Контрольная работа по "Макроекономике"

Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори

               Пропозиція грошей в економіці змінюється у результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень небанківського сектора. Центральний банк контролює пропозицію грошей шляхом впливу на грошову базу, а також на мультиплікатор. Вплив на пропозицію грошей із боку Центрального і комерційних банків відображається у зведеному балансі банківської системи — грошово-кредитному огляді. Пропозиція грошей регулюється Центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу. До прямих інструментів грошово-кредитної політики належать: ліміти кредитування для окремих банків; пряме реґулювання процентної ставки; ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям. До непрямих інструментів регулювання пропозиції грошей належать: операції на відкритому ринку цінних паперів; зміна облікової процентної ставки; зміна вимог до рівня обов'язкових резервів депозитних інститутів. Прямі інструменти грошово-кредитної політики традиційно використовуються в країнах, що розвиваються, інструменти непрямого регулювання застосовуються насамперед в індустріально розвинутих країнах. Фактичний обсяг пропозиції грошей складається в результаті операцій комерційних банків по прийманню вкладів і видачі позик з врахуванням обов’язкових резервних вимог. Резервні вимоги впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами:        

     1)   змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;                    

     2)   змінюючи розмір (величину) грошового мультиплікатора.                

Зменшення резервних вимог переводить обов'язкові резерви в надлишкові й тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші. Водночас при зменшенні резервних вимог відбувається зростання грошового мультиплікатора. Обов'язкові резерви не дають прибутку комерційним банкам, тому їх часто розглядають як податок на грошові активи приватного сектора. Скорочення неприбуткових резервів дає змогу комерційним банкам підвищити процентну ставку по депозитах а також залучати додаткові депозити у банківську систему. Це все приводить до збільшення пропозиції грошей в економіці. І навпаки, збільшення резервних вимог скорочує пропозицію грошей за рахунок зменшення грошового мультиплікатора і скорочення надлишкових резервів. Завдяки багатосторонній дії, норма обов'язкових резервів є потужним засобом впливу на пропозицію грошей. Зміна резервних вимог безпосередньо впливає на структуру резервів комерційних банків. Але часта зміна норми обов'язкового резервування вимагає від комерційних банків підтримувати значний рівень надлишкових резервів, щоб мати змогу в будь-який момент виконати підвищені резервні вимоги. Існування значних надлишкових резервів не дає можливості центральному банкові ефективно застосовувати інструменти грошово-кредитного регулювання. Тому резервні вимоги не використовуються для поточного контролю за розміром грошової маси в економіці. Вони є інструментом довгострокової дії і застосовуються найрідше. Пропозиція грошей ()містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто = С+D. Фактично – це агрегат M1, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити – зобов'язання комерційних банків. Існує декілька можливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків:                                                                                             

• вкладення  небанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні    банки; 
• купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення;                                                                                             

• купівля  банківською системою іноземної  валюти у небанківського сектора; 
• надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки. 
Куплені цінні папери та іноземна валюта сплачуються банками шляхом збільшення депозитів продавця на суму угоди. Надання позичок також супроводжується зростанням депозитів. Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто доступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (ТR). Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою стовідсоткового банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можуть впливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру, приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування. Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки мають мінімальні обов'язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів. Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги – встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язань комерційного банку по внесках, – є відношенням суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів: rr = R/D. Обов'язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви, називається надлишковими резервами: Е = ТR – R. За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.                                                                                       

               Припустимо, що резервні вимоги дорівнюють 10% (rr=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язковий резерв, а 90 – його надлишкові резерви. Якщо банк А надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниці до пропозиції грошей. Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей. Якщо процес продовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як, де rr – норма обов'язкового резервування, D – початковий депозит. Коефіцієнт має назву простого депозитного мультиплікатора, або банківського мультиплікатора.

Депозитний і грошовий мультиплікатори

               Фінансові послуги на грошово-кредитному  ринку забезпечуються фінансовими  посередниками. Фінансові посередники – це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні та кредитні асоціації, які приймають кошти (депозити) від однієї групи і позичають їх (кредити) іншій групі. Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Вони виконують дві основні функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає змогу їм створювати гроші. Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші. Припустимо, банк отримав певну суму грошей у вигляді внесків, щоб в будь-який момент була можливість видати гроші їх власнику, немає необхідності тримати в банку всю одержану суму. Для того, щоб видати гроші вкладнику на його вимогу, банку достатньо тримати у вигляді резерву тільки частку внесків, які зберігаються у вигляді касової готівки або як депозити у Центральному банку. Це є банківські резерви, які складаються з двох компонентів: обов’язкових резервів, які регламентує Центробанк та додаткових резервів, які створюють банки самостійно.

Процес  перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:

- Центробанк  визначає норму обов’язкових  резервів, а значить впливає на  банківські резерви;

- використовуючи  кредитні гроші, банківська система  перетворює їх у нові депозити  і таким чином збільшує банківські  гроші. Цей процес називається  “багаторазове розширення (експансія)  банківських депозитів”.                     

               Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (МД). Це величина обернено пропорційна резервній нормі: МД = 1 / rr.                                                                                

               Грошовий мультиплікатор – це відношення пропозиції грошей до грошової бази. Він враховує два канали вилучень: у формі готівки та банківських резервів.

           МГ = (1+КГ) / rr + КГ, де:                                                                                  

           МГ – грошовий мультиплікатор;                                                                    

           КГ – коефіцієнт готівки – відношення готівкових грошей до депозитних грошей;

            rr – резервна норма.

Якщо  позначити грошову базу як МВ, банківські резерви як R, тоді :

MB = C+R, де:

MB – грошова база, С – готівка, R – резерви.

 де:

- пропозиція грошей, С – готівка, D – депозити до запитання.

З наведених  вище формул та з визначення грошового мультиплікатора виходить:

              Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Коли вилучення грошей у формі готівки відсутні (КГ = 0), то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному. Грошовий мультиплікатор залежить від політики Центробанку тією мірою, в якій Центробанк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки.   Грошовий мультиплікатор в Україні невисокий. Особливо низький він був у 1994р.- 1,3.

Практичне завдання

  Економіка країни характеризується наступними параметрами: 

Y (фактичний прибуток) = 4000

MPC (гранична схильність до споживання) = 0,8

Y^* (рівноважний прибуток) = 4200

а) Як повинні змінитися урядові витрати  для того, щоб економіка досягла  рівноважного стану (Y^* = 4200)?

б) Як повинні змінитися податкові  надходження для того, щоб економіка  досягла рівноважного стану? 

                                        Рішення

a)  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Агапова T.A., Серёгина C.Ф. Макроэкономика: Учебник. / Под общ. ред. профессора, д.э.н. A.B. Сидоровича. - М.: МГУ им. M.B. Ломоносова, Издательство "Дело и Сервис", 1999. - 416 c.
2. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006. – 544 с.

3.  Долан Э., Линдсей Д. Макроэкономика. / Пер. c англ. - СПб., 1994. - 404 c.

4.  Дорнбуш P., Фішер C. Макроекономіка. / Пер. з англ. - K.: Основы, 1996. - 814 c.

5.  Круш П.В., Тульчинська С.О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять.- К.: Політехніка, 2004.

6. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навч. Посіб. – Вінниця: УНІВЕРСУМ –  Вінниця, 2002. – 320 с.

7.  Самуэльсон П., Ноpдгауз B. Макроекономіка / Пер. з англ. - K. : «Основи» , 1995.   - 544 c.

8.  Соболев В.М. Макроэкономика. - Харьков: НВФ «Студцентр», 1997. - С.224.