Біржова діяльність

Міжнародний досвід регулюванян біржової діяльності та шляхи його використання в українській  економіці 
 
Біржа є надзвичайно важливим і необхідним інструментом ринкової економіки, оскільки зосереджує в собі найважливіші ринкові механізми: конкуренцію, попит, пропозицію, ціноутворення. Саме тому узагальненню закордонного та вітчизняного досвіду функціонування бірж приділяється так багато уваги з боку вчених. Досліджуючи сучасні проблеми зарубіжного біржового ринку, регулюючого впливу на нього з боку державних, муніципальних та недержавних органів, необхідно звернути увагу на досвід діяльності органів державної влади та управління розвинених зарубіжних країн у цій сфері. 
Аналіз світової практики, як свідчать дослідження фахівців біржової справи, показує, що біржова діяльність у світі строго регулюється як державою, так і безпосередньо самими учасниками біржового процесу. У ході еволюціїї біржової торгівлі держава постійно змінювала своє відношення до неї, тому рівень втручання держави у функціонування біржових відносин в європейських країнах мав не завжди сталий характер.                   

Особливо це проявлялося в період становлення біржового ринку, коли державні органи імперативно встановлювали прямі важелі втручання щодо розвитку біржової діяльності, затверджували форму типових біржових договорів, запроваджували особливі умови оподаткування суб’єктів біржового ринку, а також вели тотальний контроль фінансово-господарської діяльності бірж. Так, у багатьох країнах Європи, біржі завжди перебували під контролем держави, яка чітко регулювала їх діяльність. У разі надмірної кількості спекулятивних операцій та маніпулюванням цінами уряди цих країн закривали біржі чи забороняли їм торгівлю певними видами продукції [2, с. 30; 5, с. 119]. 
Зважаючи на те, що сучасна світова правова система представлена такими її основними складовими, як: англосаксонська та романо-германська, слід зауважити, що англосаксонський підхід у регулюванні біржової діяльності активно використовується в США, Великобританії та їхніх колишніх колоніях. На відміну від країн Європи англійськими юристами було сформовано оригінальну правову систему, у якій також важливу роль відігравала королівська влада та діяльність англійських суддів. Тобто, закон у цих країнах, до яких можна віднести також Канаду та Австралію, не є найвищим джерелом права, оскільки така роль належить судовому прецеденту. 
       Особливість адміністративного права англосаксонської правової системи полягає у зосередженні на процесуальних гарантіях дотримання прав приватних осіб органами державного апарату. З точки зору американських юристів, адміністративне право є правом, яке контролює діяльність адміністрації, а не правом, що створюється самою адміністрацією. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що така система державного управління та участі державних органів у регулюванні суспільних відносин носить ліберальний характер, що передбачає мінімальну присутність держави у вирішенні питань економічного характеру, у тому числі й біржовій, зосередивши головним чином увагу на фінансово-господарському стані бірж, а також виконанні ними перед бюджетами фінансових зобов’язань, перш за все, податкового характеру.  
Доречно зауважити, що ліберальна модель державного управління не має сталості та єдності методів, що використовуються державними органами у регулюванні економічного блоку суспільних відносин. Якщо розглядати модель державного управління, що практикується в США, та беручи до уваги федеративний устрій країни, бачимо, що система регулювання носить децентралізований характер. Це можна пояснити федералізацією країни, наявністю у кожному штаті країни свого законодавчого забезпечення, своєї системи виконавчих органів наділених владними повноваженнями, які й визначають регуляторний механізм щодо біржової діяльності. Як результат, суб’єкти біржового ринку США працюють, з одного боку, в рамках єдиного національного законодавства, і в той самий час виконують вимоги органів влади окремого штату, зміст та форми яких часто є різними, зокрема що стосується нормативів біржової діяльності, оподаткування, звітності біржовиків тощо. 
       Не меншу зацікавленість у змісті регулюючого впливу на біржові відносини викликає централізована модель управління, що притаманна Великобританії. Щодо системи державного регулювання біржової діяльності, то вона представлена єдністю правової основи, суб’єктів управління, форм та методів регулюючого впливу на свідомість та поведінку як державних, так й недержавних органів у сфері біржової діяльності. 
      Завдання держави полягає в забезпеченні рівних прав всіх учасників біржової торгівлі, стимулюванні участь у ній, суворому контролі дотримання встановлених правил, вимог і положень, що регулюють біржову діяльність [5, с. 120]. 
Стосовно країн, які перебувають на етапі становлення ринкової економіки, до яких, належить й Україна, то практика їх господарювання переконливо свідчить про необхідність формування обґрунтованої системи раціонального поєднання державних і ринкових методів регулювання. Адже саморегулювання ринку, як спосіб управління економікою, було властиве епосі вільної конкуренції [1, с. 247]. 
Показовим є те, що саме британська модель регулювання біржової діяльності, як найбільш вдала для адаптації в українські реалії була прийнята за основу вітчизняними парламентарями та урядовцями. Принагідно зазначити, що ліберальний підхід стосовно регулювання біржової діяльності, знайшов своє закріплення й в правовому просторі країн Європейського Союзу. Не дивлячись на уніфікацію законодавства європейських країн, кожна з них вибудовує власну модель регулюючого впливу на біржову діяльність, що засвідчує бажання влади ефективніше впливати на їх суб’єктів задля гармонізації суспільства. 
Американська модель біржі – самостійне об’єднання професійних посередників із внутрішньо-біржовим регулюванням діяльності. Владний державний орган – Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі США – виконує спостережні й регулюючі функції, виступає координатором біржових ринків, здійснює юридичну експертизу всієї біржової документації з метою забезпечення рівних умов для розвитку конкуренції. 
Англійська модель біржі характеризується поєднанням значної участі державних організацій та недержавних бірж і брокерів в неурядовій і некомерційній організації, що координує діяльність біржового ринку, – Управлінні з цінних паперів і ф’ючерсів. 
Французька модель біржі передбачає переважну діяльність держави в контролі за діяльністю біржового ринку і біржових структур. 
Східноєвропейська модель має, швидше, міжнаціональний, аніж національний характер; властива для країн з перехідною економікою, передусім для східноєвропейських країн. Характеризується відсутністю чіткої правової основи для діяльності бірж та жорстким і неефективним регулюванням ринкових процесів з боку державних структур [2, с. 36]. 
Створення організованого біржового ринку в Україні, підвищення ефективності біржової торгівлі в складних економічних умовах неможливо без регулюючої ролі держави. 
Бажано, щоб сформульовані вимоги до сучасних товарних бірж були чітко, послідовно і жорстко втілено в регулятивні і наглядові процедури держави. У державному регулюванні діяльності товарних бірж особливу увагу необхідно приділити таким питанням, як підвищення концентрації попиту пропозиції на біржах шляхом ліцензування, законодавчого обмеження кола біржових товарів організаційної концентрації регулятивних і наглядових процедур держави у формі створення державної комісії з товарних бірж [4, с. 13-15]. 
Регулятивні і наглядові процедури держави щодо біржової торгівлі повинні здійснюватися не безліччю державних структур, як це має місце в даний час, а єдиною організацією - Державною комісією з товарних бірж, аналогічною Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку [5, с. 123]. 
Даний регулятор для товарних бірж мусить увібрати в себе досвід аналогічних регуляторів інших країн, об’єднати їх сильні сторони. Але для створення і функціонування такого роду регулятора, має бути створена і чітко впорядкована належна законодавча і нормативна база функціонування бірж і визначені межі впливу кожної з державних структур на біржовий ринок. 
В українській економіці при аналізі біржової діяльності немає розробленої і налагодженої єдиної системи оцінки рівня ефективності фондових бірж. У результаті постає об’єктивна необхідність у формуванні загальнодержавної системи показників ефективного функціонування фондової біржі, яка б дозволила здійснювати комплексний аналіз діяльності вітчизняного фондового ринку. 
Відповідно до світового досвіду виділяють два взаємопов’язані показники ефективності біржової торгівлі: 
1) комплексний показник ефективності біржової діяльності, що передбачає оцінку потужності її розвитку та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках; 
2) поточний показник ефективності діяльності фондової біржі, що відображає тенденції розвитку ринку та вплив різних чинників на динаміку процесу купівлі-продажу цінних паперів. 
Основним критерієм комплексного показника ефективності біржової діяльності є капіталізація, яка відображає сукупну курсову вартість цінних паперів, залучених в обіг. Враховуючи різні підходи до характеристики даного поняття, капіталізацію можна визначити як: 
а) перетворення прибутку в капітал; 
б) процес утворення фіктивного капіталу, обчисленого на основі доходу, отриманого від володіння цінними паперами; 
в) відшкодування одноразових витрат, що відображають вкладення капіталу за рахунок нагромадження річного прибутку; 
г) добуток котирування звичайних акцій компанії на загальну їх кількість. 
Основним критерієм поточної ефективності функціонування фондової біржі є біржові індекси. Вони використовуються для інтегральної оцінки стану фінансового ринку і відображають загальну тенденцію функціонування фондового ринку. 
Біржовий індекс – це середній або середньозважений показник курсів цінних паперів, що відображає поточний стан та динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (зазвичай у відсотках) послідовні зміни певних явищ. Зміну значень індексів економісти трактують як показник сукупного попиту. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому. 
Загалом у світовій системі господарювання використовують чотири основні методологічні системи розрахунку біржових індексів, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період [3, с. 209]: 
1) темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій. Прикладом даної методики є перший у світі і самий відомий індекс США – індекс Dow Jones. Його значення визначається як середня арифметична незважена цін акцій 30 найбільших корпорацій. У знаменнику використовується не кількість компаній у вибірці, а певний коефіцієнт, що відображає багаторазовий поділ капіталу (спліт) емітентами, який безперервно відбувається з 1928 року; 
2) темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій компаній. Прикладом розрахунку за даною методологічною системою є індекс Standard & Poor’s. Він є найбільш поширеним індексом серед професійних учасників біржової торгівлі. В основу його визначення закладено 100 або 500 акцій великих компаній, що здійснюють свою діяльність у понад 90 різних видах галузей господарювання; 
3) середньоарифметичне значення темпів приросту (зниження) цін акцій. Прикладом даної методології розрахунку біржових індексів є український індекс Першої фондової торговельно-інформаційної системи (ПФТС). Даний індекс розраховується на основі принципу ринкового зважування, що використовує метод арифметичної середньої;  
4) середньо геометричного значення темпів зміни цін акцій. Прикладом зазначеної методології є композитний індекс Value Line Composite Average. Це середньо геометрична похідна приросту курсів 1 695 акцій. 
Отже, в Україні на законодавчому рівні має бути визначено і закріплено шляхи і способи оцінки ефективності діяльності як фондових бірж, так і біржового ринку в цілому. Для цього, на мою думку, доцільно використовувати досвід США, як одного з найдавніших і найбільших центрів біржової торгів світу, з чітким спеціалізованим законодавством. 
 
Список використаних джерел: 
1. Берлач А. І. Адміністративне право України : [навч. посіб. для дист. навч.] / Берлач А. І. – К. : Університет “Україна”, 2005. – 472 с. 
2. Берлач А.І. Біржове право України: [навч. посіб.] / Анатолій Іванович Берлач. – К.: Університет “Україна”, 2007. – 316 с. 
3. Берлач А.І. Організаційно-правові основи біржової діяльності : [навч. посіб.] / Берлач А. І., Берлач Н. А., Ілларіонов Ю. В. – К. : Фенікс, 2000. – 336 с. 
4. Кириєнко О.Э. Пути повышения эффективности биржевых операций /О.Э. Кириєнко // Матеріали Другої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова 2002”. т. 4. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. с. 13-15. 
5. Циганов О.Р. Закордонний досвід державного регулювання діяльності товарних бірж та напрями його використання в Україні / О.Р. Циганов, С.М.Повний // Менеджер. – 2004. - № 4(30)