Домашнє господарство в національній економічній системі

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Одеський національний економічний університет

кафедра національної економік

Есе

«Домашнє господарство в національній економічній системі»

Виконав:

студент 33 групи КЕФ

Каражелясков К.І.

Перевірила:

викл. Бабенко Г.Є.

Одесса – 2012

Вступ

Домашнє господарство розвивається протягом тривалого історичного періоду. Воно є одним з найперших економічних об’єднань людей, яке виникло ще у первісному суспільстві задовго до появи міста, національних утворень, держави, підприємництва та ринкової економіки взагалі. Розвиток будь-якої системи визначається ефективністю функціонування всіх її складових. Тому забезпечити розвиток економіки країни можливо лише приділяючи однаково значну увагу всім її суб’єктам. Виділяють три важливі складові економічної системи: держава, підприємства (фірми), домогосподарства , які здійснюють свою діяльність шляхом випуску товарів і послуг, виконання функцій споживання і заощадження. Домашнє господарство не втратило свого значення в сучасних умовах, адже інші суб’єкти економічної системи — держава та організації — не можуть повністю розв’язати всі соціально-економічні проблеми суспільства, особливо ті, що пов’язані з розвитком індивіда. Між названими складовими економічної системи постійно відбувається кругообіг ресурсів та продуктів, доходів і видатків. Домогосподарство у цьому кругообігу посідає особливе місце, адже виступає одночасно і як постачальник ресурсів, і як їх споживач. Тому не дивно, що в економічно розвинутих країнах сукупність домогосподарств розглядається як важлива частина національної економічної системи.

Серед найавторитетніших учених, які у різні часи займались вивченням даної господарської форми, можна виділити таких: Ксенофонт, Аристотель, Ф. Кене, Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, К. Бюхер, Ф. Енгельс, М. Вебер, П. Ласлетт, Дж. Хайнал, Г. Беккер, Е. Тоффлер, Р. Поллак, Дж. Гелбрейт, Дж. Ходжсон, Й. Бен-Порат тощо. На пострадянському просторі дослідженню сутності домашнього господарства присвячені праці Д. Сергєєва, Р. Нуреєва, Н. Манохіної, В. Жеребіна, С. Реверчука, Гладун, Г. Лех, О. Онищенко, І. Осипової, І. Бочана та ін.

Метою есе є обґрунтування важливості домогосподарства для функціонування економіки країни як її особливого суб’єкта визначення його ролі шляхом наукових досліджень теоретиків; з’ясування впливу для економіки на основі використання статистичних даних.

Домашнє господарство - це соціально-економічне утворення, яке є первинною ланкою в організації суспільного життя. Це незалежна економічна одиниця, яка включає кілька осіб (але це може бути й одна особа), які пов'язані спільним веденням господарства, забезпечують економіку факторами виробництва і разом користуються заробленим чи отриманим доходом виключно для споживання. Останнє підкреслюється і в тому визначенні домашнього господарства яке йому дає Організація Об'єднаних Націй (ООН). Воно ототожнює домогосподарство з "особою чи групою осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя". Це може бути сім'я, але це може бути й просто об'єднання тих хто не є родичами. Важливо щоб це об'єднання мало свої територіальні межі, спільний бюджет і щоб вони проживали разом. Члени домогосподарства є власниками ресурсів, необхідних для економіки і за ці ресурси отримують гроші необхідні для купівлі товарів та послуг.

Цікавим є перерозподіл функцій між державою й домашнім господарством: чим економічно сильнішою є держава, тим менше функцій залишається у домашнього господарства, і навпаки: чим скрутніше становище у держави, тим більше функцій у домашнього господарства. Прикладом є те, що на протязі останніх років держава неспроможна виконати задекларовані перед суспільством зобов’язання, тому весь економічний тягар падає на домашні господарства.

Природа домашнього господарства певною мірою подвійна. З одного боку, домашнє господарство - це соціальний осередок суспільства, який реалізує ті завдання, що знаходяться поза економічною діяльністю, принаймні в класичному розумінні останньої. Так, домашнє господарство може дуже часто виступати у формі сім'ї, яка функціонує на суто родинних зв'язках. Сім'я в процесі свого функціонування значною мірою орієнтується на позаекономічні цінності. До них можна віднести виховання дітей, розвиток особистості членів сім'ї, взаємодопомогу, організацію відпочинку тощо.

З іншого боку, домашнє господарство - це певною мірою первинна економічна ланка суспільства, бо тут має місце виробничий процес. Він здійснюється всіма членами сім'ї і тими, хто належить до цієї одиниці не за ознакою родинних зв'язків. Цей процес спрямований виключно на потреби домашнього господарства. Це приготування їжі, ремонт особистих речей, будівництво житла. У нашій країні з її недостатньо розвиненим ринковим господарством значне місце у функціонуванні домашніх господарств займає підсобне господарство, ведення дрібного сільськогосподарського виробництва на присадибній ділянці, дачі чи огороді. Цей аспект діяльності домашнього господарства має досить суттєве значення. Проте його роль в економічній системі суспільства пов'язана головним чином: 1) з власністю домашніх господарств на ресурси; 2) їх місцем у формуванні сукупного попиту; 3) їх роллю в забезпеченні безперервності відтворювального процесу в суспільстві.

Домогосподарство виконує три основні функції:

1) відтворює трудові й матеріальні ресурси, володіє ними та постачає ними виробництво (зокрема, робочою силою і продукцією сільськогосподарського виробництва);

2) привласнює доходи, в основному за рахунок постачання виробництва ресурсами;

3) використовує одержані доходи для задоволення особистих потреб і відтворення об'єктів своєї власності.

В процесі задоволення своїх потреб індивід, як член домашнього господарства, певну частину грошового еквівалента нагромаджує, перетворюючи його в заощадження. Вони обумовлені тим, що реальні доходи населення, особливо в високорозвинених країнах, зростають. Це дає можливість певну їх частку накопичувати. Мотиви цього накопичення дуже різноманітні і індивідуальні, але серед них все ж таки можна виділити найбільш типові.

По-перше, заощадження нагромаджуються як певний страховий резерв на випадок непередбачуваних обставин, як то хвороба, безробіття, вихід на пенсію і т.ін. Ця частина доходів, які акумулюються у вигляді заощаджень, постійна і достатньо велика, бо ринок завжди дуже непередбачуваний по відношенню до людини і вона намагається накопичити певну суму грошей на "чорний день".

По-друге, частину доходів члени домашнього господарства нагромаджують з метою придбання товарів довгострокового користування (машини, меблі і т.п.), житла або для відпочинку. За високого рівня задоволення потреб домогосподарств це теж постійна і потужна складова заощаджень.

По-третє, певна частина доходів домашнього господарства накопичується з метою використання їх для збільшення свого доходу за рахунок купівлі акцій, облігацій та інших цінних паперів. Цю частину заощаджень акумулюють переважно такі елементи небанківських кредитних установ, як інвестиційні компанії і фонди, трастові компанії й інші установи аналогічного характеру.

Слід відмітити, що кошти, які нагромаджують домогосподарства за всіма переліченими найбільш типовими мотивами нагромадження в країнах з усталеною ринковою системою акумулюються банківською системою або системою інших фінансових установ (кредитні спілки, страхові компанії тощо) і в своїй масі виступають надзвичайно потужним фінансовим ресурсом для розвитку суспільного виробництва.

Для будь-якої країни з ринковою економікою заощадження населення виступають головним джерелом кредитних ресурсів банківської системи. В нашій державі з її постійною нестачею фінансових ресурсів ці накопичення домашніх господарств відіграють особливо важливу роль. В разі масового відтоку цих коштів, наприклад, під час кризи, під загрозу існування попадають не тільки окремі банки, а і вся банківська система країни.

Домогосподарство як специфічний суб'єкт господарювання має відповідну мету, яка за своєю значимістю поділяється на головну (стратегічну) і проміжну, підпорядковану головній (тактичну). Загальна мета ведення домогосподарства — досягнення високого рівня облаштування домашнього побуту і підвищення матеріального достатку. Інші цілі домогосподарства можуть відрізнятися залежно від ціннісних орієнтацій, ресурсів і можливостей сім'ї. Головною метою домогосподарства можуть бути: розвиток будь-якого виду домогосподарської діяльності, організація індивідуального підприємництва, накопичення сімейних заощаджень, будівництво житла, купівля автотранспорту тощо. При цьому проміжна (тактична) мета ставиться задля досягнення головної (стратегічної).

Основними завданнями домогосподарств в умовах економіки ринкового типу є такі:

— прогнозування на близьку та віддалену перспективи змін у потребах з урахуванням демографічних зрушень у складі сімей та домогосподарств;

— прогнозування змін у бюджеті домогосподарства;

— планування діяльності членів домогосподарства;

— планування і контроль за змінами у сімейному бюджеті;

— відстежування економічної кон'юнктури у змінному навколишньому економічному середовищі;

— ведення обліку доходів і витрат.

У сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки домогосподарство як економічна одиниця господарювання стає дедалі вагомішим суб'єктом фінансових відносин, взаємодіючи з державою, підприємствами і організаціями, а також інститутами фінансового ринку. Взаємозв'язок фінансів домогосподарств з державними фінансами виявляється перш за все у сплаті податків фізичними особами до бюджету та державних цільових фондів, а також у формі грошових виплат (пенсії, допомоги, фінансування послуг і пільг), що здійснюються з бюджету і відповідних фондів. Взаємозв'язок фінансів суб'єктів господарювання і домогосподарств реалізується з використанням цінних паперів як джерела фінансування розвитку підприємств.

Як відомо, стан економіки суттєво впливає на такі показники, як доходи, споживання та заощадження (інвестиції). Водночас вони є важливими потенційними факторами економічного розвитку. Запозичення, як метод мобілізації фінансових ресурсів, є загальновизнаним інструментом регулювання економіки та фінансових відносин в державі. У цілому доходи населення України із року в рік зростають (див.додаток1). Дані таблиці 1 свідчать, що основну частку доходу домогосподарства України витрачають на споживчі сукупні витрати. Починаючи з 2004 р., спостерігалося перевищення рівня доходів домогосподарств над рівнем їх сукупних витрат. За період економічного зростання в Україні (2000 – 2008 рр.) кінцеві споживчі витрати домогосподарств зросли майже у 6 разів. Із зростанням ВВП у структурі сукупних витрат збільшується вага неспоживчих витрат, причому значну частину їх становлять заощадження. За даними Державної служби статистики України, відбуваються зрушення у структурі сукупних витрат домогосподарств на користь неспоживчих витрат, що створює базу для формування заощаджень. Суттєві зміни в джерелах доходів населення, у структурі яких все більшу частку стали займати доходи від підприємницької діяльності, від продажу особистого майна, доходи від капіталу сприяли розвитку неформального фінансового сектора в перерозподілі грошових доходів населення. Водночас диференціація населення України за рівнем доходів як окремих груп населення, так і в регіональному розрізі із року в рік поглиблюється.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2011р. склали 3361 грн., що на 14% більше, ніж у відповідному періоді 2010р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3519 грн., сільське – 3007 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 1298 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1391 грн., у сільських – 1114 грн.

                Найбільш вагомою статтею (55%, як і у І півріччі 2010р.) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом).

На купівлю непродовольчих товарів та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направили третину усіх витрат, що на 0,7 в.п. більше, ніж у січні–червні минулого року.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,4% та 2,0% сукупних витрат домогосподарств (у січні–червні 2010р. – 1,6% та 1,8%).

Частка неспоживчих сукупних витрат зменшилася на 0,7 в.п. і склала 9% усіх витрат домогосподарств (див. додаток 2).

            Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у І півріччі 2011р. склали 3550 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 3696 грн., сільське – 3221 грн. У середньому на одного члена домогосподарства загальні доходи становили 1371 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1461 грн., у сільських – 1193 грн. Рівень середньомісячних загальних доходів однієї особи в 1,5 раза перевищив середньомісячний рівень прожиткового мінімуму (902,5 грн.).

Слід зазначити, що частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму зменшилася порівняно з І півріччям 2010р. у 1,2 раза і склала 23% ( див.додаток3).

Висновок

Отже, сьогодні домогосподарство – це надзвичайно важливий суб’єкт економіки, який потребує підвищеної уваги як теоретиків, так і практиків з метою забезпечення ефективності функціонування, без якої неможливо досягти розвитку всієї економічної системи країни. Особливість домогосподарства полягає в тому, що воно виступає і як постачальник, і як споживач всіх видів ресурсів на ринку, тому одночасно формує попит та забезпечує пропозицію на них.

Історичні дослідження довели, що значення домогосподарства починаючи з епохи Античності і до сучасності істотно змінилося та активно зростає в останні роки і, на нашу думку, роль домогосподарств дедалі більше зростатиме в майбутні періоди. Тому необхідно вже сьогодні, в умовах активізації ролі домогосподарств у всіх економічних процесах, приділити максимум зусиль для вивчення та підтримки даного сектора економіки для того, щоб в періоди його найбільшого піднесення забезпечити сприятливі умови та активну підтримку з метою підвищення ефективності розвитку економіки країни.