Чи є Україна країною з ринковою економікою?

Письмова  робота на тему:

                  «Чи є Україна країною  з ринковою економікою?»

Виконала: студентка 8 групи,  4 курсу

спеціалізації “СПАН”

Тихонова  Ольга Олексіївна 

         Для створення самостійної правової держави в Україні дуже важливим є розвиток її економіки. Підґрунтям економічного розвитку будь-якої держави є торгово-ринкові відносини. Саме поява ринкових відносин на самому початку людської цивілізації стає однією з причин зародження такої організації, як держава, що прийшла на зміну первісному суспільству.

     Становлення ринкової економіки пов'язане не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законної діяльності держави і громадян, формуванням державних органів, муніципальної системи, надійної та справедливої юстиції, але і з розробкою нового господарського механізму функціонування економіки.

     Сучасна ринкова економіка має складну  і розгалужену структуру, що містить  у собі виробничі підприємства різних галузей матеріального виробництва  і сфери послуг, бюджетні установи, приватні і сімейні фірми, біржі, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо. Ці підприємницькі структури виготовляють різні види продукції, надають специфічні послуги і виконують певні роботи. Розрізняються суб'єкти   господарювання   за  розмірами,   кількістю  працюючих, величиною і наявністю основних і оборотних фондів. Поєднує ці підприємства те, що усі вони в своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси.

     Основним  координуючим механізмом капіталістичної  економіки служать ринкова система  і система ціноутворення. Рішення, прийняті покупцями і продавцями, реалізуються через систему ринків. Ринкова система являє собою багатоскладову систему зв'язків, за допомогою якої незліченні, вільно обрані рішення враховуються, підсумовуються і взаємно врівноважуються.

       Та  що означає термін „ринкова економіка”? Це економіка, в якій продукцію товарообміну визначається, в основному, попитом і пропозицією (або попитом і пропозицією більшою мірою, ніж дерективно) або самим суб’єктом товарообміну.

Основними рисами ринкової економіки є: 

•  цивілізована конкуренція виробників товарів; 

•  вільний перелив капіталу між галузями та регіонами; 

•  розвиток кредитно-банківської системи, утворення фінансового і валютного ринку; 

•  свобода підприємництва, незалежність товаровиробників і відносна свобода їхньої діяльності; 

•  лібералізація цін залежно від попиту та пропозиції; 

•  вільний обмін товарами і послугами; 

•  певний рівень попиту населення та місткості ринку; 

•  нормальне оподатковування; 

•  забезпечення правових, юридичних норм; 

•  економічна свобода і обмеження державних монополій; 

•  боротьба з мафією.¹

Для кращої ефективності функціонування ринкової економіки необхідно визначити  її інфраструктуру, яка є надзвичайно  актуальною  для країн з перехідною економікою, в тому числі для України.

       Ринкова інфраструктура – це сукупність елементів, які забезпечують безперебійне, багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно – грошових потоків. Складовими елементами ринкової інфраструктури є інститути, інформаційні мережі і потоки, законодавство, рівень ринкового мислення і поведінки населення. Підвищена увага до кожної складової інфраструктури ринкового типу може забезпечити реалізацію ринкових механізмів у всій економіці.

       Поняття „механізм ринкової економіки” охоплює сукупність форм, методів, важелів використання ринкової економіки, тобто для зясування сутності ринкового механізму треба, спираючись на такі провідні категорії товарного господарства як вартість, ціна, попит, пропозиція, конкуренція, визначити зміст та характер дії законів ринкової економіки.

       Закон вартості – відбиває об’єктивні, істотні, постійні зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами на товари (послуги) і діє як у сфері виробництва, так і в сфері обігу (на ринку).

       Закон попиту і пропозиції – відбиває взаємозалежність між кількістю товарів (послуг), які хоче купити споживач, і обсягом товарів (послуг) які в даний час пропонує виробник.

       Закон конкуренції – виражає закономірні зв’язки між суб’єктами ринкових відносин щодо кращих умов виробництва, купівлі – продажу товарів (послуг). Цей закон діє тільки за наявності в суспільстві різноманітних форм власності.

       Закон грошового обігу – вимагає, що кількість грошей, необхідна для реалізації товарів (послуг), повинна  дорівнювати сумі цін усіх проданих товарів (реалізованих послуг), поділений на середнє число оборотів однойменних одиниць грошей.

       Закон економії часу – виражає закономірні зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці продукції (товару, послуги) у процесі розвитку продуктивних сил суспільства та зростанням вільного часу працівників.

       Економічні  функції держави в ринковій економіці  можна звести до трьох основних груп:

       Перша – розробка, прийняття й організація виконання господарського законодавства (правова основа підприємництва, оподаткування, банківської системи тощо).

       Друга – забезпечення умов нормальної роботи ринкового механізму (демонополізація економіки, антиінфляційна політика, підтримка державних фінансів у бездефіцитному стані, стабільність грошового обігу і т.д.)

       Третя – забезпечення вирішення економічних проблем, які ринковий механізм вирішити не спроможний або вирішує їх не досить ефективно (екологічні, соціально-економічні, проблема справедливого розподілу доходів, НТП, структурні зрушення в економіці, міжнародний поділ праці тощо).

       Для того, щоб Україна мала ефективну  систему державного регулювання  економіки, необхідно: по-перше, визначити  соціально-економічний статус суспільства, яке ми будуємо; по-друге, концептуально визначити місце держави в економічних процесах. Що стосується другого то мається на увазі визначення мети, заради якої держава втручається економічні процеси. Мета передбачає вибір засобів, за допомогою яких вона може бути найбільш ефективно досягнута. Засоби приводяться в дію певним механізмом, який повинен бути закладений у концепцію. І нарешті визначити в інтересах кого, яких верств населення держава повинна здійснювати регулювання економіки.

       На  сьогодні ми не можемо назвати Україну країною з ринковою економікою, оскільки економіка України як і інших республік, що входили до складу колишнього Союзу характеризується не повною системою функціонування ринкової економіки, а лише переходом до неї. Визначення сутності перехідного періоду має принципове значення для обґрунтування економічної політики держави, успішного здійснення соціально-економічних перетворень.

       Сьогодні  в Україні необхідність здійснення ринкових перетворень формально  не заперечує практично жодна  політична сила, і це зумовлено об’єктивними факторами. Головними помилками економічної політики України стали ігнорування специфічності умов ринкової трансформації економіки держави, стратегічні прорахунки у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, неузгодженість між фінансовою та монетарною політикою, необґрунтованість соціальної політики, не розробленість структурної політики, непослідовність політики економічної лібералізації тощо. Головна причина цих помилок полягає в тому, що в економічній політиці не розрізнялися перехідний період і сама ринкова економіка й нерідко застосовувались ринкові методи в умовах, коли економіка ще не стала ринковою. Все це безперечно, значно поглиблювало економічну кризу, зумовлювало спад виробництва і падіння життєвого рівня народу, посилювало соціальну напруженість у державі, а також зумовлювало нестабільність внутрішньої політичної ситуації.

     Ще  однією із суттєвих перешкод на шляху  побудови української демократичної  держави та інтеграції України у  європейське співтовариство стала  неефективна система державного управління, необхідних радикальних змін в яку майже не внесено.

     Крім  того, серед аргументів того, що Україна  не є країною з ринковою економікою, є:

• Надзвичайне обтяження соціальними виплатами ;
• Більш як 2/3 загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали й енергетичні ресурси;
• Неефективна структура і висока енергоємність промислового виробництва в Україні;
• Частка продукції соціальної орієнтації становить 1/5 загального обсягу промислового виробництва. Майже зникає легка промисловість (1999 р. — 1,6%, 2008 р. — 0,9, серпень 2009 р. — 0,8%).
• зростання цін на український експорт як наслідок прискорення темпів зростання світової економіки, а також високий внутрішній попит, який стимулювали м’яка монетарна політика та істотне збільшення банківського кредитування за рахунок іноземного капіталу;
• Власне виробництво забезпечує лише 2/3 товарних ресурсів країни з промислової продукції, решта завозиться з-за кордону.²

 

Багато хто  з економістів вважає, що найбільш прийнятною для України є модель, використана з 1959 року в Німеччині: за цією моделлю будувала свою систему господарства більшість країн Європи.

       В основі німецької моделі – рекомендації, що враховують досвід країн, які волею  історії опинилися в ролі наздоганяючих і не мали іншого способу прискорити темпи свого розвитку як тільки використати для цього владу і могутність державної машини. І це стало вирішальним фактором успіху.

       А визначаються вони в основному такими напрямами: зростання ВНП; зниження безробіття і темпів інфляції; стабілізація валютної системи і платіжного балансу; зростання прибутків і доходів населення; полегшення податкового тиску; зменшення дефіциту держбюджету. 
 
 
 
 
 

       Джерела:

1. Державна соціальна  політика і рівень життя населення в Україні // Економічні Есе. – Вип. 1(12). – 2002.

2. Соціальна  ринкова економіка: основні орієнтири для України / Під редакцією проф. Р. Клапгама. Львів

3. Господарське  право - Л.А. Жук, І.Л. Жук,  О.М.Неживець

4. Концепція  соціальної ринкової економіки: головні засади, досвід та нові знання. К.: Фонд Конрада Аденауера, 2001.

5. Дзеркало  Тижня № 12 (437) 29 березня — 4 квітня 2003 "Михайло Чечетов Нова  програма приватизації — головна  складова економічної стратегії  держави”

6. Послання Президента  України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, розділ “Соціальна переорієнтація економічної політики”

 7. Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С., Гражевська Н. І.. Економічна теорія. Політекономія: підручник / Базилевич В. Д. (ред.). —К. : Знання-Прес, 2008.