Анализ финансового состояния предприятия

      Всі активи підприємства в залежності від  ступеня ліквідності, тобто  швидкості  перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
2. Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
3. Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.
4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

      Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

      Пасиви  балансу по мірі зростання строків  погашення зобов'язань групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
4. Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".

      Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

      Підприємство  вважається ліквідним, якщо його поточні  активи перевищують його короткострокові  зобов'язання.

      Для оцінки реального ступеня ліквідності  підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

      Ліквідність балансу визначається як ступінь  покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення  зобов'язань.

      Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

      Баланс  вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

      А1 > П1

      А2 > П2

      А3 > П3

      А4 < П4

      Якщо  виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

      Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

      Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими  зобов'язаннями і короткостроковими  пасивами дозволяє виявити поточну  ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

      Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

      Загальну  оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

      Коефіцієнт  покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань  і визначається в такий спосіб:

      

    (1.11)

      Коефіцієнт  покриття вимірює загальну ліквідність  і показує, якою мірою поточні  кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

      Встановлений  норматив цього показника рівний 2,0.

      Коефіцієнт  покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих  елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового  стану на українських підприємствах  використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

      Коефіцієнт  швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів  і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

      

    (1.12)

      Для підприємств України рекомендована  величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних  активів до поточних зобов'язань  і розраховується  за формулою:

      

  (1.13)

      Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм  платоспроможності і показує, яку  частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього  коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

      Показники ліквідності важливі не тільки для  керівників і фінансових працівників  підприємства, але становлять інтерес  для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності  – для постачальників сировини і  матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.

1.4 Характеристика  показників рентабельності

      Результативність  і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

      У широкому розумінні слова поняття  рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від  реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

      Економічна  сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи  показників. Загальний їхній зміст  – визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники, то вони практично не підпадають під вплив інфляції.

      Основними показниками рентабельності, якими  вимірюється дохідність підприємств  в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) (Р_а) – показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

      

,        (1.14)

      де  ЧП – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток); А – середній розмір активів.

2. Рентабельність поточних активів (Р_па) – показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

      

,         (1.15)

      де  А_п – середній розмір поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій (Р_і) – показник, що відображає ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку "майстерності" керування інвестиціями:

      

,   (1.16)

      де  П – загальна сума прибутку за звітний період; ВК – середній розмір власного капіталу; ДЗ – середній розмір довгострокових зобов'язань.

      Показник  рентабельності виробництва знаходиться  в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

      Таким чином, підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення обіговості матеріальних обігових коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Розділ II. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «Мотор-Січ» 

2.1.  Характеристика ВАТ «Мотор-Січ» 

      ВАТ "Мотор Січ" - одне з найбільших у світі виробників сучасних, надійних авіаційних двигунів для літаків  і вертольотів, які експлуатуються більш ніж в ста двадцяти країнах світу. Його товарний знак є символом конкурентоспроможної продукції, економічної і надійної. Підприємство розташоване на південно-сході країни в місті Запоріжжі. Входить до Союзу виробників нафтогазового обладнання.

      Займаючи  одне з провідних місць в світовому співтоваристві виробників авіаційної техніки, в 2007 році підприємство відзначило 100-річний ювілей з дня заснування заводу.

      У 2006 році моторобудівники відзначили 90-річчя з дня випуску в серпні 1916 року першого поршневого двигуна  водяного охолодження "Дека" М-100 для чотиримоторного бомбардувальника "Ілля Муромець". Вся наступна історія підприємства - це поетапне освоєння в серійному виробництві нових двигунів, кожен з яких був значною віхою у розвитку вітчизняного авіадвигунобудування.

      У 2007 році ВАТ "Мотор Січ" отримав сертифікат на перший український серійний вертолітний двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1В власної розробки.

      Продукція підприємства:

-Авіадвигуни літакові;

-Турбореактивні двоконтурні: АІ-25, АІ-25ТЛ/ТЛК/ТЛШ, МС-400, Д-36, Д-436T1/T2, Д-436-148, Д-18Т, Д-436ТП, АІ-22, АІ-222 -25, АІ-222-25Ф;

Турбовентиляторні: Д-27;

Турбогвинтові: АІ-20, АІ-24, ТВ3-117ВМА-СБМ1;

-Авіадвигуни вертолітні;

-Турбовальні: ТВ3-117ВМ, ТВ3-117ВМА, Д-136, ВК-1500ВМ, ВК-1500ВК, ВК-2500, ТВ3-117ВМА-СБМ1В, АІ-450;

-Допоміжні силові установки;

-Газотурбінні двигуни: АІ-8, АІ-9, АИ-9В, АІ9-3Б, АІ-450-МС4

-Наземні газотурбінні двигуни:

Д-336-1/2/2Т  потужністю 6,3 МВт

АІ-336-1 / 2 потужністю 8 МВт

АІ-336-1/-2-10 потужністю 10 МВт;

-Газотурбінні електростанції

"Мотор  Січ ЕГ-1000"

ПАЕС-2500, ЕГ-2500т

"Мотор  Січ ЕГ-6000, ЕГ-8000;

-Товари народного споживання;

-Човнові підвісні мотори "Мотор Січ-40".

      Структура ВАТ "Мотор Січ":

- Запорізький моторобудівний завод;

-Запорізький машинобудівний завод ім. В. І. Омельченко;