Топольницька  Анастасія Олександрівна

Савка Валерія Анатоліївна

Буковинська державна фінансова  академія

м. Чернівці

Науковий  керівник:

Гресько Дмитро Сергійович 

Фінансово-економічна криза 2008—2009 року в  Україні

     Виникнення фінансової та економічної кризи в Україні стало очевидним восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, засоби масової інформації повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до Української економіки.

      Світова фінансова криза набула масштабного  характеру і стала серйозним  викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України. Незважаючи на те, що протягом останніх років в економіці України  відбувалося накопичення низки ризиків, зумовлених передусім макроекономічними чинниками, вітчизняні суб’єкти господарювання виявилися не готовими до такого розгортання подій. Світова фінансова криза 2008 р. приголомшила своєю глибиною, масштабами розгортання, формами прояву, безпрецедентною динамікою.  Вона охопила і фінансову, й економічну сферу [4].

    Метою статті є виявити причини фінансово-економічної  кризи та її наслідки. Питання фінансово-економічної  кризи та шляхи виходу із неї досліджувались у роботах таких вчених Т.П. Вахненка, І. Кравченка, Г. Багратяна, В.І. Міщенка, В. Жупанина, Р.С. Лисенко.

     Станом  на початок 2004 року валовий зовнішній  борг України становив 23 811 млн. $, станом на початок жовтня 2008 року - 105 429 млн .$. Починаючи з 2006 року Україна мала від'ємне сальдо зовнішнього торговельного балансу: в 2006 році — 3 068 млн.$, в 2007 — 8 152 млн.$ , за перші 9 місяців 2008 року — 10 071 млн. $.  В цілому за підсумками 2008 року тіньова економіка зросла на 3.1 процентного пункту, до 31% від ВВП, що стало максимальним показником з 2001 року [6].

    Українська  банківська система  до вересня 2008 року працювала стабільно, тому що фактори, які виникали світову фінансову кризу в нашій країні не настільки вагомі, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів у нас не мало масового характеру, та й сама їх сума становила всього 15 відсотків від ВВП, тоді як у США – 75. Фондовий ринок також не настільки розвинутий, як ринок банківських зобов’язань.

    На  прикладі Промінвестбанку розглянемо розвиток економічної кризи. Все  почалося з того, що в грудні 2008 року російський Внешекономбанкповідомив про придбання Промінвестбанку.  Промінвестбанк – один із найбільших банків країни, який займав шосте місце за активами (близько 27,5 млрд. грн.). Причому проблеми цієї фінансової установи були викликані не світовою фінансовою кризою, а рейдерською атакою, яка мала на меті підірвати довіру вкладників до банку та призвела до того, що вони стали масово забирати з нього свої депозити. Всього за кілька днів вкладники вилучили понад 3 млрд. грн.

    Щоб реабілітувати діяльність Промінвестбанку  НБУ наприкінці вересня 2008 року відкрив  кредитну лінію в розмірі 5 млрд. грн. А 7 жовтня в банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. Ситуація навколо Промінвестбанку спровокувала кризу довіри до банківської системи України загалом [5].

     11 жовтня 2008 року НБУ «з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи» постановою № 319 частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокового виконання договорів по внесках і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Передбачалось, що обмеження діятимуть до стабілізації банківської системи України. Повідомлялось, що постановою № 413 від 5 грудня 2008 р. Нацбанк скасував дію своєї антикризової постанови № 319. Постановою № 319 зокрема вводилася заборона на дострокове розірвання договорів про депозити. Однак згодом банк відзначив, що вказаний пункт постанови № 319 залишається в силі [5].

    Банківська  система України потребує нових  підходів до регулювання. Так, криза  української гривні на початку листопада підтвердила безпідставність абсолютизації законодавчої вимоги до центральних банків, щодо стабільності курсу національної валюти. Не випадково коливання курсу національної валюти НБУ пояснював слабкістю економіки та динамікою платіжного балансу.

    Одним з багатьох наслідків світової фінансової кризи для української банківської  системи є:

    1. Зниження довіри населення до  банків. Останнім часом поширилися  панічні настрої серед вкладників  комерційних банків, викликані ситуацією  навколо Промінвестбанку, а також частково спровоковані запровадженою в жовтні Національним банком забороною на дострокове вилучення депозитів.

    2. Криза може призвести до укрупнення  банків в Україні, оскільки  дрібні банки просто не впораються  з проблемами. Цей процес може проходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших [3] .

    Щодо  наслідків, яка спричинила криза, то можна сказати що багато економічних  суб’єктів зазнали фатальних  змін. І в подальшому планувалася  стабілізація у таких сферах: грошово-кредитній, податковій, бюджетній політиці.

    Кредитна  політика НБУ, з урахуванням прагнення  до мінімізації безробіття, спрямована на стимулювання інвестицій. Не можна  різко зменшити процентні ставки або ж тримати їх на високому рівні. Кредити потрібно давати доступні. Але банки повинні вибрати інвестиційні, перспективні напрямки.

    Щодо  податкової політики, то необхідно  змінити, зменшивши рівень національного  податкового тягаря. До діючої податкової системи слід застосувати гнучкий  підхід. Щоб не допустити різкого спаду поточного споживання і стимулювати національного виробника, вельми доцільно було б знизити споживчі податки на внутрішні товари, за які розплачується масовий споживач. Також слід зауважити, цього року був складений проект нового податкового кодексу, а у жовтні поточного року він був і прийнятий.

    Бюджетна  політика повинна тонко реагувати  на виклики кризи. Держава має  знайти кошти на фінансування стратегічних інвестицій, не допускати серйозної  заборгованості соціальних виплат, заробітної плати, розширити продаж державних цінних паперів, а в разі потреби йти на збільшення розмірів внутрішнього боргу [4].

    Отже, можна зробити висновки, що криза 2008-2009 років була глибокою та вражаючою  для всіх економічних суб’єктів, а особливо вплинула на фінансову, й економічну сфери. Але її було частково подолано за умов кардинальних змін в економічній політиці держави. А саме, було запроваджено зміни у законодавстві щодо кредитування, посилити регулюючу роль центральних банків, але разом з тим посилити контроль за ними і зменшити їх незалежність.  

      Список  використаної літератури:  

1.     Про Національний банк України / Закон України. – К.: НБУ, 2007.

2.     Про банк і банківську діяльність, із змінами і доповненнями від 03.09.2010, №2522-VI /Закон України

3.     Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України. – 2008. – №10. – С. 3-21.

4.     Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи // Фінанси України. – 2009. - №1. – С. 50-57.

5.     [http://www.bank.gov.ua] – Сайт Національного банку України

6.     [http://www.nbuv.gov.ua] – Сайт Національної бібліотеки України ім.. В.І. Вернадського