (кумлятивна спіраль зарплата-ціни-інфляція).

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 р. необхідно зазначити наступне:

• політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах.
• розбалансованість економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача .
• значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991р.
• надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.
• некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна політика з державним регулюванням цін на енергоносії, підтримки через тарифи на паливо, електроенергію та газ АПК,  наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена на рестрикційною грошово-кредитною політикою(встановлено низькі кредитні стелі для банків, підвищено норми обов’язкового резерву). Проте рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, так зв. «піки», однак не знищила її ключовї чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.
• надмірна доларизація економіки, коли паралельно з напціональною валютою функціонує інша (долар). Ріст попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі.
• затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-1996рр.), та навряд чи може бути названа завершеною на данному етапі. Реформа, що включила в себе три основні етапи: введення купоно-карбованців в готівковий обіг (січень 1992р.), введення купоно-карбованців в безготівковий обіг (листопад 1992р.), введення єдиної національної валюти- гривні в загальний обіг (вересень 1996р.) через деномінацію в 100 000 разів всіх складових грошової маси частково сприяли зменшенню темпів інфляції та відродженню довіри до національної валюти. Проте як довела остання криза у вересні 1998р. запровадження гривні ще не означало утворення незалежної, оздоровленої, самостійно функціонуючої за ринковими механізмами грошової системи в Україні. Значна залежність України від ринків сусідів, зокрема Росії, сприяє сьогодні посиленню інфляційних очікувань, новому витку долоризації економіки та падінню курсу національної валюти, який за деякими прогнозами у другому півріччі сягне 4- 10грн./1 дол. Ані деталізація цілей придбання доларів комерційними банками, введена в листопаді цього року, ані інші рестрикційні термінові антиінфляційні заходи, прийняті урядом у зв’язку з зазначеною фінансовою кризою, поки що не збільшили інтерес інвесторів до портфельних інвестицій за рахунок держазобов’язань, та не зменшили адаптивні очікування населення.       

Важливу роль в стабілізації економічної  ситуації та приборканні інфляційних  процесів в економіках перехідного  періоду відіграє держава. Серед  основних стабілізуючих заходів  мають бути:

• регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва)
• розвиток ринку цінних паперів
• обмеження бартерних операцій
• відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів)
• запровадження комерційних платіжних інструментів (чеки, векселя)
• виплата заборгованостей по зарплатам, ін. 

  Саме від реалізації цих та інших заходів залежить успішний розвиток тієї чи іншої країни та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена.

Бібліографія:

1. «Економікс», Кемпбелл Р. Макконнел, Стенлі Л.Брю, К. 1993
2. «Економікс», С.Фішер, Д. Дорнбуш, Р. Шмалензі, М. 1993
3. «Основи економічної теорії», А.Гальчинський, П. Єщенко, Ю. Палкін, К 1995
4. «Про зв’язок інфляції та монетарної маси», В. Прісняков, «Фінанси України», №4 1997, стр. 20-33.
5. «Основні чинники та фактори інфляції в Україні», Ковальчук Т., Коваль М., «Фінанси України», №10 1998.
6. «Проведення грошової реформи», «Фінанси України», №2 1997.
7. Урядовий кур’єр. — № 160, 15.10.1994
8. «На валютному ринку знову неспокійно. Що очікує гривню?», «Компаньон», №47, 29 листопада 1998, стр. 36-39
9. «Монетарна політика та грошова реформа в Україні», В.Ющенко, «Економіка України та шляхи її подальшого реформування(матеріали всеукраїнської наради економістів)», К 1995, стр. 126-128
10. Економічна доповідь Президента України, 1994 рік
11. Економічна доповідь Прези<span c