Аналіз стану та динаміки показників державного боргу України

АНАЛІЗ  СТАНУ  ДЕРЖАВНОГО  БОРГУ УКРАЇНИ 

      Вступ. Складнощі на шляху фінансової стабілізації та економічного зростання України значною мірою зумовлені дефіцитом фінансових ресурсів. Одним із інструментів пом’якшення фінансових проблем та пожвавлення економічної кон’юнктури в країні є зовнішні запозичення,  що  призводять  до  виникнення  державного  боргу.

      Аналіз  досліджень і публікацій. Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох вчених, управління державним боргом розглядають як з точки зору важливості для фінансової політики держави, так і з точки зору перспектив формування та розвитку національної економіки. Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячено роботи українських дослідників: В.В. Козюка, В.А Андрущенка, О.І. Барановського, З.О. Лютого, О.В. Плотнікова,      Н.В. Зражевської, Я.В. Онищук, Ю.К.Алексєєва. Відомими є праці А.Гальчинського, В. Гейця, Т. Вахненко, І.Луніної, Г.Кучера, Є. Новицького та ін.

      Метою  даної  статті  є аналіз стану та динаміки показників  державного  боргу  України  за  період 2007 – 2009 років, виявлення закономірностей та  можливих  шляхів  оптимізації державного боргу.

      Виклад  основного матеріалу. Державний борг складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

      Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття  державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення  вкрай загострили проблему державного боргу, оскільки  призвели  до  значного зростання  його  величини. Дані  щодо  обсягу  державного  боргу та  гарантованого державою  боргу наведені  у таблиці 1.

      Таблиця 1

      Державний та гарантований державою борг України за останні 3 роки 

      Отож,  величина  державного  та  гарантованого державою  боргу за  період 2007-2009  років стрімко  збільшувалася, причому темп  приросту у 2008 році склав 113,4%, а у 2009 - 67,3%. На 31 грудня 2009 року загальний обсяг державного та гарантованого  державою боргу склав +316884612,40 тис. гривень, абсолютний  приріст  у порівнянні із 2007 роком склав 228139870,6 тис. гривень. У розрізі  статей державного боргу найбільший  приріст у 2008 порівняно із 2007 спостерігався  у внутрішнього боргу +152,1%, зокрема у складі внутрішнього державного  боргу  найсуттєвіше  зросла заборгованість  перед  юридичними особами на 266,5%. Державний  зовнішній борг 2008 року збільшувався  меншими темпами,  ніж внутрішній - +64,6%, зростання відбулося в основному завдяки заборгованості за позиками, наданими закордонними  організаціями економічного  розвитку (+95,8%). Гарантований державою борг 2008 порівняно із 2007 роком зріс на 236,5%   або  на 41270273,93 тис. гривень. Таке  значне збільшення гарантованого боргу спостерігалося через відповідне  зростання зовнішнього гарантованого боргу (+244,8%), зокрема заборгованість перед міжнародними організаціями економічного   розвитку на 31.12.2008 склала  38656390,28 тис. грн., таким чином приріст до попереднього року склав +1050,9%, що пов’язано із отриманням Україною кредиту від Міжнародного Валютного Фонду. Однак у складі гарантованого боргу  2008 року  стаття заборгованості перед закордонними  органами  управління  зменшилася  на 72,7%  або на 40732,87 тис. грн.

      У 2009 році загальна сума боргових зобов’язань  України знову збільшилася, хоча і меншими  темпами, ніж у 2008 році (темп приросту склав 67,3%). Щодо державного боргу України, то  він становить 226996306,46  тис. грн. при зростанні до попереднього року на 73,7%. Загалом зовнішній державний борг  є більшим від внутрішнього,   відповідно 135926229,69 тис. грн. проти    91070076,77тис. грн., хоча і надалі темпи приросту внутрішнього боргу є більшими. Стосовно гарантованого боргу, то станом на 31.12.2009 він складає 89888305,94 тис. грн. (+53,1% до показника на 31.12.2008). Однак 2009 року  темпи приросту внутрішнього гарантованого боргу значно перевищували  відповідний показник зовнішнього гарантованого боргу. У складі внутрішнього гарантованого боргу з’явилася стаття  заборгованості перед банківськими установами на суму 7695197,94 тис. грн. Зростання зовнішнього гарантованого боргу склало  19105692,11 тис. грн. або 33,7%. Відповідне збільшення забезпечило зростання зобов’язань перед міжнародними організаціями економічного розвитку та заборгованість, не віднесена до інших категорій. Проте повністю були погашені зобов’язання за позиками іноземних органів управління та частково позики, надані іноземними комерційними банками.

      Протягом 2009 року сума державного та гарантованого  державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 127474223,6 тис. грн. в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд. грн.) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд. грн.), отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд. грн.), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд. грн.) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд. грн.).

      Структура боргових зобов’язань України відображена  на рисунку 1.

      Рис. 1 Структура боргових зобов’язань  України 

      Отже, частка державного внутрішнього боргу  у 2007 – 2009 роках збільшувалася і становила від 20 до 29%. загального розміру боргів України. А от державний зовнішній борг зменшив свою частку від майже 60% до 43%. Ситуація  із гарантованим  державою боргом була  аналогічною до державного внутрішнього боргу, тобто збільшення його частки також склало близько 10 в. п., і на кінець 2009 року гарантований борг та внутрішній державний у абсолютному виразі майже зрівнялися. Таким чином, варто відмітити  переважання зовнішніх боргових зобов’язань України над внутрішніми, що є негативним явищем, тому що майбутні виплати за зовнішніми запозиченнями депресивно позначаються на економічному становищі в країні, оскільки відбувається вивіз ресурсів з країни.

      Важливе значення  при розгляді  та аналізі  стану державного боргу  має  такий  показник як співвідношення між  загальними борговими зобов’язаннями держави  та  величною валового внутрішнього продукту (рис. 2).

      Рис. 2 Відношення державного та гарантованого  державою боргу до ВВП 

      Значення показника співвідношення державного боргу і ВВП свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу і відповідає критеріям, визначеним Бюджетним кодексом України (критичний рівень показника не повинен перевищувати 60%). Так, якщо у 2002 році співвідношення становило 28,6% , то у 2005 році зменшилося до 14,3%, у 2006 році становило 12,1%, на кінець 2007 року склало 9,9%, а на кінець 2008 року – 13,8%. Показник рівня відношення державного боргу до ВВП на кінець 2009 року становить 23,2%, а державного та гарантованого державою боргу до ВВП – 33%, що також є прийнятним з точки зору фінансової безпеки держави.

      У валютній структурі державного та гарантованого  державою боргу (таблиця 2) 2009 року  найбільшу частину складає борг у гривнях – 34,81%, доларах США – 29,39% та СПЗ (спеціальні права запозичення) – 29,06%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури: збільшення державного та гарантованого державою боргу в гривнях та СПЗ відповідно на 14,24% і 9,92% та зменшення державного та гарантованого державою боргу у доларах США, швейцарських франках та євро відповідно на 18,31%, 2,94% та 2,31%. Протягом 2008 року зросли частки запозичень у гривнях та СПЗ відповідно до 20,57% та 19,14%,  частки решти валют зазнали зменшення, особливо у доларах США – на  16,97%.

     Таблиця 2

Державний та гарантований державою борг України

(в розрізі валют погашення), % 

      Графік  погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років  відображає практичну відсутність  боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис. 3).

Рис. 3 Погашення  основної суми державного боргу 

     Висновки. Зниження рівня боргової безпеки держави призводить до зростання відсоткових ставок на ринку державних запозичень, підвищення рівня оподаткування господарюючих суб'єктів, зменшення виробничого споживання внаслідок падіння інвестицій, відпливу з країни сукупних валютних резервів, передачі частини державної власності у власність зарубіжних країн, зниження міжнародного престижу країни, посилення невпевненості населення у завтрашньому дні.

     Усе вищевикладене дає підстави говорити про необхідність продуманого комплексного вирішення проблеми державного боргу з метою запобігання можливим загрозам фінансовій безпеці України, створення дієвої системи управління бюджетним дефіцитом і державним боргом. А отже підвищення рівня боргової безпеки держави вимагає:  вдосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості (зокрема прийняття Закону України "Про зовнішній борг України", в якому має бути визначено понятійний апарат, механізми залучення кредитних ресурсів і обслуговування зовнішнього боргу, показники (індикатори) зовнішньої заборгованості, та нової редакції закону про цінні папери і фондову біржу, де остаточно буде встановлено механізм випуску облігацій зовнішньої позики);  розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик (внутрішніх і зовнішніх, довгострокових і короткострокових) в економіку України, у якій має бути вказано пріоритети, інструменти і підходи до банків-партнерів; переведення частини заборгованості у державні цінні папери;  проведення скоординованої політики, спрямованої на дотримання співвідношень між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями; прийняття реальних бюджетів на основі Бюджетного і Податкового кодексів, а також повного переходу на казначейську систему; зміни структури державного боргу і переведення його на більш довгострокове обслуговування; відмови від існуючої практики прийняття разових рішень, не підпорядкованих єдиній політиці державних запозичень; зменшення обсягів іноземних кредитів, гарантованих урядом (повної відмови від подібної практики), забезпечення умов і сприяння самостійному виходу вітчизняних підприємств на міжнародні фінансові ринки для залучення інвестицій; запровадження системи управління державним боргом, яка б дозволила приймати рішення скоординовано і зважено, з урахуванням ситуації, що склалась у фінансовій сфері; підвищення прозорості здійснення державних запозичень.

     Список  використаних джерел:

     1.Офіційний  сайт Міністерства фінансів України  / Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua