Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2012 в 22:17, контрольная работа
Інноваційний процесс це вид діяльності направлений на досягнення інноваційних цілей на основі раціонального використання наукових, організаційних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, примінення принципів, функцій та методів економічного механізму менеджменту.
Напрями інноваційних процессів в Україні
Динамічне моделювання бізнесу
Методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності
Список використаної літератури
"Петлі взаємного
посилення" з'являються в тому
випадку, коли два елементи
системи впливають один на
одного. Посилення (ослаблення) ознак
одного елемента відповідно
Є багато несприятливих "петель взаємного посилення", небезпечних чи негативно позначаються на роботі компаній. Іноді репутація компанії або продукту може постраждати через якогось незначного події, оскільки воно було розтиражовано засобами масової інформації. Несприятливі "петлі" виникають, коли в гонитві за швидкістю розробок компанії пропонують на ринку продукти або послуги, що володіють великою кількістю недоліків.
"Петлі обмежень".
Відомо, що кожному процесу зростання
рано чи пізно приходить
Інновація часто пов'язана з усуненням фізичних або економічних обмежень. У результаті модернізації продукту потенційний розмір ринку може переміститися на більш високий рівень, кінцева величина якого залежить від еластичності ринку. Зрушення обмеження викликає цілий ланцюг подій, кінцевим результатом якої стає зміна ринку, ринкових часток і вартості компанії.
Крім технічних і
економічних меж існують
"Механізми замикання"
пов'язані з технологіями, інвестиціями,
організаційною структурою, підготовкою
персоналу та іншими факторами.
Тимчасові затримки. Вони
пов'язані з коливаннями
Існують і інші випадки тимчасових затримок. Так, рішення про наймання нових співробітників і тимчасова затримка, викликана їхньою підготовкою, можуть призвести до такого ж циклічного поведінки системи. Компанії, що враховують циклічність тимчасових затримок, можуть отримувати прибуток, якщо зуміють скоротити їх тривалість в порівнянні з конкурентами.
Механізми відбору. Вони діють, коли споживачі приймають рішення про покупку певних товарів або послуг, грунтуючись на своїх перевагах і сприйняттях характеристик продуктів. Механізмами відбору є різні форми тестування та проміжних звітів. У них відбиваються критерії, якими користуються споживачі, акціонери та інші зацікавлені особи, вибираючи фактори, що забезпечують компанії отримання прибутку. Важливим механізмом відбору є правові норми, особливо в регульованих галузях.
Різні конфігурації процесів можуть привести до появи різних нелінійних механізмів. Існує два важливих аспекти динамічних систем: еволюція і самоорганізація. Еволюція - це процес, що відбувається під впливом дії трьох основних механізмів: відбору, "замикання", створення інноваційних систем та внесення до них коректив. З точки зору самоорганізації важливу роль відіграють такі нелінійні механізми, як "петлі взаємного посилення", "петлі обмежень", "механізми замикання" і тимчасові затримки. Знаючи і розуміння їх сутність, можна забезпечити переваги для своєї компанії і добиватися успіхів.
Традиційно розрізняють аналітичне і імітаційне (динамічне) моделювання.
Аналітична модель, як правило, статична (її виходи функціонально залежать від входів) і тому у ряді практичних випадків може бути реалізована навіть за допомогою електронних таблиць.
До динамічної моделі вдаються тоді, коли об'єкт моделювання настільки складний, що адекватно описати його поведінку математичними рівняннями неможливо або скрутно. Імітаційне (динамічне) моделювання розглядає модель як сукупність правил (диференціальних рівнянь, кінцевих автоматів, мереж Петрі і т.п.), які визначають, в який стан в майбутньому перейде модельований об'єкт з деякого попереднього стану.\
Реструктуризація виробництва, підвищення якості продукції, зниження виробничих та логістичних витрат, моделювання життєвого циклу нової продукції, максимальне врахування вимог і побажань клієнтів - ось далеко не вичерпний перелік проблем, повноцінне рішення яких навряд чи можливе без використання динамічних моделей.
Реалізація державної інноваційної політики забезпечується органами державного управління через систему методів та інструментів (засобів) державного регулювання.
Методи державного регулювання інноваційної діяльності - прямі та опосередковані способи впливу органів державного управління на поведінку суб' єктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни.
Інструменти (засоби) державного регулювання інноваційної діяльності - акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності.
Класифікація інструментів державної інноваційної політики може здійснюватися на основі підходу «попит — пропозиція». Суть його полягає в тому, що держава здійснює вплив через стимулювання попиту на інноваційні продукти, пропозицію таких продуктів, інструменти створення сприятливого інституційно-правового середовища для підприємців-інноваторів.
Інструменти регулювання попиту - це укладені центральними або регіональними органами державного управління договори із суб'єктами інноваційної діяльності щодо розроблення й виробництва інноваційних продуктів, технологій та послуг.
Інструменти регулювання пропозиції – це дії, спрямовані на забезпечення інноваторів фінансовою та технічною допомогою, в тому числі створення інноваційної інфраструктури: надання інноваторам грантів, позик, субсидій" гарантованих кредитів, дослідницьких податкових кредитів.
До інструментів створення сприятливого середовища для інноваційного процесу відносять передусім податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування; розвиток державою патентного права, правових засад виробництва та споживання якісної продукції - системи стандартизації і сертифікації виробництв окремих видів продукції, регулювання монопольних підприємств і видів діяльності дозвіл тимчасової монополії інноватора. Це створення сприятливих умів для міжнародної комерційної діяльності. Йдеться про торговельні угоди, зовнішньоекономічні тарифи, режими валютного регулювання, відстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці та захист у випадках недозволеної чи несумлінної конкуренції. Це також розвиток і підтримка системи освіти в країні (повне або часткове фінансування закладів загальної освіти, університетів, спеціальної фахової підготовки, системи безперервного навчання і перекваліфікації робочої сили, курсів вузькопрофільного тренінгу та менеджменту), створення умов для особистісного розвитку людини, соціальне страхування, охорона здоров'я, довкілля тощо.
Застосовуючи ці інструменти, держава може уповільнювати або прискорювати темпи інноваційного процесу, підвищувати або знижувати ефективність інноваційної діяльності. Важливо визначити оптимальне співвідношення між ними, щоб уникнути «ручного» управління інноваційними процесами і сформувати ефективний економічний механізм їх стимулювання.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Верховна Рада України; Закон від 08.09.2011 № 3715-VI
Янковский К. П. Введение
в инновационное
2. Абрамова В. О. Проблеми державного управління інноваційними процесами в Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Соц. политика и человеч. развитие: (Сб. науч. тр.). - Донецк, 2003. - Т.2. - С.470-473.
3. Андрейченко А. В. Інноваційна діяльність - суть, види, фактори. Інноваційна політика держави // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. - Одеса, 2002. - Вип.13. - С.447-450.
4. Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання /Головний консультант Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. // Інтелект. власність. - 2000. - № 12. - С.23 - 30: портр.(авт.)
5. Возняк Г. В. Державне стимулювання інвестиційно-інноваційної сфери економіки України // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. - Одеса, 2002. - Вип.13. - С.379-382.
6. Воротін В. Є. Державна інвестиційна політика та інноваційний механізм її реалізації в Україні // Наукові праці / Міжрегіональна акад. упр. персоналом. - К., 2002. - Вип.3: Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки. - С.29-32.
7. Гладій С. П. Форми, методи та інструменти державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні // Вісник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Сер.: Економіка. - К., 2002. - Вип.63. - С.38-40.
Информация о работе Напрями інноваційних процессів в Україні