Волинська область

30.07.2007

Символіка регіону  
 
Герб Волині  
В щиті із заокругленою нижньою частиною у червоному полі білий (срібний) хрест. Найдавніше кольорове зображення герба Волині збереглося в Арсенальному списку (Париж) геральдичної праці польського історика 15 ст. Яна Длугоша. Ймовірно, герб Волині витворився із зображення на хоругві одного з Волинських князів, яке зафіксоване на цеглині 13 ст. з монастиря Апостолів у Володимирі (13-18ст.). 1856 р. затверджено герб Волинської губернії – білий (срібний) хрест у червоному полі. В період II Речі Посполитої (1921–1939) герб Волині використався на емблемах державних установ та інституцій. В радянський період не використовувався з ідеологічних міркувань.

 
 
Прапор  
Прапор Волинської області являє собою полотнище зі співвідношенням сторін 5 до 7. У центрі на червоному (колір стиглої вишні) тлі рівнораменний хрест білого (срібного) кольору, що торкається своїми кінцями країв прапора (так званий фіксований). У правому верхньому куті розміщено один з найдавніших варіантів історичних хрестів Волині 15-18 ст. (лапчастий). 

Загальна  інформація  
 
Площа – 20,2 тис. кв. км  
Населення – 1040,4 тис. чол.  
Обласний центр – Луцьк  
 
Загальні дані  
Волинська область утворена 4 грудня 1939 року. Розташована на північному заході країни в зоні українського Полісся. Межує з Рівненською та Львівською областями. По території області проходить державний кордон протяжністю 395 км, у тому числі: з Республікою Польща довжиною 190 км, з Республікою Білорусь – 205 км.  
 
На кордоні розташовано 9 пунктів переходу: Устилуг, Ягодин, Ізов, Римачі, Доманово, Дольськ, Піща, Пулемець, Заболоття.  
 
Область поділено на 16 районів, 11 міст, в тому числі 4 міста обласного значення (Луцьк, Володимир-Волинський, Ковель, Нововолинськ), 22 селища міського типу, 1053 сільських населених пункти.  
 
Адміністративний центр – Луцьк. В обласному центрі проживає 204,8 тис. чол.  
 
Найбільші міста: Берестечко, Володимир-Волинський, Горохів, Камінь-Каширський, Ківерці, Любомль, Рожище, Устилуг.  
 
Населення  
 
Населення області становить 1040,4 тис. чол., 2,2% від населення України, у тому числі: 50,4% – міське населення, сільське – 49,6%. Щільність населення –52,9 осіб/кв. км, що є низькою у порівнянні з іншими регіонами.  
 
Національний склад населення Волинської області однорідний. Частка українців складає 96,6%, 2,4% – росіяни, 0,1% – поляки, 0,3% – білоруси, решта – чехи, словаки, німці та інші.  
 
Історія регіону  
 
Перші поселення на Волині відомі ще з пізнього палеоліту. Підтвердженням цього є кількасот археологічних пам’яток (укріплені городища, поселення, могильники). У першому тисячолітті нашої ери на території області мешкали східнослов’янські племена дулібів, що згодом стали називатися бужанами, а в 9 ст. – волинянами. Назва краю походить від древнього міста Волинь (або Велинь), яке існувало у гирлі річки Гучва (ліва притока Західного Бугу), біля сучасного села Грудек (Польща), і зникло з літописних джерел в середині 12 ст.  
 
У 981 році князь Володимир Святославович приєднав волинські землі до складу Київської держави, а у 988 – віддав їх до уділу своєму синові Всеволоду, який став першим волинським князем. За його князювання було засновано місто Володимир, яке в 12 столітті, після розпаду Київської Русі, стало столицею Володимир-Волинського князівства. Саме за його правління на Волині вводилося християнство, з’являлися перші християнські храми, розвивалися й міцніли міста краю. Так, в Іпатіївському літописі вперше згадуються Луцьк у 1085 році, Бужськ, Перемиль, Турійськ, Шепель – у 1097 p., Чорторийськ – у 1100 p., Устилуг – у 1150 p., Камінь – у 1196 p., Любомль, Рай – у 1287 p.  
 
З 1157 року Волинь відокремлюється від Києва і стає самостійним князівством. Згодом князівська влада розширила володіння. У 1199 році за князя Романа Мстиславовича (1173–1205) волинські й галицькі землі були об’єднані до єдиної Галицько-Волинської держави, яка стала значним політичним, військовим та економічним об’єднанням у Європі. На період існування Галицько-Волинської держави припадають і найсумніші сторінки історії України – нашестя татаро-монголів у середині 13 ст.  
 
У 1340 році українські землі, у тому числі й Волинь, увійшли до складу Великого князівства Литовського. Це сталося внаслідок загибелі останнього галицько-волинського князя Юрія-Болеслава ІІ і відсутності спадкоємця на руський престол. Посприяли об’єднанню з Великим князівстівством Литовським постійні та дружні стосунки із сусідами-литовцями (політичні, економічні, військові), а також шлюбно-династичні зв’язки .  
 
Згідно Люблінської унії 1569 року, яка об’єднала Польщу й Велике князівство Литовське у Річ Посполиту, створюється Волинське воєводство.  
 
Коли на Україні вибухнуло повстання під проводом Северина Наливайка (1594–1596), волинські селяни охоче підтримали його, вступаючи до козацьких загонів. Козацькі війська Наливайка на початку 1595 року прибули на Волинь. Восени цього ж року підійшли до Луцька, але місцеві шляхта й купецтво відкупилися від козацьких загонів. Війська Наливайка рушили до Білорусії, але у 1596 році змушені були знову повернутися на Волинь. Супроти козацьких військ виступило посполите ополчення на чолі з польським гетьманом Станіславом Жолкевським. На Полтавщині біля Лубен, на р. Солониця, наприкінці травня 1596 року оточені козаки капітулювали й видали полякам свого ватажка Наливайка.  
 
Волиняни брали найактивнішу участь у визвольній війні українського народу 1648–1654 років. На її початку загони великих повстанців очолив Федір Липка.  
 
По Андрусівській угоді 1667 р. вся правобережна Україна, в тому числі й волинські землі, залишилися у складі Речі Посполитої.  
 
У 1704 році проходив Волинь зі своїм військом гетьман Іван Мазепа, 1768 року цей край охопила стихія гайдамацького повстання, названого Коліївщиною.  
 
У 1793 році, під час переділу території Польщі, східна частина Волині відійшла Російській Імперії. За царським указом 1797 року замість Волинського намісництва утворена Волинська губернія, яка вперше об'єднала землі краю до окремої адміністративно-територіальної одиниці. У 1875 р. були приєднані До Росії й західні Волинські землі.  
 
У роки Першої світової війни Волинь стала ареною широкомасштабних боїв, передислокації великої кількості військ. Через територію Волині декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, та австро-німецькими військами, з іншого. З осені 1915 й до весни 1916 року на Волинській землі відбувалися бойові дії позиційного характеру. У червні 1916 року російські війська під командуванням генерала Брусилова прорвали фронт, зайняли Луцьк й відтіснили австро-німецькі війська за лінію річки Стохід. Більше року протримався фронт на цій лінії, внаслідок чого було знищено чимало довколишніх населених пунктів.  
 
У вир подій Української революції 1917–1920 років були втягнуті всі міста й містечка Волині. Радянську владу тут проголошувала 126 дивізія під командуванням прапорщика О. Дмитрієва, в якій найвпливовішу силу складали більшовики. У 1918 році Волинь була окупована німецькими військами. В грудні 1918 року в Луцьку та інших містах знаходилися військові сили Директорії. З травня 1919 року Волинь окупують поляки, яких у липні 1920 року відтіснили червоноармійці.  
 
У вересні 1920 року край знову потрапляє під польську окупацію, яка, згідно з Ризьким договором 1921 року, тривала майже двадцять років. Утворюється Волинське воєводство з центром у Луцьку. Відтоді почала заборонятися українська мова в державних установах, школах, землі були роздані польським колоністам-осадникам. Численні страйки, виступи населення проти існуючої влади нещадно придушувались. Починаючи з 1930 року, на Волинь проникає націоналістична агітація – галицька ОУН приймає рішення про початок акції під умовною назвою «ламання Сокальського кордону» (умовного етнографічного і етнополітичного кордону між Галичиною та Волинню).  
 
У1939 році на Волинь прийшла радянська влада – з усіма атрибутами у вигляді репресій, розстрілів, арештів, депортацій, конфіскацій та іншого свавілля над місцевими жителями. Проте нова влада розпочала опікуватися проблемою збирання докупи етнічних українських земель.  
 
1 вересня 1939 року гітлерівці розпочали окупацію Польщі. 18 вересня цього ж року до Луцьку вступили частини Червоної армії, відтак було встановлено радянську владу.  
 
4 грудня 1939 року утворюється Волинська область. Разом із такими позитивними діями, як впровадження української мови, розвиток системи освіти, охорони здоров’я, розпочалися й насильницька колективізація, й політичний терор.  
 
22 червня 1941 року Волинь однією з перших зазнала віроломного нападу гітлерівської Німеччини. Імена прикордонників українця Івана Пархоменка, білоруса Петра Старовойтова, росіянина Василя Петрова, які загинули в перші дні війни, відбиваючи шалені атаки ворога, згодом були увіковічені в назвах волинських сіл. Під шаленим натиском переважаючих сил фашистів, частини розміщеної на Волині 5-ї армії відступили. 8 липня 1941 року область повністю окупували гітлерівці.  
 
З перших днів війни на Волині розгорнулася всенародна боротьба проти гітлерівських загарбників. У 1941–1942 роках на території області були створені партизанські загони під командуванням П. Самчука, І. Шишка, С. Шковороди, М. Коніщука, О. Філюка, та підпільні антифашистські групи.  
 
На Волині в роки Великої Вітчизняної війни поширився рух опору. Перші формування у волинських та поліських селах виникли ще у 1941 році під назвами УПА «Поліська Січ». Тактичними формами боротьби УПА були рейди, напади та німецькі гарнізони, склади, обози, сутички з радянськими партизанами, польськими бойовиками, військами НКВС.  
 
Початок звільнення Волині від фашистської окупації настав у січні 1944 року в результаті наступальної операції 13-ї армії 1-го Українського фронту. 2 лютого було очищено від німецьких фашистів місто Луцьк, до 10 лютого – Ківерці, Маневичі. У березні 1944-го – Камінь-Каширський, Любешів. 4 липня були визволені Турійськ, 6 липня – Ковель, 18 липня – Стара Вижівка, 19 липня – Любомль, 20 липня – Володимир-Волинський, 21 липня – Устилуг. Визволяли їх війська 13-ї, 2-ї Гвардійської, 8-ї Гвардійської, 69-ї, 1 і 2 танкових армій в результаті Білоруської (23 червня – 29 серпня 1944 р.) та Львівсько-Сандомирської (13 липня – 20 серпня1944 р.) операцій.  
 
Війна принесла на Волинь неймовірні страждання та руйнації. Фашисти знищили 165300 жителів області, понад 20 тисяч волинян вивезли до Німеччини на каторжні роботи. Спалено й понищено 107 сіл. Пограбовано і вивезено цінну сировину, майно підприємств, господарств, багатьох громадян.  
 
У 1945 р. на Ялтинській конференції СРСР удалося примусити відновлену Польську державу поступитися своїми претензіями на Галичину та Волинь. Врегулювання територіального питання з Польщею передбачало також обмін населенням. Відтак, у період між 1944 і 1946 рр. радянські власті дозволили переселитися у Польщу з Галичини й Волині майже мільйонові поляків.  
 
Процес відбудови народного господарства у повоєнні роки відбувався швидкими темпами. Всі зусилля були спрямовані на відбудову важкої промисловості й принесли дивовижні результати. На Волині, де до війни важкої промисловості практично не існувало, прогрес у цій галузі особливо вражав. На 1 січня 1949 року був досягнутий довоєнний рівень промислового розвитку. Розпочалося будівництво вугільних шахт, спорудження нових промислових підприємств, проведення радіофікації та електрифікації населених пунктів, будівництво шляхів.  
 
Одночасно з індустріалізацією розгорталася, як і належало, колективізація. Внаслідок війни та колективної системи господарювання сільське господарство повністю деградувало. Хронічно не вистачало техніки, тяглової худоби, насіння, робочих рук: на селі лишилися в основному жінки й діти. У 1949 році завершено колективізацію сільського господарства на Волині.  
 
Особливо помітні були зміни у розвитку освіти. Якщо у 1945 році в області налічувалося понад 72 тисячі неписьменних і малописьменних, то на кінець 40-х років з цим було покінчено. В 1949 році була введена обов’язкова загальна семирічна освіта.  
 
Завдяки наполегливій праці трудящих у 70-х – першій половині 80-х років в області було реалізовано програму розвитку промисловості, шляхового будівництва, меліорації, технічного озброєння села. Виросли великі підприємства в містах, об’єкти соціально-культурної сфери на селі.  
 
Історичний референдум народу 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю – 92% – голосуючих підтвердив прагнення до волі й свободи. Нині Волинь – складова частина незалежної України.  
 
 
Природа  
 
Північна частина області – низинна, вкрита лісами (західна частина Українського Полісся), південна лежить на Волино-Подільській височині. Із заходу на схід область перетинає смуга горбів (Любомльсько-Столинське пасмо або Волинська гряда). За природними умовами Волинь поділяється на три зони: північно-поліську, південно-поліську й лісостепову. Найбільшою є північно-поліська зона, яка займає три четвертих території області. Характерною особливістю цієї зони є рівнинна низина, яка здебільшого вкрита лісами й болотами. Південно-поліська і лісостепова зони розташовані на Волинсько-Подільській височині, яка характеризується хвилястим рельєфом і пагорбами різної висоти. Найвища точка Волині знаходиться біля села Бужанка Горохівського району – 292 метри над рівнем моря. Найнижча – 139 м – поблизу гирла річки Стохід, там, де вона впадає у Прип’ять.  
 
На території області – 220 озер. Найбільші серед них – Світязь, Пулемецьке, Турське. Налічується майже 130 річок і річечок. На Півночі тече ріка Прип'ять з притоками Вижівкою, Турією, Стоходом. Одна з приток Прип’яті є річка Стир, яка пересікає своїм руслом обласний центр. Всі ці річки несуть свої води до Дніпра, а далі – до басейну Чорного моря. На заході області вбирає в себе ряд приток ріка Західний Буг, що несе свої води до басейну Балтійського моря. 
 
Волинська область лежить у межах Західно-Української геоботанічної підпровінції. Лісових і лісовкритих площ – 689,8 тис. га, у тому числі вкрито лісами – 638,8 тис. га, що складає 31,7% території. До головних лісоутворюючих порід відносяться: сосна звичайна (57% від загальної площі лісів), вільха чорна (13%), береза бородавчаста (13%), дуб черешковий (12%). Також поширені лісові породи – ялина, береза, граб, ясен, клен та інші. Зустрічаються унікальні породи дерев: модрина європейська, дуб черешковий і червоний, кедр сибірський, пірамідальна і кульоподібна туя.  
 
Флора області складає 1525 видів, у тому числі 343 інтродукованих і культиватів. На території області зростає 72 види рослин, занесених до Червоної книги України, з яких лише близько половини видів перебуває у межах природно-заповідного фонду.  
 
Фауна хребетних області складає 387 видів, з них за класами: круглороті –1, риби – 34, земноводні – 12, плазуни –7, птахи – 269, ссавці – 64. В лісах мешкають лосі, благородні олені, косулі, зайці, дикі кабани, вовки, лисиці та рідкісні – зубри, бобри, видри, чорні лелеки, сірі чаплі, фазани, тетеруки, глухарі та інші. В озерах, річках, інших водоймищах Волині водяться 34 видів риб, зокрема, короп, карась, лящ, сом, окунь, вугор, лин, судак, щука, марена, товстолобик та інші. На території області зустрічається – 94 види тварин, занесених до Червоної книги України.  
 
Корисні копалини

Мінерально-сировинний потенціал Волинської області характеризується наявністю  в надрах 18 видів корисних копалин, серед яких 12 видів (вугілля, газ  природний, гелій, торф, германій, пісок  скляний, пiдземнi прiснi та мiнеральнi води, торф’яна грязь, сировина цементна, мідь i фосфорити) відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Останні два види (мідь i фосфорити) розвiданi недостатньо, їхні запаси не визначені, а місце залягання  поки що не віднесені до державного фонду родовищ.  
 
У південно-західній частині області розробляються поклади кам’яного вугілля, які відносяться до Львівсько-Волинського басейну. Близько 7 млрд. кубічних метрів газу розвідано в Локачинському родовищі. Ряд родовищ самородної міді виявлено на Ратнівщині. На півночі області є поклади жовтих і зернистих фосфатів. В озерах знаходяться значні запаси (понад 61 млн. тонн) сапропелю – цінної сировини, яка використовується як добриво, кормові добавки для відгодівлі худоби, а також у медицині. Родовища карбонатної сировини оцінюються в 29 мільйонів тонн. В господарствах використовують виготовлене з місцевої сировини вапно, карбід. Промислове значення мають поклади базальтів. У поліській зоні краю є значні родовища торфу, гончарної глини.  
 
Клімат – помірно континентальний, В середньому за рік випадає 560–620 мм опадів. Середня температура січня становить -5°С, липня –.+19°С.  
 
Ґрунти  
 
Серед зональних типів ґрунтів за площею переважають дерново-підзолисті, лучні, менше дернових, лісостепових опідзолених, ще менше типових чорноземів.  
 
Екологія  
 
На сьогодні потребують вирішення наступні екологічні проблеми області:  
1. Забруднення атмосфери м. Луцька, обумовлене насамперед підвищеним вмістом у повітрі діоксиду азоту, фенолу, формальдегіду, бензопирену.  
2. Нерегульований забір води у р. Прип’ять на шлюзування Дніпро-Бузького каналу (Республіка Білорусь), що призводить до деградації озер Святе, Волянське, Біле, які входять до водно-болотних угідь міжнародного значення.  
3. Масштабне, довготривале затоплення й підтоплення територій, що прилягають до заплав річок Прип’ять, Стохід, Турія, під час повені.  
4. Перерозподіл стоку річок області в результаті осушувальної меліорації, яка проводилася в 60-80 роки, а також в результаті локального підходу до вирішення водогосподарських проблем при проектуванні і будівництві гідротехнічних споруд.  
5. Не вирішені питання очищення від забруднення нафтопродуктами ґрунтів, підземних водоносних горизонтів в районі авіаційно-технічної бази м. Луцька. Існує загроза забруднення нафтопродуктами р. Стир.  
6. Незадовільне фінансування природоохоронних заходів. Проблеми, пов’язані з реструктуризацією шахт Нововолинського регіону.  
7. Не вирішене питання знешкодження (утилізації) непридатних пестицидів і агрохімікатів.  
8. З 33 міст і селищ міського типу області каналізаційною мережею охоплено 22, з яких лише 15 забезпечені очисними спорудами. Більшість каналізаційних очисних споруд мають застарілі технологічні схеми очистки, замортизовані, й не забезпечують необхідного ступеню очистки стічних вод.  
9. З 33 міст і селищ міського типу області полігонами твердих побутових відходів, які відповідають вимогам екологічної безпеки, охоплено лише 8.  
10. Збереження Волинської популяції зубрів.  
 
Атмосферне повітря  
 
Основними забруднювачами атмосферного повітря в області є підприємства гірничодобувної та будівельної промисловості, цукрові заводи, котельні, хімічно небезпечні об’єкти, Волинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів.  
 
В останні роки намітилась тенденція зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що зумовлено зменшенням обсягів виробництва, а також переходом на більш сучасні енергозберігаючі технології. Найбільшу частину викидів від автотранспорту становлять окиси вуглецю (79,4%) та вуглеводні (13,8%).  
 
Найбільше навантаження по викидах в атмосферу несуть міста. Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський та прилеглі до міжнародної траси Варшава – Київ райони. Якщо розподілити викиди на кожного жителя області, то отримаємо по 34 кг на людину, а в містах Луцьку – по 66 кг, Ковелі і Володимир-Волинському – по 55 кг, Нововолинську – по 46 кг. Якщо в цілому по області щільність викидів на 1 кв. км. території складає 1,8 тонни, то у вже згаданих містах від 326 до 77 тонн на 1 кв. км.  
 
Водні ресурси  
 
Для покращення і стабілізації екологічної ситуації в області заходами Регіональної екологічної програми «Екологія 2010» передбачено виділення коштів на будівництво й реконструкцію споруд та мереж водопостачання і каналізації.  
 
На даний час в області експлуатується 32 каналізаційно-очисні споруди (КОС) з випусками стічних вод у поверхневі водні об’єкти. Переважна більшість КОС, які побудовані в 70-х роках, технологічно і технічно застарілі, потребують капітального ремонту та реконструкції по причині закінчення амортизаційного терміну роботи. Водопровідно-каналізаційне господарство області характеризується значною зношеністю основних засобів, яка досягає 60-80%, а в деяких випадках 100%.  
 
Проблемним залишається вирішення питання очистки від забруднення підземних вод в районі військового аеродрому м. Луцька та очистки зворотних вод Маневицької виправної колонії.  
 
Відходи  
 
На території області нараховується понад 550 тонн непридатних та заборонених до використання пестицидів. Згідно з Законом України «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», на території області проведена інвентаризація та закінчено перший етап централізованого зберігання непридатних і заборонених хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР). Забезпечено централізоване зберігання 420 тонн непридатних пестицидів у 12 районах області. Кількість складів, де зберігаються непридатні та заборонені пестициди, скоротилася з 476 до 96, що зменшило ризик виникнення надзвичайних ситуацій при поводженні з даними небезпечними речовинами та відходами. Залишається невирішеним питання забезпечення централізованого зберігання непридатних пестицидів та агрохімікатів в загальній кількості понад 100 тонн у Горохівському, Ківерцівському, Маневицькому районах області.  
 
На території області нараховується 51 хімічно-небезпечний об’єкт, де застосовуються сильнодіючі отруйні речовини. Гострою проблемою залишається питання знешкодження та утилізації небезпечних відходів, яких накопичено в області біля 2,5 тис. тонн.  
 
Земельні ресурси  
 
Загальний земельний фонд області становить 2014,4 тис. га, який характеризується позитивною структурою розподілу земельних угідь: рілля – 673,5 тис. га (33,4%), багаторічних насаджень – 11,4 тис. га, сіножатей – 156,6 тис. га, пасовищ – 213,2 тис. га. Лісистість території області становить 31,7%.  
 
Через 20 років після аварії на ЧАЕС відбулося деяке самоочищення території внаслідок природного розпаду радіонуклідів. За даними моніторингу ґрунтів на контрольних ділянках цей показник знизився на 33,3%.  
 
Природно-заповідний фонд: В області налічується 209 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі Шацький природний національний парк (32515 га, створений у 1983 р.), 74 заказники (5 – державного значення), 107 пам’яток природи (3 державного значення), 22 заповідних урочища, 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, ботанічний сад Волинського державного університету.  
 
Політика та суспільство  
 
Керівництво Волинської обласної державної адміністрації очолює голова, якому підпорядковується перший заступник голови обласної держадміністрації та п’ять заступників голови облдержадміністрації.  
 
У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, їхні голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.  
 
Обласна рада: БЮТ – 40 мандатів, «Наша Україна» – 18 мандатів, Блок Костенко-Плюща – 6 мандатів, Блок Бориса Клінчука «Рідна Волинь» – 5 мандатів, НБЛ – 4 мандати, Партія регіонів – 4 мандати.  
   
Міська рада м. Луцька: Луцька міськрада (45 депутатів) БЮТ – 23 мандати, «Наша Україна» – 11 мандатів, Блок «ПОРА-ПРП» – 3 мандати, Блок Костенко-Плюща – 3 мандати, Партія регіонів – 3 мандати, СПУ – 2 мандати.  
 
 
Економіка регіону  
 
Народне господарство. Волинська область за структурою економіки відноситься до групи аграрних регіонів. Найбільшу питому вагу у структурі ВВП області займає сільське господарство (31,9%), промисловість (17%), транспорт (11%), торгівля та громадське харчування (15,6%).  
 
Аграрний сектор Волині сьогодні – це 63 приватно-орендних сільськогосподарських підприємства, 88 товариств, 205 виробничих кооперативів, 754 фермерських господарств, 50 тисяч сімейних та 200 тисяч особистих селянських господарств.  
 
Сільське господарство області спеціалізується на тваринництві молочно-м’ясного напрямку та рослинництві (льон, картопля, зерно, цукровий буряк).  
 
У структурі виробництва тваринницької продукції в області традиційно переважає скотарство, частка якого становить біля 60%, п’ята частина припадає на свинарство, 17% – на птахівництво та дещо більше 1% – на інші тваринницькі галузі: вівчарство, кролівництво, бджільництво.  
 
Волинь утримує друге місце з виробництва м’яса і третє місце з виробництва молока в державі (у розрахунку на одного жителя). За темпами розвитку сільського господарства Волинська область займає 12-те місце по Україні.  
 
Тваринницькі господарства Волині переважно дрібнотоварні. Близько 58% господарств утримує менше 100 голів великої рогатої худоби, але саме в таких господарствах зосереджено 72% поголів’я й реалізовується понад 69% худоби на забій. Протягом останніх років в області спостерігалося скорочення поголів’я худоби в аграрних підприємствах. Найкатастрофічніше скорочення поголів’я відбулося у сільгосппідприємствах Камінь-Каширського, Любомльського, Локачинського, Шацького, Маневицького, Старовижівського, Ківерцівського, Володимир-Волинського районів.  
 
Сьогодні в області працює три потужні птахофабрики.  
 
В рослинництві розвинуте вирощування картоплі, цукрових буряків, зернових культур. Область забезпечена продовольчим зерном власного виробництва та зернофуражем.  
 
Промисловість  
 
У структурі промислового виробництва області найбільша частка належить харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів (44,3%), машинобудуванню (24,4%), хімічній та нафтохімічній промисловості (3,0%), металургії та обробці металів (2,5%), виробництву інших неметалевих мінеральних виробів (2,3%), легкій промисловості (2,1%). Виробництвом промислової продукції займаються 167 підприємств. На промислових підприємствах області виробляють підшипники, прилади, засоби автоматизації, автомобілі, машини для тваринництва й кормовиробництва, вироби з пластмас, поліетиленову плівку, м’які покрівельні матеріали, лінолеум, картон, збірний залізобетон, пиломатеріали, цеглу, меблі, шовкові тканини, швейні вироби, цукор-пісок, м’ясні продукти, тваринне масло, цільномолочну продукцію, ковбасні вироби, консерви, борошно, кондитерські та хлібобулочні вироби тощо.  
 
Харчова галузь Волині представлена більш ніж 50 промисловими підприємствами, які виробляють понад 10% загальнодержавних обсягів випуску макаронів, 6% – молока, маргарину, 4%– кондитерських виробів. Особливо високою якістю відзначаються товари місцевого виробництва, торгові марки яких широко відомі в Україні («Торчин-продукт», «Комо» та ін.).  
 
Значного зростання випуску продукції досягнуто в машинобудуванні, виробництві деревини та виробів з неї, целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості, видавничій справі.  
 
Найбільші темпи приросту промислового виробництва забезпечили підприємства Камінь-Каширського, Локачинського, Ковельського, Ківерцівського районів та міста Луцька і Володимира-Волинського.  
 
Транспорт  
 
Основним видом пасажирських перевезень в області залишається автомобільний транспорт, в якому найвагомішою часткою є діяльність підприємців-перевізників-фізичних осіб. Майже 96% загальних пасажирських перевезень (без урахування перевезень міським електротранспортом) здійснюється цим видом транспорту. При тому вага автомобільних доріг з твердим покриттям складає 92,3%. Протяжність автомобільних доріг державного і місцевого значення – 6199,0 км, автошляхів з твердим покриттям – 5540 км. Через Луцьк проходить дорога державного значення.  
 
Основним перевізником вантажів серед спеціалізованих транспортних підприємств залишається залізничний транспорт, частка якого становить 53% у перевезених вантажах. Найбільший залізничний вузол – Ковель. Луцьк пов’язаний залізницею з Києвом, Львовом, Сімферополем, Чернівцями, Одесою, Берліном, Варшавою. Протяжність ліній залізничного транспорту – 614,2 км.  
По р. Стир здійснюється судноплавство місцевого значення.  
 
У Луцьку діє аеропорт.  
 
В межах Волині діє два митних переходи на українсько-польській ділянці кордону і один – на українсько-білоруській ділянці.  
 
Сучасна система трубопровідного транспорту Волині, забезпечуючи зовнішні й внутрішні транспортно-економічні зв’язки області, включає магістральні газопроводи міжнародного й державного значення, по яких здійснюється транзит газу за межі області, а також місцеві трубопроводи та продуктопроводи (обласного значення), по яких здійснюється газо-, водо- і нафтопостачання господарського комплексу області. Головна транзитна газова магістраль, яка перетинає область: Івацевичі–Ковель–Долина (має дві нитки й тягнеться в межах області на 162 км) і має два відгалуження Турійськ–Рожище–Рівне (106 км в межах області) і Ратне–Камінь-Каширський (30 км). Окрім того, до обласного центру прокладено газопровід – відгалуження від Дубно. Нафтопроводів на території Волинської області немає.  
 
Охорона здоров’я  
 
На сьогодні в області функціонує 16 центральних районних лікарень, 6 районних, 13 дільничних, 4 міських лікарні, 5 диспансерів, 7 обласних лікувально-профілактичних закладів. Є також 74 сільських лікарських амбулаторій, в тому числі 57 загальної практики, 6 міських лікарських амбулаторій. Успішно працюють 815 фельдшерсько-акушерських пункти.  
 
Наявні в області рекреаційні ресурси – Шацький національний парк, Озерянська група озер та озера карстового походження, розташовані у басейнах річок Турія та Прип’ять. Кількість курортно-рекреаційних закладів – 69.  
 
 
Освіта  
 
На даний час в області функціонує 800 загальноосвітніх шкіл системи освіти, з них 189 загальноосвітні школи І-го ступеня, 255 – І-ІІ ступеня, 309 – І-ІІІ ступеня, 19 гімназій, 12 ліцеїв, 3 колегіуми, 1 приватна, 3 вечірніх, 2 спеціалізовані школи, 61 позашкільний заклад.  
 
Функціонує 313 дошкільних навчальних закладів та 42 навчально-виховних комплекси, в складі яких є дошкільні відділення. Загальний показник охоплення організованою дошкільною освітою становить 40,4% , в тому числі в сільській місцевості – 19,9%, у місті – 61,6%.  
 
В області функціонує три заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Володимир-Волинська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів; Люблинецька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів; Головненська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат.  
 
У 359 населених пунктах (33,5%) відсутні школи.  
 
Професійну освіту в області здійснюють 7 вищих професійних училищ, 6 професійних ліцеїв, 6 профтехучилищ, навчальний центр та 2 професійно-технічні навчальні заклади, що є самостійними структурними підрозділами Луцького державного технічного університету.  
 
Вища освіта Волині забезпечує фундаментальну наукову, професійну, практичну підготовку фахівців для потреб регіону та держави у 48 вищих навчальних закладах.  
 
 
Культура  
 
Культурна сфера регіону представлена 2 театрами й філармонією, 673 клубами й будинками культури, 579 бібліотеками, 2 історико-культурними заповідниками. Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування й архітектури, монументального мистецтва в області – 837. Клубні заклади об’єднують понад 2,6 тис колективів аматорського мистецтва. На Волині щорічно проводяться мистецькі фестивалі «Різдвяна містерія», «Поліське літо з фольклором», «Оберіг», «На хвилях Світязя», виставки-продажі робіт майстрів народних промислів.  
 
На Волині діє розгалужена система музейних закладів. В області налічується 13 державних та 51 громадський музей з яких 10 народних. Ці музеї різного профілю: історичні, краєзнавчі, мистецькі, бойової слави. Крім того діє два історико-культурні заповідники у Луцьку та Володимир-Волинському.  
 
Пам'ятки культури: 

• Успенський собор (1160 р.) у м. Володимирі-Волинському;
• Верхній замок 13–14 ст. у м. Луцьку;
• Георгіївська церква 1264 р. у м. Любомилі;
• Васильківська церква 13І–14 ст. у м. Володимирі-Волинському;
• Покровська 15 ст. і Хрестовоздвиженська церкви 1619 р. ;
• монастир єзуїтів 1539–1610 років. і монастир тритаріїв 1729 р.;
• Троїцький собор 1752–1755 роки. у м. Луцьку;
• замок і Луцька брама 1630 р. у смт Олиці;
• залишки стін Нижнього замку 14–17 ст.;
• будинок Пузини 14–18 ст. ;
• музей-заповідник «Козацькі могили», який увіковічує подвиг і героїзм козаків у битві під Берестечком (1651 рік) під проводом Богдана Хмельницького.

У місті Устилуг, поблизу українсько-польського державного кордону, функціонує музей «Стара миза», розташований у колишньому маєтку видатного  композитора Ігоря Стравінського, де були написані всесвітньо відомі твори  «Жар-птиця» і «Весна священна». Музей  під відкритим небом у с. Рокині дає уяву його відвідувачам про розвиток дерев’яної архітектури та сільського господарства на Волині.