Заходи щодо збереження та відновлення грунтів

style="text-align:justify">Однак розрив між відпрацьованими і поновленими площами ще великий, незважаючи на зростання обсягів рекультивації порушених земель. Раціональне землекористування в сільському господарстві включає правильну організацію території, формування культурного агроландшафту. Екстенсивне землеробство призвело до розорювання лучних земель аж до зрізів русел рік, спадистих і крутих схилів, на яких повинні рости ліси, чагарники і трави. В кожному конкретному районі повинно бути своє, науково обґрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймищами, що дасть найвищий господарський ефект і збереже навколишнє середовище.

Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін. Необхідно оптимізувати розмір полів у сівозмінах, оскільки вони у нас часто завеликі. Поля сівозмін потрібно нарізати за контурами ґрунтових відмін, а не розбивати різноґрунтові ділянки на правильні прямокутники з метою полегшення механізованого обробітку. Адже кожна ґрунтова відміна дозріває для обробітку в певний час, і потребує різних форм обробітку, різних норм та сортів гною, добрив, вапна та гіпсу.

Для того, щоб зберегти фізичні властивості ґрунтів — структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим — потрібно різко скоротити повторність обробітку ґрунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини і механізми.

Законодавство України в цьому випадку передбачає ряд наступних заходів:

1. Кожний колгосп,  радгосп,  підсобне господарство,  а також установа і підприємство,  у користуванні яких є  земельні  вгіддя,

зобов'язані мати:

а) повний  поточний  господарський облік земель,  що зазнають ерозії, на основі матеріалів грунтових обстежень;

б) відомості про стан наявних на їх території  протиерозійних гідротехнічних споруд та протиерозійних насаджень;

в) заходи   по   боротьбі   з  ерозією  грунтів,  відновленню родючості  та  продуктивному   використанню   еродованих   земель,

г) визначені в щорічному виробничому плані  обсяги  робіт  по боротьбі  з ерозією грунтів та по відновленню родючості еродованих земель і матеріальних та грошових витрат на їх виконання;

д) записи    спостережень    за    поширенням    ерозії    на сільськогосподарських  вгіддях  та  розвитком  ярів,  записи  всіх випадків руйнування шляхів,  споруд,  будівель, замулювання річок, ставків,  штучних  каналів  та інших пошкоджень внаслідок водної і вітрової ерозії грунтів.

2. Персональна відповідальність за  виконання  протиерозійних заходів  покладається  на голів колгоспів,  директорів радгоспів і підсобних  господарств,  керівників  установ  і   підприємств,   у користуванні яких є земельні вгіддя.