Фонди державного підприємства

Структура фондів підприємства 

     Фонди державного підприємства - це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюються і використовуються у процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності. До складу фондів підприємства входять основні та оборотні фонди, фонди обігу, резервні й страхові фонди, а також інші матеріальні цінності й фінансові ресурси.

     Основні фонди - це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами у процесі їхнього зношування. Перенесення це здійснюється шляхом амортизації й утворення амортизаційного фонду.

     Необхідно враховувати також фактор морального зношування, у зв'язку з чим засоби праці повинні бути заміщені ще до їхнього фізичного зношування, оскільки відбувається безперервний процес створення нового, технічно досконалішого виробничого обладнання. Йдеться про будинки, споруди, виробниче обладнання, верстати і т.д., а також про інфраструктуру (виробничу, соціальну, екологічну).

     Основні фонди включають виробничі й невиробничі.

     Виробничі основні фонди - це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі (будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини й устаткування, транспортні засоби тощо). Вони поділяються на активну частину - силові машини, робочі машини й устаткування, прилади, інструменти й пасивну частину - будівлі, споруди, інвентар, які впливають на виробничий процес опосередковано.

       Невиробничі основні фонди - засоби праці, які безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі, а задовольняють побутові й культурні потреби (житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, дитсадки, клуби і т.д.).

     Оборотні фонди - це предмети праці, які використовуються у виробництві. Вони являють собою частину продуктивних фондів, які використовуються у кожному циклі виробництва, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. На практиці оборотні фонди складають три групи: 1) виробничі запаси; 2) незавершене виробництво (предмети праці у виробництві, півфабрикати); 3) витрати майбутніх періодів.

     За  принципами організації оборотні засоби діляться на:

         - нормовані - всі оборотні фонди й готова продукція, що є на складі підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція та інші товарно-матеріальні цінності).

         -ненормовані - всі інші засоби у сфері обігу (відвантажена продукція, грошові кошти і кошти на рахунках). Слід зазначити, що обґрунтоване визначення нормативів запасів готової продукції, грошових ресурсів є необхідною умовою безперервності кругообороту фондів підприємства, підвищує їхню ефективність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗНОС  І АМОРТИЗАЦІЯ  ОСНОВНИХ ФОНДІВ 

     Як  уже було сказано, розрізняють два види зносу основних фондів—

фізичний і моральний. 

     Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами споживної вартості

в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих

елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема:

особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних

фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів

у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання.

Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. 

     Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів через нове

капітальне будівництво або придбання нових основних фондів. 

     Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних

фондів. 

     Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових,

більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява

досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить

економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного

зносу. 

     Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів

призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується

порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та

устаткуванні. 

     Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через

скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Сума

нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів.

Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих

фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих

фондів. 

3В = [В(100-І)] : 100, 

де Зв — залишкова вартість основних виробничих фондів; 

В —  відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих фондів; 

І —  ступінь зносу основних виробничих фондів, %. Сума нарахованої

амортизації береться за вартість фізичного зносу. 

     Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних

виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх

придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних

відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні

відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу,

що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

     За  рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати: 

• на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне ви¬готовлення основних фондів для власних виробничих потреб (вклю¬чно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів); 

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів. 

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду: 

• витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи ви¬користання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації; 

• кошти та витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації. 

     Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. 

     Відповідно до чинного законодавства суб'єктам підприємниць¬кої діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації за¬стосовувати залишкову вартість основних виробничих фондів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції. 

     Підприємства мають право самостійно застосовувати метод при¬скореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшують¬ся витрати від морального старіння основних виробничих фондів. 

     Сутність прискореного методу нарахування амортизації поля¬гає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених роз¬мірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки. 

     Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції. 

     Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду.