Економічне районування

      Враховуючи  необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики», в якому пропонується мережа економічних районів України у такому складі:

      Донецький (Донецька, Луганська області);

      Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

      Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

      Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);

      Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);

      Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька  області);

      Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);

      Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

      Запропонований  проект нової мережі економічних  районів в цілому відповідає науковим критеріям економічного районування, але разом з тим, на нашу думку, не позбавлений певних недоліків. Насамперед це стосується виділення Поліського району, про що йшлося вище. З точки зору географічного визначення, невдалою є назва Східного району. В усіх варіантах попередніх мереж і економічного районування він був названий Північно-Східним.

      Подальший розвиток теорії і практики економічного районування в Україні дасть змогу вдосконалювати мережу економічних районів України. 

      6. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ  ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ

      Велике  прикладне значення економічного районування  полягає у тому, що воно є основою  формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об'єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.

      В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення. Територіальні схеми розміщення і розвитку продуктивних сил певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так І визначення напрямів перспективного розвитку. При цьому обґрунтовуються основні завдання і показники соціально-економічного розвитку регіонів та шляхи вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем.

      Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку. 
 
 
 

     Література

      1. Аломпиев П. М.  Зкономическое районирование СССР. — М: Изд-во зкономической литературьі, 1963. — 96 с.

      2.  Закономерности  й фактори развития  зкономических районов СССР.—  М.: Наука, 1965. —256с.

      3. Заставний Ф. Д.  Географія України.  — Львів: Світ,  1994. — С. 349—380.

      4. Колосовский Н. Н. Теория зкономического  районирования. — М.ІМнсль, 1969.—  335с.

      5. Паламарчук М. М., Паламарчук О.  М. Економічна і соціальна географія  України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 398^106.

      6. РегионьІ Украйни: Поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Роликова. — Харьков: Харьковский ун-т, 1994. — 304 с.