Бідність як глобальна проблема сучасності

      Обираючи дану тему я й не замислювалась, що бідність зараз є більш ніж  актуальною глобальною проблемою, аніж будь-коли раніше. Здається, на перший погляд, все найстрашніше, що могло б бути, світ вже пережив. Але,  бідність все так як і раніше крокує за нами. Ми живемо в світі прогресуючих технологій, кожний день з’являється щось нове, в магазинах з’являються нова техніка, одяг, косметика, навіть продукти харчування. Але в більшості країн світу немає чим нагодувати маленьких дітей. У багатьох країнах, де мешкає ¾ населення світу, панують злидні і голод, там висока смертність населення у тому числі дитяча.

       Бідність не лише поділяє суспільство, а й є стимулом для того, щоб людина прагнула і досягала кращої долі. Проте в сучасних умовах бідність часто стає на перешкоді стабільності суспільства і його подальшого розвитку. Навіть в економічно розвинених країнах бідність стає загрозою, коли вона перетворюється на застійну, тобто спостерігається довготривалий стан бідності індивідів, сімей, де бідним є не одне покоління. Люди, які тривалий час перебувають у стані бідності, соціально деградують, перетворюються на люмпенів, злочинців, які становлять загрозу для добропорядних громадян.

     До  економічно відсталих і бідних країн  відносяться більшість країн  Азії, Африки, Латинської Америки. Борються з бідністю і країни СНД.

      У звіті ООН World Resources  йдеться про те, що близько 75% мешканців сіл живуть менш ніж на $1 на день, тим часом експерти прогнозували збільшення кількості бідного населення саме у містах. 

     Однак така закономірність розподілу бідного населення не поширюється на всі країни та регіони. Наприклад, у Східній Азії близько 90% бідного населення припадає на села. Якщо взяти Китай, то тут цей процент ще більший. А от у країнах Латинської Америки та Карибського басейну більшість бідного населення проживає у містах і лише 40% – у селах. На півдні ж Африки біднота населяє переважно сільську місцевість (75%), це ж справедливо і для району Сахари (75%). Дослідження також встановило, який прожитковий рівень бідного населення. Близько 30% бідних людей витрачають щодня менше $1, а 70% бідноти – менше $2. Для порівняння – 13% міського населення живуть менш ніж на $1 на день, а 34% – менш ніж на $2. 

     Поки що бідність більш притаманна сільській місцевості, однак у зв’язку із процесами урбанізації поступово охоплює міста. Цьому сприяє притік до міст бідноти із сільських районів, що шукають будь-яку роботу. За прогнозами, ще десятки років село буде переважати місто за кількістю бідного населення. Експерти вважають, що на 2030 рік у селах ще будуть жити 60% бідняків, навіть у тому випадку, якщо більшість населення у країнах, що розвиваються, переберуться до міст.

     Такі масштаби бідності серед мешканців села вчергове підтверджують важливість зміни моделі його розвиток. Виходом можуть стати нові підходи до ефективного використання та управління сільським господарством.

     Головною  причиною бідності населення є низький  рівень доходів. Показники розвитку країни є валовий національний продукт (ВНП), який припадає на душу населення.

     Основними перешкодами для слаборозвинутих країн у вирішенні їхніх економічних і соціальних проблем є внутрішні причини, у тому числі соціально-культурні умови, в яких вони перебувають. Вплив останніх виявляється через зміни у мисленні людей, їх поведінці і спілкуванні, появі прагнення до розвитку. Соціокультурні перешкоди  для такого прагнення можуть бути пов‘язані, наприклад із домінуванням племінних відносин і цінностей над загальнодержавними, коли міжплемінні  заважають розвивати ефективну спеціалізацію і торгівлю в країні.

     Поряд із внутрішніми факторами, які визначають місце слаборозвинутих країн  у світовому господарстві, діють  і зовнішні, пов‘язані із впливом  країн. Їх концентрованим виявом є криза  заборгованості по кредитах, отриманих  країнами, що розвиваються. Ця заборгованість становить близько становить близько 50% валового національного продукту бідних країн. Деякі комерційні банки США, європейських та інших держав змушені отримувати певну частину боргів слаборозвинутих країн. Одним з центральних завдань розвитку людського суспільства наприкінці ХХ ст. – поч. ХХІ ст.. стало усунення загрози голоду. Парадоксально, але в наші цивілізовані часи на Землі більше голодуючих, ніж будь-коли раніше в історії людства.

     За  даними ООН нині в світі понад 1 млрд. людей не забезпечені продовольством. Голод став страшним лихом для величезного району світу – країн, що розвиваються. За даними організацій міжнародної організації з питань продовольства щорічно від недоїдання в Африці потерпають 30% населення. Якщо ця несприятлива тенденція не змінюється, та прогнозами експертів на Землі в найближчій роки голодуватимуть близько 1,5 млрд. чоловік.

     Свого часу колишній президент Світового  банку Роберт С. МакНамара висловив переконання, що вкрай бідним є той, у кого є саме не більше 1 долара США на харчі щодня. З 2008 року Світовий банк збільшив цю цифру на чверть. Утім, ця цифра – 1 долар 25 центів не є абсолютним визначенням бідності. У цьому був переконаний і сам  МакНамара: «Крайня бідність – це життя на межі екзистенції. Абсолютно бідними є люди, які змушені відмовляти собі у всьому, які просто животіють, за неймовірних умов борються за своє виживання. Нам, з нашою інтелектуальною фантазією, тим, хто живе у привілейованих умовах, просто бракує сили уяви, щоб усвідомити це».

     Але облишивши осторонь усі дискусії про точні визначення крайньої бідності, неможливо не помітити той факт, що бідність у нас час є найбільшим убивцею в світі. Більшість людей помирають  не від СНІДу, малярії чи запалення легенів, а саме від того, що вони настільки бідні, що не можуть вижити.

     Особливо  сильно бідність б’є по дітях і  жінках. Висока дитяча смертність є  одним з індикаторів бідності. Як і висока смертність серед матерів. При цьому давно доведено, що підтримка  жінок автоматично означає краще  життя й для дітей. Боротися з бідністю, визначено в новому Світовому кодексі подолання голоду – це означає підтримувати жінок. До того ж, якщо прагнути побороти бідність, слід створити кращі умови для сільського населення планети. Адже, і це також підтверджено статистично, 70 відсотків людей, які живуть у крайній бідності – це саме селяни.

     На  початку нового тисячоліття Організація  об’єднаних націй поставила перед  світом мету наполовину зменшити бідність у світі до 2015 року. Поки досягнення цієї цілі, на переконання аналітиків, стоїть під великим питанням.

     Цими  вихідними під егідою ООН і  девізом «Stand Up» у світі проходять  тисячі акцій, присвячених боротьбі з бідністю та голодом. Палітра заходів  дуже різноманітна – від маршів протесту й концертів у африканських країнах до акцій на підтримку у Європі, Америці та Азії. Торік у подібних заходах взяли участь 116 мільйонів людей у 100 державах, тобто 2 відсотки населення Землі.

     Однією з актуальних глобальних проблем сучасності є й проблема ліквідації небезпечних хвороб. Незважаючи на досягнення й успіхи медицини, становище зі здоров'ям людей на планеті лишається вкрай напруженим. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), кожний п'ятий житель Землі зараз хворий, має погане здоров'я або страждає від недоїдання. Внаслідок негативних змін у навколишньому середовищі значно збільшилися онкологічні, психічні, серцево-судинні, шкіряні, шлункові та інші захворювання.

     Гостра  нестача фінансових коштів, переважання примітивної сільськогосподарської техніки і технології, відсталі виробництва заважають здійсненню радикальних зрушень у продовольчому забезпеченні населення слаборозвинутих країн. Тому на пережитих етапах аграрних реформ потрібна зовнішня продовольча допомога з боку розвинутих країн світу. Світовий досвід свідчить, що в багатьох випадках зовнішня продовольча допомога (наприклад, Африці близько 40% продовольства, що споживається, ввозиться з-за кордону) часто стає лише додатковим стимулом соціального утримання і навіть гальмує розвиток місцевого господарства.

     Для розв‘язання продовольчої проблеми необхідно підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, впровадження передової агротехніки, високоврожайних культур, розвиток високопродуктивного тваринництва.

     Проблему  продовольства кожна країна вирішує  власними силами, забезпечення права  кожного хлібороба на власну землю, повної свободи селян у виборі форм господарювання, ефективної державної  підтримки села.

     Бідність  не може бути подолана без подолання енергетичної та ресурсної проблем. Бідність пов‘язана з недостатньою забезпеченістю сировинними ресурсами процесу виробництва й життєдіяльності людей.

     Подолати  бідність можна вирішувати і через  нові економічні підходи  до слаборозвинутих  країн, зниження митних тарифів на товари відсталих країн, зниження тарифів на товари відсталих країн, усунути різницю цін на експортовану та імпортовану продукцію. Дуже важливо залучати для розвитку власної економіки іноземні інвестиції.

     Активна участь держав, які розвиваються у світовій економічних відносинах сприятиме реформуванню їхньої економіки, динамічному розвитку і піднесенню націй основі добробуту народу, подолання бідності.

     Особливість бідності в Україні полягає у значному скороченні доходу більшості населення, яке при цьому зберігає відносно високий соціальний статус (рівень освіти, кваліфікації, соціальні зв'язки). Зубожіння значної частини населення відбувається за значного майнового розшарування й появи нечисленних, але справді багатих прошарків. Реальний стан доходів населення дуже важко піддається статистичній оцінці через наявність значного обсягу неформальних джерел доходу. 0бстеження домашніх господарств виявило рівень бідності 66,4 %. Якщо за межу бідності брати офіційно визнану межу малозабезпеченості, то рівень бідності (за середньодушовими доходами нижче цієї межі) становив би 28,7 %. За абсолютний критерій беруть також енергетичну цінність добового раціону харчування менше 2100 Ккал. Згідно з цим критерієм рівень бідності становить 29,6 %. Наближений до цього й рівень бідності, визначений за відносним критерієм 75 % медіанного рівня сукупних середньодушових витрат — 26,3 %.

     На  цьому тлі надто високою виглядає оцінка рівня бідності за суб'єктивним критерієм. Обстеження свідчать, що бідними себе вважають приблизно 90 % населення країни. Феномен цього полягає в тому, що люди порівнюють свій нинішній матеріальний стан не у просторі (із станом інших людей), а в часі, тобто зі своїм станом до економічної кризи.

     За  складом серед бідних найбільше  сімей з дітьми (у тому числі багатодітних) — 43,4 % загальної кількості бідних домогосподарств, сімей пенсіонерів — 29,1 % і сімей без утриманців — 27,6 %.

     Розв'язати глобальні проблеми силами однієї держави чи групи держав — неможливо. Тут потрібні співробітництво в загальносвітовому масштабі й тісна конструктивна взаємодія всіх країн. Спільність глобальних проблем для всього людства зумовлює й спільність в їх розв'язанні.

     Щоб попередити бідність, провідний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН Девід Дейв закликає розвинені країни вкладати інвестиції в сільське господарство країн, що розвиваються. «Усі бідні країни витрачають чимало свого бюджету на їжу, – каже економіст ООН. – Ми повинні знизити ціни на харчі, щоб зробити їх більш доступними. Єдиний шлях зробити це – за допомогою підвищеної сільськогосподарської продуктивності».

     Глобальні питання вимагають глобальних відповідей: вони вирішуються усім світом на основі інтернаціоналізації дій. Центральна роль тут, безперечно, має належати Організації Об'єднаних Націй та її інститутам. Саме ця міжнародна організація може реально об'єднати зусилля всіх країн на розв'язання всього комплексу глобальних проблем сучасності.

     Хочеться ще зазначити, що існує ряд фільмів, особисто я відмітила для себе «Slumdog Millionaire» та «The Constant Gardener» , які демонструють людству яка ця проблема глобальна та вимагає ліквідації. Кожна людина мало чого може досягти, а група людей це вже сила! Але особисто я вважаю, що кожний з нас повинен робити все можливе, аби допомагати потребуючим. Кожна людина має можливість незначними зусиллями змінити цей світ на краще! Лише не потрібно бути байдужими. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список джерел, на основі яких зроблено есе :

1. http://www.rate1.com.ua/ua/suspilstvo/riven-zhittja/1290/
2. http://www.thedailybeast.com/newsweek/2010/08/15/interactive-infographic-of-the-worlds-best-countries.html
3. http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/01/01/182917
4. http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4800776,00.html
5. В. Мандибура. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання К., 2010