Факторинг и история его возникновения

     ВСТУП 
 

     В умовах наростання дефіциту оборотних  коштів проблема дебіторської заборгованості для постачальників набула першорядного значення. У сучасній економіці досить часто виникають ситуації, коли за умовами укладеного договору одна сторона отримує платіж за поставлені товари чи надані послуги не одночасно з виконанням свого зобов'язання, а через деякий час.

     Факторинг відіграє істотну роль у розв'язці взаємних неплатежів і прискоренні  платіжно - виробничого циклу, а саме, за участю факторингової фірми в угоді між покупцем і продавцем продавець відразу одержує більшу частину платежу (близько 80-90%) від банку - фактора, а покупець отримує можливість повернути борг через більш тривалий час. Крім того, банк фінансує поточну виробничу діяльність підприємства-постачальника, причому незалежно від обсягу дебіторської заборгованості постачальник може збільшити збут своєї продукції.

     Факторингові  операції дозволяють постачальнику  мінімізувати або взагалі зняти  з себе всі комерційні ризики. За допомогою цього, постачальнику  створюються умови для нормальної комерційної діяльності, що сприяють прискоренню оборотності коштів і, отже, зростанню прибутку.

     Факторинг є більш ефективним, ніж короткострокове  кредитування способом фінансування оборотного капіталу суб'єктів господарювання, забезпечує банкам розширення клієнтської  бази та збільшення прибутку, а їхнім  клієнтам - зниження ризиків при  здійсненні розрахунків, підвищення ліквідності  активів, платоспроможності та рентабельності.

     Факторингові  операції виступають засобом, що сприяє росту нових фірм, зміцненню зв'язків  між постачальниками і покупцями, насиченню товарних ринків конкурентоспроможною продукцією.

     Сучасний (фінансовий) факторинг виник у  США (1890р.), А в подальшому через 60 років отримав розвиток і в  Західній Європі, що послужило причиною найбільш ретельної розробки і освоєння даної проблеми в західній літературі. Їй присвятили свої праці такі економісти як: англійці Кокс А.Н., МакКензі Дж.А. ("Міжнародний факторинг"), Біско, Селінджер Ф.Р. ("Факторинг і позичальники"),  Дж. Гілберт, німецький економіст О. Хан та інші. У вітчизняній же економічній літературі факторингові операції практично не отримали повного і систематичного відображення.

     Цій операції присвячена книга Буровий М.Є. "Факторинг", також деякі аспекти даної проблеми розглядаються Грязновой А.Г. ("Лізингові, факторингові та форфейтингові операції банків") та іншими вітчизняними економістами. Але ця проблема знайшла відображення у вітчизняній літературі лише в кінці 80-х – початку 90-х років. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Економічні основи застосування і  суть факторингових операцій.

     У світовій практиці в силу численних  переваг перед іншими способами  фінансування суб'єктів господарювання факторинг виступає одним з секторів світової фінансової індустрії, що найдинамічніше розвиваються. За даними міжнародної  факторингової асоціації FCI(Factors Chain International), світовий оборот факторингових операцій виріс за період з 1996 року по 2001 рік більш ніж в 2,3 разу і склав 720,19 млрд. євро, причому більше 96% об'єму факторингу склав 720,19 млрд. євро, причому більше 96% об'єму факторингу склали внутрішні факторингові операції.

     Однією з головних причин такого зростання і найважливішою гідністю факторингу є те, що постачальник товару(послуги) може відразу отримати від чинника плату за відвантажений товар(зроблену послугу), не чекаючи терміну розрахунку з покупцем, що дозволяє мінімізувати ризик невиконання суб'єктами господарювання зобов'язань по оплаті товарів(робіт, послуг). Використовуючи факторинг підприємство перекладає цей вид ризику на факторингову компанію або мінімізує його. Постачальник товару(послуги), що звернувся до послуг факторингової компанії(банка), отримує гроші відразу ж після постачання товару, застрахувавши себе від неплатоспроможності покупця, при цьому обігові кошти постачальника не будуть заморожені в дебіторській заборгованості.

     Таким чином, економічна суть факторингу полягає  в купівлі факторинговою компанією(чинником) і продажу клієнтом(продавцем) своїх  боргів на певний термін для поточного фінансування.

     Для визначення суті факторингових операцій необхідно, в першу чергу, визначити  їх істотні відмінні риси від інших  способів фінансування.

     Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції, і при цьому містить елементи традиційного короткострокового кредитування і вексельного кредитування, але  відрізняється як від першого  так і від другого видів  кредитування.

     Так вексельна форма кредитування на відміну від факторингу не дає  гарантії у своєчасній оплаті, а  примусове виконання вексельних зобов'язань вимагає додаткових витрат. У разі ж традиційного кредитування увесь ризик неплатежу а відповідно і зворотності кредиту, лягає  на постачальника.

     Зазвичай під факторингом розуміється особлива форма кредиту, хоча найбільш поширеним є трактування цієї операції як комісійної і кредитної, тобто банк або спеціалізована факторингова компанія переймає на себе зобов'язання за комісійну винагороду стягати з боржників платежі, надаючи кредит продавцеві відразу після відвантаження товарів. При здійсненні факторингової операції банк - фактор надає специфічний кредит, погашення якого робиться в обов'язковому порядку, проте у ряді випадків не самим позичальником (підприємством - кредитором), а боржником (покупцем) шляхом виконання платежу на грошову вимогу.

     Більше  того, якщо при факторингу сума кредиту  спрямовується безпосередньо на рахунок позичальника (підприємства-кредитора) і не має конкретного цільового призначення то при кредитуванні у більшості випадків сума кредиту перераховується на рахунок постачальника (контрагента підприємства - кредитоотримувача).

     При кредитуванні банк здійснює тільки фінансування позичальника, а при здійсненні факторингової  операції позичальникові може надаватися цілий комплекс послуг: управління дебіторською заборгованістю, страхування від кредитного, валютного і інших видів ризиків ведення бухгалтерського обліку позичальника і інші.

     При наданні факторингового кредиту  в обов'язковому порядку дотримується терміновість, крім того, факторингове обслуговування - це платна послуга  чинника (банку або факторингової  фірми). Усі вищеперелічені обставини дозволяють віднести цю операцію до специфічної форми кредитних відносин.

     Що  стосується об'єктів факторингу, те факторингове обслуговування найефективніше для дрібних і середніх підприємств, які, як правило, зазнають труднощі з джерелами кредитування. Внаслідок недоступності для них звичайних ринків капіталу зростає їх потреба в короткостроковому комерційному і банківському кредиті, що притягаються для поповнення оборотного капіталу.

     Дрібні  підприємства стикаються з дискримінацією при наданні їм банківського кредиту (від них вимагають великих  гарантій), з фінансовими труднощами при експорті своєї продукції. В  основному вони є "пасивними експортерами", тобто продукція, що експортується, складає невеликий відсоток від  їх обороту, а експортні операції робляться час від часу.

     Використання  факторингу дозволить такого роду фірмам отримати грошові ресурси за поставлені товари практично у момент постачання, що, у свою чергу, послужить стимулом збільшення об'єму продажів.

     Крім  того, підприємство-постачальник користуючись послугами факторингової компанії (банка), перекладає на фактора і страхує значну частину ризиків, супроводжуючих його комерційну діяльність :

     - кредитні риски, пов'язані з  неоплатою і несвоєчасною оплатою постачань;

     - процентні ризики, що виникають у компаній, що використовують залучені обігові кошти, при різкому підвищенні вартості яких відбувається тиск на ціну товару за рахунок росту собівартості. При використанні факторингу постачальник отримує гарантію незмінності вартості наданих йому грошових ресурсів.

     - ліквідні ризики, пов'язані з виникненням нестачі засобів для покриття власних зобов'язань постачальника. При використанні факторингу постачальник отримує грошові кошти практично у момент постачання.

     - валютні ризики, що виникають при постачанні товарів (робіт, послуг) на експорт, пов'язані зі зміною курсу національної валюти по відношенню до іноземних. 

     Розділ 2. Механізм проведення типової факторингової  операції, види факторингу.

     Процес  організації факторингового обслуговування у кожному конкретному випадку  має свої специфічні особливості, залежні  від безлічі чинників, які і  визначають вид факторингу. Проте  якщо розглядати типовий механізм факторингової  операції, то його можна звести до наступного.

     У здійсненні факторингової угоди  беруть участь три сторони:

     - фактор - посередник яким може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія;

     - постачальник;

     - покупець.

     Мал. 1 Схема факторингового обслуговування 

     1. Договір купівлі-продажі;

     2. Постачання товару;

     3. Договір про факторинг; 

     4. Факторингові платежі; 

     5. Плата за поставлений товар; 

     6. Комісійна винагорода.

     Постачальник  отримує певну суму (менше усієї  вартості товару) безпосередньо від  обслуговуючої її факторингової  фірми у момент відвантаження  товару покупцеві, до оплати її покупцем і лише частина суми виплачується впродовж певного обумовленого в  договорі терміну. Неповна оплата рахунків у момент їх придбання служить  для факторингової фірми гарантією  від можливих збитків у зв'язку з якими-небудь обставинами. 

     Також банк-фактор у рамках здійснення факторингових операцій окрім надання кредиту своїм клієнтам здійснює повне факторингове обслуговування - бухгалтерське, інформаційне, збутове, страхове, юридичне, - яке включає обробку рахунків клієнта контроль за дотриманням термінів платежів, фінансові консультації, захист інтересів клієнта при неплатоспроможності його боржників, що є певною особливістю цього виду операції.

     Фінансові стосунки у рамках факторингу закріплюються  договором факторингу, в якому  визначається конкретний вид фінансування, що відбиває інтереси сторін у рамках чинного законодавства.

     Так при класифікації цієї операції за різними підставами розрізняють  декілька видів факторингу 

     Внутрішній  факторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а також  факторингова компанія знаходяться  в одній країні. Міжнародний факторинг  припускає, що сторони знаходяться  в різних державах.

     Відкритий (конвенційний) факторинг найбільш поширений і припускає повідомлення покупця про укладення факторингових  угод на вимогах постачальника до них. Одним із способів передання  такої інформації є вказівка постачальника  на своїх рахунках про передачу вимоги факторингової компанії (банку).

     При закритому (конфіденційному) факторингу ніхто з контрагентів постачальника  не обізнаний про кредитування його продажів факторинговою компанією (банком). Причому вартість закритих операцій факторингу зазвичай вище за відкритих.

     Також розрізняються схеми взаєморозрахунків  при відкритому і прихованому  видах факторингу.