Методологія розробки програм в контексті людського розвитку

Вступ

1. Науково-методичні положення розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів.

2.Методологія розробки програм в контексті людського розвитку.

Висновки

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ.

     Нинішня соціально-економічна ситуація в Україні  характеризується значною напруженістю. Одним з засобів поліпшення ситуації є розробка програм соціально-економічного розвитку регіонів.

     Сучасна інформатизація національного господарства та розбудова українського суспільства  на основі економіки знань створюють  вихідні умови до переходу економіки  України на інноваційну модель розвитку. Соціально-економічна трансформація  структури національного господарства відбувається шляхом формування середнього класу суспільства завдяки розвитку малого та середнього підприємництва, а перехід на інноваційний розвиток – шляхом модернізації і технічного переозброєння діючих підприємств  та впровадження новітніх технологій при реконструкції або новому будівництві великих об’єктів виробничого  потенціалу.

     Прискоренню цих процесів суттєво б сприяло  поступове вдосконалення на базі нових методологічних рішень процесів та процедур розробки Програми соціально-економічного розвитку та Державного бюджету України, програм (планів) та бюджетів адміністративно  територіальних одиниць – АР Крим, мм. Київ і Севастополь, адміністративних областей і районів, міст та селищ.

     В свою чергу, нові методологічні рішення  повинні базуватись, з одного боку, на класичних та сучасних принципах  і методах складання планів та бюджетів, а, з іншого – на таких  науково-методичних рекомендаціях  та пропозиціях, які виникають в  масштабах реального часу в результаті узагальнення відповідного вітчизняного та передового зарубіжного досвіду. 
 
 
 
 

     1.Науково-методичні положення розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів.

     Під час розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів необхідно керуватися такими положеннями.

     2.1. Складання програми соціально-економічного  розвитку регіону повинно базуватися  на показниках програм економічного  і соціального розвитку України,  підготовлених Кабінетом Міністрів  України, а також у відповідності  до загальнодержавних і цільових (галузевих) програм на відповідний  період.

     2.2. Програма соціально-економічного  розвитку регіону повинна включати: систему завдань і заходів,  чітко визначених виконавців, ресурсне  забезпечення, терміни виконання  та визначену мету кожного  заходу.

При цьому, основними принципами у складанні  програми повинні бути:

• забезпечення комплексного розвитку регіонів та їх ефективного функціонування;

• досягнення збалансованого розвитку всіх елементів продуктивних сил, в їх єдності як системи, на території та в часі;

• забезпечення відповідності розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, зокрема у зайнятості населення;

• дотримання та поєднання стратегічних інтересів країни з інтересами конкретних регіонів;

• орієнтація на найбільш прогресивні форми суспільної і територіальної організації виробництва, особливо ринкового характеру;

• підвищення життєвого рівня населення, поліпшення екологічних умов його проживання, збереження екологічної рівноваги та забезпечення стабільного функціонування господарства регіону як самовідтворювальної системи.

     2.3. Розробка регіональних програм  має базуватися на ґрунтовному  аналізі нинішньої соціально-економічної  ситуації в регіонах та в  Україні в цілому, визначенні джерел ресурсного забезпечення намічених завдань, враховуючи місцеві, а також загальнодержавні та зовнішні можливості.

     2.4 Розробка програм соціально-економічного  розвитку повинна включати економічну  діяльність усіх суб’єктів господарювання, в тому числі і неформальну  діяльність.

     2.5. Інформаційно-статистичною базою  для складання програм мають  бути показники офіційної статистичної  звітності, що дозволяє співставляти державні та регіональні програми соціально-економічного розвитку. У зв’язку з недосконалістю інформаційної бази можуть використовуватися матеріали вибіркових обстежень, проведених компетентними органами. Прогнозні матеріали повинні готуватися фахівцями відповідного профілю.

     2.6. Загальне керівництво всією роботою  з підготовки програм повинно  здійснюватись відповідними державними  адміністраціями і включати вибір  пріоритетних напрямків перспективного  розвитку регіону, узгодження  напрямків розвитку підприємств  і організацій усіх форм власності,  підготовку програми для розгляду  на сесіях відповідних органів  місцевого самоврядування.

     2.7. Для визначення конкретних завдань  і показників використовуються  певні соціальні стандарти та  нормативи як для соціальної, так і виробничої сфери. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  2.Методологія розробки програм в контексті людського розвитку.

  В Україні колектив вчених Ради по вивченню продуктивних сил України НАН  України у перших роках ХХІ  сторіччя, виходячи з пріоритету розвитку людського потенціалу та соціальної сфери, почав використовувати сценарний  підхід при обґрунтуванні стратегічних напрямів розвитку окремих адміністративних областей на 10 – 15 років.

  Колектив  науковців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України  в рамках Програми розвитку ООН в  Україні дослідив складові людського розвитку та визначив чинники, що зумовлюють його територіальну диференціацію з одночасним виявленням динаміки і сучасного рівня людського розвитку в Україні [3]. Фахівці інституту обґрунтували напрямки удосконалення організаційного і фінансового забезпечення механізму реалізації соціальних інвестицій та інноваційних важелів людського розвитку

  Невирішеними  частинами проблем розробки Стратегій, Прогнозів, Програм, Планів і Бюджетів соціально-економічного розвитку національного  господарства і регіонів з орієнтацією  на зростання людського потенціалу та соціальної сфери є наступні аспекти:

  - по-перше, відсутність взаємоузгоджених  у часі термінів розробки 20, 15, 10, 5, 3-х та щорічних прогнозно-аналітичних  документів;

  - до-друге, відсутність обґрунтованої  системи показників та структури  цих прогнозно-аналітичних документів;

  - по-третє, відсутність порядку  оцінки стану та виявлення  тенденцій соціально-економічного  розвитку національного господарства  і регіонів як основи розробки  цих прогнозно-аналітичних документів;

  - по-четверте, відсутність порядку  визначення пріоритетів подальшого  соціально-економічного розвитку  національного господарства і  регіонів.

  Обґрунтування концептуально-методичних положень вирішення  цих аспектів на основі узагальнення висновків та рекомендацій названих наукових установ та співвиконавців буде сприяти підвищенню рівня планово-аналітичної  роботи в регіонах та на загальнонаціональному  рівні. 

  В Україні вперше серед країн Центральної  і Східної Європи та країн СНД  наявна зміна парадигми управління регіональним розвитком: від застосування теорії зайнятості, економічного зростання  і матеріального добробуту здійснюється перехід на використання Теорії та Концепції людського розвитку. При  цьому показники соціально-економічного розвитку регіону стають не тільки функцією виключно природних ресурсів, капіталу та організаційно-технічних  факторів, а й результатом реалізації соціального капіталу – освіченості, здоров’я, культури, історичної спадщини населення, свідомості здійснення екологізації в підприємницькій діяльності та інше.

  Ознаками  визначення підпрограм Прогарами людського  розвитку, які повинні стати провідними складовими Програми (планів) соціально-економічного розвитку України, рекомендується вважати  наступні аспекти:

  - на національному рівні: демографічний  розвиток, розвиток ринку праці. матеріальний добробут населення, рівень освіти, стан та охорона здоров’я, соціальне середовище, екологічна ситуація;

  - на регіональному рівні: макроекономічна  ефективність, розвиток фінансової  сфери, зовнішньоекономічна діяльність, розвиток економічної інфраструктури, бізнес-середовище та інвестиційна  привабливість регіону.

  Обґрунтування пріоритетів соціально-економічного розвитку національного господарства та регіонів на середньострокову перспективу (3-5 років) пропонується здійснювати  за результатами оцінки рейтингових  індексів складових частин людського  розвитку, а також оцінки рейтингу людського розвитку в цілому на загальнонаціональному  та регіональних рівнях.

  Оцінку  стану та тенденцій соціально-економічного розвитку національного господарства та регіонів пропонується здійснювати  за параметрами та показниками якості життя населення за наступними сферами: добробут, суспільство, охорона здоров’я, освіта, довкілля. Тобто за так званим табелем успішності відповідного регіону  та України в цілому, які розроблені фахівцями та консультантами Міжнародного центру перспективних досліджень .Динаміка якості життя населення регіонів та України в цілому по суті і буде відображати динаміку ефективності та результативності державного та місцевого управління регіонами. Наведемо приклад:

  Відповідно  до наукових розробок РВПС України  НАН України Стратегія соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 року включає 7 стратегій:

  -розвиток людського потенціалу та соціальної сфери;

  -структурна модернізація економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища та інноваційна політика;

  -формування високоефективного виробничого комплексу області та підвищення його конкурентоспроможності на основі інноваційних перетворень;

  -сільське господарство і агропромисловий комплекс;

  -нарощування експортного потенціалу та розширення зовнішньоекономічних зв’язків;

  -забезпечення раціонального використання природних ресурсів;

  -забезпечення економічної та природно-техногенної безпеки. Реалізацію Стратегічних напрямків передбачалось здійснити у два етапи: І етап – 2003-2005 роки; ІІ етап – 2006-2015 роки. Складовими механізму реалізації Стратегічних напрямків є: правовий механізм; організаційний механізм; економічний механізм; інформаційний механізм.

  Економічний механізм реалізації Стратегії розвитку передбачає: визначення пріоритетів; формування умов для залучення інвестицій та створення ефективного власника; підтримку власного виробника промислової  продукції; створення конкурентного  середовища шляхом підвищення економічного потенціалу регіону; спрямування коштів бюджетів усіх рівнів на фінансування соціально-значущих для регіону  заходів; динамічний розвиток страхового та фондового ринків; сприяння залученню  кредитів банків та небанківських установ, коштів недержавних цільових фондів, лізингових компаній для впровадження новітніх технологій комплексного природокористування, інноваційних і інвестиційних проектів

     Висновок.

      Отже  розробляючи програми соціально  економічного розвитку регіонів слід враховувати багато факторів та показників які показують рівень життя населення.

     Наявність методичного забезпечення розрахунків  складових регіонального людського  розвитку та параметрів і показників якості життя населення 24 адміністративних областей. АР Крим, м. Київ та м. Севастополь  дозволяє здійснювати планово-аналітичні обґрунтування планів соціально-економічного розвитку та бюджетів регіонів України. Ці обґрунтування повинні базуватись на результатах оцінки стану та тенденцій  розвитку регіонів з визначенням  пріоритетів.