Аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції

Міжнародний Християнський Університет-Київ

Реферат на тему:

«Аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції»

Виконав:

Київ-2011

Зміст

Вступ.

1.      Аналіз витрат на виробництво.

2.      Аналіз структури і динаміки собівартості продукції.

3.      Аналіз непрямих витрат

Висновок.

Вступ.

Створення цілісної, ефективної і гнучкої системи управління включає
такі положення: підвищення якісного рівня керівництва економіки;
удосконалення системи планування і ціноутворення, фінансово
кредитного механізму, створення нових організаційних структур.
Рішення поставлених завдань значною мірою залежить від більш
широкого знання методів економічного аналізу та їх застосування на практиці.

Роль економічного аналізу не вичерпується здійсненням таких найбільш загальних функцій управління, як планування, організація координація, стимулювання і контроль. Аналіз є засобом оцінки стану і розвитку керованого об'єкта, здійснення зворотного зв'язку між функціями управління і керованими об'єктами, комплексного вивчення економічних процесів, виявлення і мобілізація резервів у сфері виробництва та управління, розробки та прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва.

Складовою частиною аналізу господарської діяльності підприємства
є аналіз собівартості, який полягає у визначенні величини і причин витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу: наднормативних витрат сировини і матеріалів, палива, енергії; доплат працівникам за відхилення від нормальних умов праці і понаднормові роботи; витрат від простою машин і агрегатів, аварій, браку; зміна витрат, викликані нераціональними господарськими зв'язками, що стосуються поставки сировини і матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів; порушенням технологічної і трудової дисципліни.

На основі аналізу собівартості виявляються внутрішньовиробничі резерви і розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

1. Аналіз витрат на виробництва.

Одним з основних чинників формування прибутку є собівартість реалізованої продукції. Якщо вона за звітний період підвищилася, то при інших рівних умовах розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність. Чим менше собівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Це видно з формули обчислення розміру прибутку (П), де собівартість (С) віднімається з виручки від реалізації (РП):

П = РП - З

Собівартість є однією із складових частин господарської діяльності і відповідно одним з найважливіших елементів цього об'єкта управління. Аналіз, випол1ія одну з основних управлінських функцій, входить в керуючу підсистему, і недостатнє його функціонування в цій ланці приводить до зниження ефективності системи управління собівартістю в цілому.

У собівартості знаходять вираження всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Її показники відображають ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Основними завданнями аналізу собівартості продукції є:

      виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

      об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості і її зміни щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної та фінансової дисциплін;

      забезпечення центрів відповідальності за витратами необхідної аналітичною інформацією для оперативного управління формуванням собівартості продукції;

      сприяння виробленню оптимальної величини планових витрат, планових і нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції.

Характер цих завдань свідчить про велику практичної значущості аналізу собівартості продукції в господарській діяльності підприємства.

Основні джерела інформації: звітні дані, дані бухгалтерського обліку; синтетичні та аналітичні рахунки, відбивають витрати матеріальних, трудових і грошових коштів, відповідні відомості, журнали-ордери і в необхідних випадках первинні документи.

2. Аналіз структури і динаміки собівартості продукції.

Вивчення структури витрат на виробництво і її зміни за звітний період по окремих елементах витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції є наступним етапом поглибленого аналізу собівартості та з тією ж метою - пошук шляхів і джерел зниження витрат і збільшення прибутку.

Аналіз структури витрат на виробництво починається з визначення питомих ваг (у відсотках) окремих елементів витрат у загальній сумі витрат та їх зміни за звітний період (за рік, рідше за квартал).

Найбільш загальним для багатьох галузей промисловості елементами витрат є: матеріальні (сировина і основні матеріали; покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру; допоміжні матеріали; паливо з боку; енергія зі сторони); трудові витрати на оплату труда, включаючи премії працівникам , зайнятим в основній діяльності, відрахування на соціальні потреби, амортизація; інші витрати, до складу яких включаються всі інші витрати, не відображені в попередніх елементах.

Вивчення структури витрат по цих елементах (а при необхідності і за найважливішим складовим їх частин), а також відбулися змін за звітний період дозволяє дати оцінку раціональності такої структури, а також зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в бік зниження матеріаломісткості або трудомісткості. Додатковим показником для обгрунтування відповідного висновку можна використовувати питомі ваги розглянутих елементів витрат у вартості товарної продукції, тобто їх частки в рублі товарної продукції, розділивши суму витрат кожного елемента на суму товарної продукції. Відхилення фактичних витрат за елементами в абсолютних сумах висловлюють лише загальні результати використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а не зміна собівартості, тому що вони викликані ще і змінами в обсязі і структурі виробництва продукції.

Для повного висновку про можливість вишукування резервів зниження цих витрат необхідно також вивчити витрати по їх функціональної ролі у виробничому процесі. За цією ознакою вони групуються по калькуляційних статтях витрат в залежності від зв'язку з виробництвом, його організацією, обслуговуванням, управлінням та збутом.

Кількість і найменування калькуляційних статей в різних галузях промисловості неоднаково. Рекомендується наступний склад калькуляційних статей:

      сировину і матеріали;

      покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру;

      зворотні відходи (віднімаються);

      паливо і енергія на технологічні цілі;

      основна заробітна плата виробничих робітників;

      додаткова заробітна плата виробничих робітників;

      відрахування в бюджет і позабюджетні фонди від коштів на оплату праці;

      витрати на підготовку та освоєння виробництва;

      знос інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;

      загальновиробничі витрати;

      загальногосподарські витрати;

      втрати від браку;

      інші виробничі витрати;

      комерційні витрати.

Витрати за статтями собівартості відрізняються від витрат з її елементів тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за цей звітний період. Витрати ж за елементами показують всі вироблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати і на зростання залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені на рахунок витрат майбутніх періодів, і т. п.

Угрупування витрат за статтями витрат дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль у технологічному процесі, управлінні і обслуговуванні, у внутрішньогосподарському розрахунку, виділити прямі й непрямі, змінні та постійні витрати і тим самим повніше розкрити резерви їх економії.

Аналіз витрат за статтями собівартості починається з визначення відхилення фактичної суми витрат (З ф) від планової, розрахованої виходячи з планових витрат норм на фактичний обсяг і фактичну структуру товарної продукції (3 пфтп) в цілому по всій товарній продукції (± 3) і в розрізі окремих статей витрат:

± 3 = 3 ф-З пфтп

Поряд з відхиленням в абсолютній сумі визначаються і відхилення у відсотках шляхом ділення першого на планову суму витрат (З п) і множення на 100:

± 3 = ± З * 100: Зп

У процесі подальшого аналізу в першу чергу приділяється увага тим статтям, по яких утворилися великі перевитрати, непродуктивні витрати і втрати, а також займає велику питому вагу в собівартості продукції.

Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати і такі розрахункові аналітичні показники, як питомі ваги перерахованих калькуляційних статей в одному рублі окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховуються шляхом ділення суми витрат по кожній статті на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.

Значне місце в собівартості продукції займають матеріальні і трудові витрати, які залежно від обсягу продукції поділяються на прямі, або умовно-змінні, і непрямі, або умовно-постійні. До перших, тобто прямих витрат, відносяться: сировина і матеріали, поворотні відходи, покупні і комплектуючі вироби та напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні потреби та інші витрати, розмір яких залежить від обсягу та асортименту продукції. До других, тобто умовно-постійних, відносяться всі інші витрати, абсолютна величина яких кошторисна в основному залишається постійною. Зі зміною обміну і структури продукції змінюється тільки їх величина в собівартості одиниці продукції.

3.                  Аналіз непрямих витрат.

До непрямих витрат відносяться ті види витрат підприємства, які не включаються прямо до собівартості окремих видів продукції (виробів, робіт), а для цього використовуються певні методи (коефіцієнти). Вони носять загальний характер і необхідні для обслуговування та управління виробничо-господарською діяльністю підприємства. У собівартості продукції вони представлені такими основними комплексними статтями; витрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехові, або загальновиробничі, витрати, загальнозаводські, або загальногосподарські, витрати, невиробничі, або комерційні, витрати.

Виявлення і мобілізація резервів зниження витрат на обслуговування та управління проводиться шляхом аналізу їх динаміки, причин відхилення від кошторису витрат, а також обгрунтованості їх розподілу між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, окремими видами продукції.

Аналіз динаміки цих витрат здійснюється шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції (робіт, послуг) за ряд звітних періодів, а також з плановим їх рівнем на звітний період. Таке зіставлення в цілому і по окремих статтях цих витрат покаже їхню частку в рублі товарної продукції, як вона змінювалася по роках або кварталах, яка спостерігається тенденція - їх зниження або підвищення в рублі товарної продукції.

Подальший аналіз спрямований на виявлення причин або факторів, що викликали ці зміни. Враховуючи, що не всі види непрямих витрат знаходяться в однаковій зв'язку з обсягом продукції, вони при аналізі поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні витрати,

До перших, як правило, відносять всі цехові і загальнозаводські витрати, а також частина витрат на утримання та експлуатацію обладнання і частину у виробничих витрат, які не перебувають у прямій залежності від обсягу товарної продукції. Шляхом зіставлення фактичних витрат по кожній статті кошторису з плановими та фактичними за попередній період визначається відхилення від плану (кошторису) та зміну цих витрат у порівнянні з минулим періодом. Далі, детально вивчаються причини, що викликають як перевитрата, так і економію по кожній окремій статті (або елементу) цих витрат. Зважаючи численності і різноманітності видів витрат, що входять до складу непрямих витрат, настільки ж різноманітні і причини утворення їх відхилення від кошторису (плану). Для їх виявлення використовується не тільки звітна та кошторисна інформація, але і дані аналітичного обліку, первинні бухгалтерські документи, розрахунки, штати, норми та інші джерела інформації.

Висновок.

Собівартість є одним з важливих показників господарської діяльності підприємства. Вона є одним з основних чинників формування прибутку, а отже, від неї залежить фінансова стійкість підприємства та рівень його конкурентоспроможності.
Зниженню собівартості продукції сприятиме ефективне використання виробничих ресурсів, впровадження у виробництво нового обладнання. Так, більш ефективне використання матеріальних ресурсів призведе до зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу дозволить вивільнити резерв зниження собівартості.