Инвестиционный климат в Украине та шляхи його покращення

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ 

Постановка проблеми.

Розвиток держави неможливий за відсутності сприятливого інвестиційного клімату, який покликаний забезпечити  гнучкість економіки країни, її інвестиційну привабливість. Саме тому забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної значимості, від вирішення якого залежать соціально-економічна динаміка та можливість модернізації національної економіки.

Для України, як і для інших постсоціалістичних країн, існує ряд перешкод на шляху здійснення інвестиційного процесу. До них можна віднести відсутність відповідного інвестиційного клімату в країні; недосконалість ринкового механізму економіки; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців; недостатньо привабливі інвестиційні проекти і разом з тим брак зацікавлених партнерів. Крім того, на інтенсивність інвестицій діє податкова система; відсутність діючої системи страхування інвестицій; надмірна монополізація економіки; а також підвищений рівень інфляції. Також відзначається відсутність приватної власності на землю і не конвертованість гривні.

Основна причина наявності цих факторів - відсутність чіткої державної політики щодо економічного розвитку взагалі, і залучення інвестицій (як іноземних, так і внутрішніх) зокрема. 

Аналіз  останніх досліджень та публікацій.

Проблеми інвестиційної діяльності, інвестиційного клімату, потенціалу, та ролі держави у регулюванні інвестиційних процесів активно досліджують такі вітчизняні науковці: І. Бобков, І. Бланк, Н. Єрмошенко, С. Абрамов, М. Герасимчук, І. Лукінова, А. Пересада та багато інших. Зарубіжний погляд на дослідження проблеми інвестиційного клімату простежується у працях Р. Барроу, М.Джонка, Х. Лебенстайна, Р. Нурксе, У. Шарпа. 

Метою статті є визначення ролі інвестиційного клімату України у розвитку економіки країни та можливості його покращення.  

Виклад  основного матеріалу 

Інвестиційним кліматом прийнято називати сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, організаційно-правових і географічних чинників, властивих тій або іншій країні, що приваблюють або відштовхують інвесторів. Ранжирування країн світової спільноти по індексу інвестиційного клімату і зворотному йому показнику - індексу риски служить до певної міри вимірником для інвесторів при ухваленні ними рішень.

До основних параметрів, що визначають інвестиційний  клімат в країні, відносяться політична  і соціальна стабільність, фундаментальні основи правової системи, стан економіки, система прийому іноземного капіталу, зокрема, режим оподаткування, величина митних зборів і акцизів, порядок реєстрації підприємств з іноземною участю і тому подібне На даний момент одним з сильних дестабілізуючих чинників є незавершеність і нестійкість українського законодавства по іноземних інвестиціях.

Поняття "інвестиційний клімат" відображає ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій або іншій країні (регіоні, галузі) по відношенню до інвестицій, які можуть бути направлені в країну (регіон, галузь). Оцінка інвестиційного клімату ґрунтується на аналізі чинників, що визначають інвестиційний клімат сприяючих економічному зростанню. Зазвичай для цього застосовуються вихідні параметри інвестиційного клімату в країні (притока і відплив капіталу, рівень інфляції і процентних ставок, частка заощаджень у ВВП), а також вхідні параметри, що визначають значення вихідних і таких, що характеризують потенціал по освоєнню інвестицій і ризик їх реалізації. До них відносяться:

• природні ресурси і стан економіки;
• якість робочої сили;
• рівень розвитку і доступність об'єктів інфраструктури;
• політична стабільність і передбачуваність;
• макроекономічна стабільність;
• якість державного управління;
• регулювання економічного життя;
• рівень дотримання законності і правопорядку;
• захист прав власності;
• обов'язковість партнерів при виконання контрактів;
• якість податкової системи і рівень податкового тягаря;
• якість банківської системи, доступність кредитування;
• відвертість економіки, правила торгівлі із зарубіжними країнами;
• адміністративні, технічні, інформаційні і інші бар'єри виходу на ринок;
• рівень монополізму в економіці.

Найбільш  істотні чинники, що формують інвестиційний  клімат :

• Макроекономіка;
• Стан державного боргу;
• Державне управління і економічна політика;
• Інтелектуальна власність;
• Законодавство і судовий захист;
• Дотримання зобов'язань по контрактах;
• Злочинність і корупція;
• Податки;
• Банківська система;
• Валютна і торгова політика;
• Політика місцевих властей;
• Відмінності в інвестиційному кліматі для місцевих і іноземних інвесторів.

Перераховані  чинники, що впливають більшою мірою  негативно на формування інвестиційного клімату в Україні, вимагають  розробки комплексу мерів по його поліпшенню. Потрібне радикальне поліпшення інвестиційного клімату, оскільки поки він залишається недостатньо привабливим.

Разом з тим, швидко і круто змінити  ситуацію практично неможливо. Багато процесів, як, наприклад, налагодження корпоративного управління, забезпечення надійної роботи судової системи, подолання  корупції і інші зміни, мають тривалий характер. Проблемі покращення інвестиційного клімату на державному рівні увага приділяється ще з 1991 року. На сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера діяльності регулюється низкою Законів України ("Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування" тощо).

Згідно  цих нормативно-правових актів, в Україні передбачено рівні права і гарантії захисту інвестицій для всіх суб'єктів інвестиційної діяльності. Водночас на захист іноземних інвестицій та формування рамкових умов для

міжнародної інвестиційної діяльності додатково спрямовано ратифікацію Вашингтонської Конвенції про порядок вирішення інвестиційних суперечок

між державами  та іноземними особами та угоди про  сприяння та взаємний

захист  інвестицій, які підписані з 70 країнами світу. Між тим, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної привабливості України. Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2007-2011рр. (на 5 позицій), Україна й надалі суттєво відставатиме від ключових конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

Ряд міжнародних організацій важливими чинниками непривабливості інвестування в Україну вважають недосконалість законодавства,  високий рівень корупції, а також слабкість регуляторного середовища. У традиційному рейтингу економічних свобод,  який складає американський аналітичний центр Heritage Foundation/Wall Street Journal, Україна опустилася з 162 на 164 місце серед 179 країн світу та зайняла останнє місце в Європі. Дана оцінка є на 0,6 пункти нижче, ніж у минулому році, в першу чергу через зниження державних витрат і свободу від корупції. Для даної підгрупи країн характерними рисами є проведення на державному рівні політики валютних обмежень,  маніпулювання банківською системою та застосування інших обмежень.

Високий рівень політичних ризиків спричинений існуванням політичної нестабільності в суспільстві, частою зміною законів і підзаконних актів,  відсутністю належного контролю за їхнім виконанням представниками виконавчої влади.  Зокрема,  аналіз експертного дослідження «Оцінка інвестиційного клімату в Харкові», проведений Центром досліджень науково-технічного потенціалу й історії науки ім.  Г.  М.  Доброва разом з «Бюро статистичного аналізу»,  зазначає,  що найбільш слабкими елементами

політичного клімату для інвестицій регіону є: залежність і несправедливість судової системи, низький рівень політичної стабільності,  низька забезпеченість прав людини й соціальної захищеності, нездатність забезпечити інтеграцію суспільства,  високий рівень соціального розшарування,  бюрократизм,  високий рівень корупції.

Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційного клімату в Україні, переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Протягом останніх років Україна залучила прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в декілька разів менше, ніж інші країни Центральної та Східної Європи, а частка країни в світових потоках ПІІ залишається надзвичайно низькою у 2009 р. – 0,8 % і близько 0,4 % у 2010р.

За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба  в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба - близько 20 млрд дол. США. Фактичний обсяг

необхідних  іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол США., що не відповідає інвестиційним потребам національної економіки. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США . Отже, фактичні обсяги інвестицій в Україну є мізерними в порівнянні з цими цифрами.Таким чином, Україна потребує нових механізмів залучення ПІІ та суттєвого поліпшення інвестиційного клімату.

Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку  обертається технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних

фондів. Натомість в Україні дедалі більше дається взнаки нечіткість інвестиційної стратегії, а непрозорість процесу обговорення та формування інвестиційних та інноваційних пріоритетів розвитку національної економіки перешкоджає виробленню об’єктивних цілей та напрямків цієї політики,послаблює суспільну легітимність урядової політики у цій сфері.

На сьогоднішній день потрібні конкретні негайні  дії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика держави повинна бути націлена на відновлення інвестиційного процесу, який можна досягти за допомогою децентралізації управління економікою і розширення повноважень регіонів. Для відновлення інвестиційних процесів і розвитку економіки України потрібно:

• зменшення або звільнення від сплати податку на додану вартість при продажу товарів чи послуг, які відповідають сучасним технологічним вимогам, якості і конкурентоздатності на період часу повного освоєння інвестиційних коштів;
• підвищення якості законодавчої бази в частині державних гарантій використання вкладених інвестицій і посилення очікуваного прибутку;
• створення ефективного механізму державної підтримки та системи законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення процесів взаємовідносин бізнесу з владою;
• більш активне удосконалення фінансового механізму країни (зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість, тощо);
• удосконалення державної концепції і системи державного управління інвестиційними процесами.

Ці заходи будуть сприяти покращенню інвестиційного клімату не тільки в частині залучення визначеного обсягу іноземних інвестицій, але і в створені умов їхнього ефективного застосування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Перелік літератури: 

1. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи. — К.: Знання, 2002. — 318 с.

2. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2000. — 224 с.

3. Віторт Т.В. Інвестиції та економічне зростання: взаємозв'язок у перехідній економіці — Х.: Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2002. — 163 с.

4. Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Ревчук К. Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні. — К.: Інститут реформ, 2003.

5. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість