Природно-ресурсний потенціал України

Зміст

1. Розділ 1. Природно-ресурсний потенціал.
2. Розділ 2. Суть державного програмування та його завдання
3. Розділ 3. Проаналізуйте динаміку зовнішньої торгівлі України із країнами Америки та Африки за період з 1996р.
4. Список використаних джерел

 

 

     Розділ 1. Природно-ресурсний потенціал.

     Вступ

     Природні  ресурси є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин.

     З економічного погляду, вони виражають  категорію оборотних фондів, тобто частини виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і яка цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного циклу.

     Варто зазначити, що який би природно-ресурсний  потенціал на мала країна, регіон чи область, найважливішим критерієм  його корисності є економічна оцінка, тобто уміння як найменше його витрачати, а отримувати максимальну віддачу  від нього, та не приносити великої шкоди природно-територіальному комплексу.

     1.1. Визначення природно-ресурсного  потенціалу та  його складові.

     Починаючи цій розділ, треба по-перше зазначити, що чіткого визначення “потенціал”  та “ресурси” не мають. У різних тлумачних виданнях, з економічної та соціальної географії світу, можна знайти таке формулювання: природно-ресурсний потенціал (ПРП) території — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживній вартості, У такому розумінні ПРП території посідає цілком певне місце в системі "суспільство — природа".

     Сфера взаємодії природи й суспільства  охоплює не лише безпосередньо експлуатовані, а й усі розвідані природні ресурси, що складають ПРП території.

     Разом із поняттям ПРП території використовують терміни "потенціал ландшафтний", "потенціал природних ресурсів".

     Потенціал ландшафтний характеризує фізичний стан і енергетичну забезпеченість географічних ландшафтів, які визначають їхню здатність виконувати природоохоронні та соціально-економічні функції, а також задовольняти суспільні потреби через різні види природокористування.

     Потенціал природних ресурсів — це здатність  природного комплексу або його окремих  компонентів задовольняти потреби  суспільства в енергії, сировині, здійсненні різноманітних видів господарської діяльності. Величина потенціалу природного і потенціалу ландшафтного, на відміну від природно-ресурсного, оцінюється в природних (натуральних) показниках.

     За  системним ученням, ПРП території – це цілісна система складно організованих об'єктів. Його цілісність визначається закономірним сполученням взаємно умовлених природних і соціально-економічних зв’язків і залежностей, що поєднують територіальне всі природні ресурси. ПРП — це об'єктивна дійсність і водночас — сукупність економічних відношень, що складаються на базі його використання.

     Найважливішою властивістю ПРП території як системи є те, що він становить  природний комплекс, у якому існують  тісний взаємозв'язок та ієрархічна підпорядкованість усіх компонентів, що його складають. Зміни в одному з них викликають відповідні зміни в іншому, й навпаки.

     Для ПРП території характерна наявність  компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структур.

     Компонентна структура ПРП — це внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо). Щодо цього ПРП території може бути поділений на такі групи ресурсів:

     мінеральні (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали);

     водні (поверхневий стік, підземні води);

     земельні (з урахуванням сільськогосподарського призначення й характеру ґрунтового покриву);

     лісові (щорічний приріст деревини);

     природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення санаторно-курортних закладів, баз відпочинку, туристичних маршрутів тощо).

     Функціональна структура ПРП відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю  до формування комплексів та участі в територіальному поділі праці, що втілюється в господарській спеціалізації окремих територій (видобуток вугілля, лісове господарство тощо).

     Територіальна структура ПРП характеризує різні  форми просторової організації  природно-ресурсних комплексів ( вугілля + залізна руда для виплавляння металу тощо).

     Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їхньої самоорганізації, само відтворення, а  також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

     Розвиток  ПРП території в часі має циклічний характер і веде до формування ресурсних циклів, які відображають життєдіяльність потенціалу природних ресурсів. Під ресурсним циклом розуміється сукупність перетворень і просторових переміщень певної речовини або групи речовин, що присутні на всіх етапах використання його людиною (виявлення, підготовка до експлуатації, вилучення з природного середовища, перероблення, споживання, повернення в природу) в межах суспільної ланки загального кругообігу даної речовини на Землі.

     Важливе значення в системі раціонального природокористування мас природно-ресурсне районування. Воно базується на економіко-географічному вивченні ПРП і відображає підсумки еколого-економічної оцінки ПРП, дає змогу встановити не тільки якісні, а й певні кількісні межі ресурсу. Крім цього, природно-ресурсне районування розкриває особливості організаційної структури ПРП як системного утворення в компонентному, функціональному й територіальному аспектах. У практичному аспекті природно-ресурсне районування може слугувати науковим обґрунтуванням для схем комплексного використання, охорони й відтворення ПРП, тобто природокористування в цілому.

     Раціональне використання та охорона ПРП —  найважливіша проблема сучасності в  багатьох регіонах світу. Під охороною ПРП розуміють систему заходів, що спрямовані на підтримання якісних і кількісних параметрів його продуктивності в інтересах розвитку суспільства. Відтворення ПРП можна розглядати як процес відновлення попереднього стану й збільшення продуктивності природних ресурсів території.

     Охорона і відновлення ПРП охоплює  широкий комплекс заходів щодо функціонування природокористування — технологічних, відтворювальних, господарських.

     Важливим  завданням природокористування  є також відновлення природних  ресурсів, родючість ґрунтів, відновлення рибних ресурсів, продуктивності лісів та ін. Господарські заходи пов'язані з удосконаленням територіальної організації в природокористуванні, розробленням схем комплексного використання, охорони природних ресурсів (їх окремих компонентів), провадженням ефективної цінової політики, викликаної введенням плати за користування природними ресурсами.

     Високий рівень концентрації промисловості  в багатьох регіонах світу, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, не завжди виважена з економічного погляду, політика в розміщенні й розвитку окремих галузей виробництва призвели до надмірних техногенних навантажень на природні ресурси. Іноді вплив господарської діяльності на довкілля зрівняний з природними катаклізмами.

     В умовах ринкової економіки найважливішою проблемою в системі природокористування є відпрацювання механізму фінансування природо захисних заходів. У багатьох країнах світу для вирішення цієї проблеми вводяться екологічні податки, плата за користування природними ресурсами, пільги при кредитуванні ресурсозберігальних технологій тощо. Корисним ринковим механізмом стимулювання виробництва альтернативної екологічної продукції є екобанки.

     Обмін речовиною між суспільством і  природою поділяється на основні  ресурсні цикли й підцикли:

     цикл  енергоресурсів і енергії з енергохімічним і гідроенергетичним підциклами;

     цикл  металорудних ресурсів і металів  з коксохімічним підциклом;

     цикл  неметалевої викопної речовини з  групою підциклів — гірничо-хімічних, мінеральних, будівельних матеріалів, особливо цінних і рідких нерудних корисних копалин;

     цикл  лісових ресурсів і лісоматеріалів з лісохімічним підциклом;

     цикл  ґрунтових і кліматичних ресурсів та сільськогосподарської речовини;

     цикл  ресурсів фауни й флори з серією підциклів, що розвиваються на базі біологічних  ресурсів вод, ресурсів мисливського господарства та корисних дикоростучих плодів і рослинності.

     Діяльність  людини додає до ПРП території  якісно нову ознаку: поряд із самоорганізованою  вона стає керованою системою, спрямованість  функціонування якої підпорядкована не лише саморегуляції потоків речовини, енергії та інформації, а й економічним інтересам. Маючи безпосередній зв'язок із суспільним виробництвом, із задоволенням потреб людей, ПРП території великою мірою є фактичним потенціалом усього подальшого прогресу суспільства.

     Природно-ресурсний  потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування  під природними ресурсами розуміють  тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять:

• географічне положення;
• кліматичні умови;
• особливості рельєфу;
• розміщення ресурсного потенціалу.

     1.2. Загальна характеристика  структури ПРП.

     Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну  і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу [1, с. 154—155]. Компонентна  структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна характеризує різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна характеризує можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

     Природно-ресурсний  потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

• мінеральні,
• земельні,
• водні,
• лісові,
• біологічні,
• рекреаційні,
• кліматичні
• космічні ресурси.

     За  ознакою вичерпності природних  ресурсів, яку нерідко називають  екологічною класифікацією, вони поділяються  на групи:

• невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо;
• вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо;
• вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.