Фінансово-правові норми

Найбільш тісно фінансове  право пов’язане з конституційним та адміністративним правами, які охоплюють  діяльність держави загалом. Конституційне  право регулює основні питання  соціально-економічної системи та політичної організації суспільства, принципи діяльності держави та  її органів у всіх галузях, зокрема  і в галузі фінансів. Форма державного устрою, розподіл у державі влади, участь народних мас в управлінні державою, співвідношення державної  влади та місцевого самоврядування — все впливає на конкретні форми фінансової діяльності.

       Адміністративне   право  визначає  основні   принципи  державного  управління, повноваження органів виконавчої  влади на видання управлінських  актів у галузі фінансово-кредитних  відносин, закріплює права та  обов’язки посадових  осіб  фінансових  і  кредитних   органів. Виходячи  з  принципів   і  положень адміністративного   права,  норми  фінансового   права  встановлюють  організаційні  форми управління фінансово-кредитною  системою, структуру фінансових  органів, регулюють відносини,  які виникають безпосередньо  під час здійснення мобілізації,  розподілу та використання грошових  фондів державою.

       Фінансове  право межує з трудовим у  частині щодо регулювання відносин  з приводу утворення та витрачання  коштів Пенсійного фонду та  Фонду державного соціального  страхування.

  Під системою фінансового  права розуміють поділ його  норм за окремими фінансово-правовими  інститутами відповідно до особливостей  фінансових  відносин,  які   регулюються  цими  нормами.  Фінансове  право  поділяється на Загальну й Особливу частини.

   Фінансово-правові норми — це:

-  установлені  державою  правила  поведінки  учасників   суспільних  відносин, виражені в  їх юридичних правах і обов’язках;

-  установлені державою  та закріплені в нормативних  актах правила поведінки  сторін  щодо формування, розподілу  та  використання фондів грошових  ресурсів для реалізації цілей  та завдань держави;

-  загальнообов’язкові  приписи  компетентних  державних  органів щодо мобілізації,  розподілу  та  використання  коштів  централізованих  і децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі та  забезпечуються примусовою силою держави.

Норми права  всіх  галузей  — це  обов’язкові правила  поведінки  загального  характеру. Юридичний обов’язок — це приписана зобов’язаному суб’єкту (платнику податків, одержувачу бюджетних асигнувань) і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб’єкт.

       Об’єкт  фінансових правовідносин — це  фонди коштів, які формуються,  розподіляються  і  використовуються  внаслідок  реалізації  суб’єктивних  прав і обов’язків іншої сторони  фінансових правовідносин. Суб’єкти  фінансового  права —  це  носії  передбачених  фінансовоправовими  нормами суб’єктивних прав та  обов’язків у сфері фінансової  діяльності держави.

       Суб’єкти  фінансових  правовідносин —   це  реальні  учасники  певних  правовідносин. Зазвичай розрізняють  такі суб’єкти фінансових правовідносин: 

1)  адміністративно-територіальні   утворення (держава,  що  виступає  в особі вповноважених нею  органів — Верховної Ради, КМУ,  Президента України, Міністерства  фінансів тощо, й адміністративно-територіальні  одиниці);

2) колективні суб’єкти (органи  державної влади й управління, територіальні громади в особі  органів місцевого самоврядування, підприємства та установи різних  форм власності, громадські організації);

3) індивідуальні суб’єкти (фізичні особи).