Вивіз капіталу з України

 

     Зміст 

Вступ

     1. Дефініція поняття та основні фактори вивозу капіталу

     2. Вивіз капіталу з України

Висковки

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

           Актуальність теми дослідження  визначається масштабами нанесеного  збитку і важливістю їх розв'язку  для економіки країни. Перехід  України до ринку почався кілька  років тому, але масовий вивіз  капіталу із країни триває  й уже кілька років привертає  увагу економістів. Сам факт  значного експорту капіталу з країни, незалежно від його конкретних розмірів, є парадоксальним явищем. Згідно з основами економічної теорії й здоровому глузду, капітал повинен переміщатися із країн, що володіють його надлишком, у країни з недостачею капіталу. Для всіх оцінок вивозу капіталу характерний особливо високий ступінь непевності, що пов'язано з низькою якістю статистики платіжного балансу.

           Об'єктом дослідження служить  політична ситуація в Україні, макроекономічні аспекти, характер оподатковування, банківської системи й забезпечення прав власності і їх вплив на вивіз капіталу.

           Предметом дослідження служить  вивіз капіталу, його масштаби  і його динаміка.

           Метою дослідження є вивчення  вивозу капіталу з України й аналіз його впливу на економіку країни в цілому.

           Завданнями дослідження:

           1. Вивчити основні фактори вивозу  капіталу;

           2. Проаналізувати вивіз капіталу  з нашої держави: масштаби, тенденції  й вплив на економіку;

           3. Розглянути перспективи розвитку  вивозу капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Дефініція поняття та основні фактори вивозу капіталу.

 

           Вивіз капіталу — експорт капіталу  в інші країни державою, фірмами,  приватними особами у будь-якій  формі (валютних коштів, продукції,  послуг, робіт, прав інтелектуальної  власності та інших немайнових  прав) з метою одержання прибутків  від виробничої та інших форм  господарської діяльності, з метою  більш вигідного їх розміщення  і використання.

           Міжнародний рух капіталу має  великий вплив на світову економіку:

           Сприяє росту світової економіки.  Приплив закордонних інвестицій  для країн-реципієнтів допомагає  вирішити проблему браку продуктивного  капіталу, збільшує інвестиційну  спроможність, прискорює темпи росту.

           Поглиблює міжнародний поділ  праці та міжнародне співробітництво.

           Збільшує обсяги взаємного товарообігу  між країнами.

           Між інтересами експортерів і  імпортерів капіталу існують  об'єктивні протиріччя. Перші зацікавлені  в якнайприбутковішому розміщення  своїх вільних коштів, другі прагнуть  до їхнього найдешевшого одержання,  по можливості на пільгових  умовах чи безоплатно.

           Для країн-реципієнтів імпорт  капіталу має такі позитивні  наслідки:

                    o долають проблеми внутрішнього  виробництва, проблеми обмеженості  ресурсів та їхнього ефективного  використання;

                    o створюються нові робочі місця;

                    o іноземний капітал приносить  нові технології, ефективний менеджмент;

                    o прискорюються темпи НТП;

                    o розширюється товарний експорт,  тому що вивіз капіталу стає  засобом заохочення вивезення  товарів за кордон;

                    o приплив капіталу сприяє поліпшенню  платіжного балансу країни.

           Негативні наслідки імпорту капіталу:

                    o приплив іноземного капіталу  витісняє місцевий капітал з  прибуткових галузей. Це може  призвести до однобокого розвитку  країни і загроз її економічної  безпеки;

                    o безконтрольний імпорт капіталу  може супроводжуватися забрудненням  довкілля;

                    o імпорт капіталу часто пов'язаний  з проштовхуванням на ринок  країни-реципієнта товарів, що  вже пройшли свій життєвий  цикл, а також знятих з виробництва  в результаті недоброякісних  властивостей;

                    o імпорт позичкового капіталу  веде до збільшення зовнішньої  заборгованості країни.

           До числа наслідків для країн,  що експортують капітал, можна  віднести:

             1. вивіз капіталу за кордон  без адекватного залучення іноземних  інвестицій веде до уповільнення  економічного розвитку;

             2. вивезення капіталу негативно  позначається на рівні зайнятості;

             3. переміщення капіталу несприятливо  позначається на платіжному балансі  країни.

           Головними експортерами капіталу  традиційно є промислово розвинуті  країни (США, Великобританія, Німеччина,  Франція, Японія, Нідерланди, Швейцарія). До банківського капіталу додалися  інституційні інвестори — страхові  компанії, пенсійні, інвестиційні, довірчі  фонди. Важливим напрямком експорту  капіталу стала «офіційна допомога  розвитку», тобто надання безоплатної  економічної та технічної допомоги  та різного роду кредитів країнам,  що розвиваються,.

           Однак ці ж країни є і  головними імпортерами капіталу. Вони використовують його для  вирішення своїх господарських  завдань (модернізація промисловості,  створення нових галузей), а також  макроекономічних завдань (покриття  дефіциту бюджету і платіжного  балансу, боротьба з інфляцією).

           Особливо широко фінансові ресурси  Заходу залучають держави, що  розвиваються. Вони домоглися високих  темпів розвитку в 1990-х рр. передусім  за рахунок перетворення задачі  подолання відсталості в основну  мету економічної політики.

           Більше половини всіх коштів, що надходять з приватних джерел, доводиться на ПЗІ. Припливу  ПЗІ сприяли наступні фактори:

                    o загальна лібералізація економіки  країн, що розвиваються;

                    o полегшення доступу іноземного  капіталу;

                    o висока оцінка перспектив розвитку  в ряді країн (особливо Азії);

                    o дешевизна робочої сили;

           ослаблення протекціонізму та  полегшення доступу продукції  країн, що розвиваються, на ринки  розвинених країн.

           Приплив ПЗІ прискорив розвиток  промисловості країн, що розвиваються, і загальну модернізацію економіки,  отримали розвиток туризм, банківська  та ін. сучасні сфери економіки.

             1. Притоку портфельних інвестицій  сприяли:

             2. Створення фондових ринків і  допуск на них іноземних інвесторів;

             3. Вища дохідність цінних паперів;

             4. Включення в глобальну мережу.

           Із самого початку переходу  до ринкової економіки Україна  зіштовхнулася із цілим рядом  проблем, які зробили досить  ризикованим зберігання заощаджень  населення усередині країни й,  навпаки, значною мірою сприяли  перекладу особистих заощаджень  за рубіж. Незважаючи на те  що був прийнятий ряд заходів  для усуненню цих проблем, якість  реформ у цьому напрямку залишається  далеко неоднозначним.

           Існує ряд причин експорту  капіталу. Але головної з них  є потворність утвореного економічного  механізму, при якім власники  не зацікавлені в долі свого  підприємства. Держава, як представником  інтересів суспільства виявилося  у владі невеликої групи олігархів  і довгий час не вживав ніяких  зусиль по скороченню експортного  капіталу.

           Макроекономічна нестабільність, що  є у великому ступені наслідком  політичної нестабільності, породжує  непевність у відношенні майбутньому  прибутку від інвестицій.

           Довільний і конфіскаційний характер  системи оподатковування сприяє  ухилянню від сплати податків , а переклад засобів за рубіж  дозволяє легко вкривати їх  від податкових органів.

            Недовіра до банківської системи  сприяє перекладу заощаджень  за рубіж.

            Слабість інституціональних механізмів  захисту прав власності й

     корупція, що широко поширився, не розташовують до нагромадження активів.

            Нарешті, у деяких випадках  приватизація створила можливості  для

     керівників  підприємств відчужувати, що перебувають  у їхньому веденні активи й  укривати отриманий виторг за рубежем.

           Перераховані головні причини  створюють стимули для перекладу  (або зберігання) капіталу за рубіж,  що здійснюється всілякими шляхами.  Канали відтоку капіталу добре  відомі й містять у собі  наступні:

           Надання невірних відомостей  про розміри експортного виторгу,  особливо в паливно-енергетичному  секторі.

           Неправильна вказівка доходів  від експорту досягається декількома  способами:

           а. заниження сум у рахунках-фактурах  при експортних операціях;

           б. контрабандний експорт, доходи  від якого переводяться в закордонні  компанії або на закордонні  рахунки; в. здійснення експорту  через офшорні дочірні підприємства  по заниженим відпускним цінам,  причому різниця між ними й  ринковими цінами залишається  в офшорній зоні.

           Очевидний взаємозв'язок між інтенсивністю  відтоку капіталу із країни  й ростом світових цін на  нафту також підтверджує ту  точку зору, що відтік капіталу  значною мірою відбиває неповернення  в країну експортного виторгу  від продажу енергоносіїв. Слабість  митного й прикордонного контролю  в державах колишнього СРСР  в перші роки реформ полегшувала  відтік капіталу через цей  канал. Наприклад, деякі країни  Балтії перетворилися в центри  реекспорту товарів, незаконно  експортованих з Росії.