Стан навколишнього природного середовища України

Зміст

   Вступ3

1. Стан навколишнього природного середовища України5
2. Стан навколишнього природного середовища Києва та Київської області7

      2.1 Стан повітряного середовища7

      2.2 Забруднення автотранспортом8

      2.3 Шумове забруднення8

      2.4 Забруднення водойм9

      2.5 Радіоактивне забруднення10

   Висновки12

   Список використаної літератури13 
 

 

Вступ 

         Україна, яка після  багатовікової перерви здобула  статус незалежної держави і тільки почала входити в новий історичний період свого суверенного розвитку, розглядає проблему оздоровлення навколишнього  природного середовища як одну з найважливіших  умов виживання нації. Високий рівень концентрації промисловості і сільського господарства, непродумана, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська  господарська діяльність керівних структур колишнього СРСР призвели до того, що Україна  є однією із найбільш неблагополучних  в екологічному відношенні країн  Європи. Значно погіршила ситуацію найбільша у світі техногенна ядерна аварія на Чорнобильській АЕС.

         В умовах панування  в колишньому СРСР централізованої  планової командно-адміністративної системи  економіка України десятиліттями  формувалась без урахування об’єктивних  потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей  окремих регіонів. При цьому фінансування і реалізація природоохоронних заходів  здійснювались по залишковому принципу. В результаті склалась з екологічно “найбрудніших” економік – перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями.

         В процес суспільного  виробництва щорічно залучається  близько 1,5 млр. Тонн природних речовин. В розрахунку на душу населення це складає 30 тонн. Такі великі обсяги первинного ресурсовикористання зумовлені в значній мірі екстенсивним характером експлуатації багатого природно-ресурсного потенціалу.

         Обсяг накопичених  відходів добувної, енергетичної, металургійної  та інших галузей промисловості  за мінімальними оцінками досягає 15 млрд. тонн і продовжує щорічно збільшуватись  більш ніж на 1 млрд. тонн. Виснажуються невідновлювальні мінерально-сировинні  ресурси, інтенсивно забруднюються  грунти і водойми, все більшою  кількістю шкідливих хімічних речовин  насичується повітряний басейн.

         Надмірне нарощування  галузей з високою питомою  вагою водоспоживання призвело до того, що всі доступні водні ресурси  опинилися на межі вичерпання.

         Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне  застосування засобів хімізації  в умовах низької технологічної  культури, інші впливи призводять до прискореної  деградації грунтів, зниження їх родючості.

         На території України  практично не залишилось водоносних підземних горизонтів питного призначення, де б не були виявлені пестициди, а  в окремих регіонах – навіть на 400-метровій глибині. Все частіше  зустрічаються нітрати, пестициди  та інші шкідливі речовини в продуктах  харчування.

         Деформована вольовими  рішеннями колишнього центру галузева структура виробництва призвела  і до деформованої його територіальної організації. Виникли центри надмірного зосередження промисловості, які характеризуються підвищеною фондо-, ресурсо-, трудомісткістю та занадто високим антропогенним впливом на навколишнє середовище. 

 

1. Стан  навколишнього природного середовища України

 

         За матеріалами  спостережень мережі Держкомгідромету України можна зробити висновки, що екологічний стан країни залишається напруженими.

         Забруднення повітряного  басейну міст порівняно з попередніми  роками суттєво не змінилось, однак  спостерігається підвищення рівня  в атмосфері такої канцерогенної  домішки, як бенз(а)пірен.

         В атмосферних опадах суттєвих змін щодо вмісту хімічних сполук не відмічалось .

         Річки України як і раніше продовжують зазнавати  значного антропогенного впливу.

         Відмічається досить високе забруднення поверхневих  вод суші важкими металами.

         У порівнянні з попередніми  роками спостерігається збільшення забруднення сполуками важких металів  річок басейнів Західного Бугу, Дунаю, Дніпра, Сіверського Дінця; сполуками  азоту та важких металів річок  басейну Дністра. Спостерігалось деяке  зниження вмісту нафтопродуктів у річках басейну Дніпра та Приазов’я.

         В грунтах рівень забруднення хлорорганічними пестицидами зменшився, але важкими металами у містах (особливо в Костянтинівці, Артемівську, Маріуполі) продовжує залишатись високим.

         Кількість випадків високого забруднення атмосферного повітря, морських вод зменшилась, однак  випадки екстремально високого забруднення  природного середовища (викиди і скиди  забруднюючих речовин при аварійних  ситуаціях та інші) мали місце постійно.

         Найбільша кількість  аварій пов’язана з проривами  нафтопроводу, в зв’язку з цим  постійно забруднюються грунти і  водні об’єкти, що знаходяться в  місцях аварій.

         Води Чорного та Азовського морів зазнають великого антропогенного навантаження від скидів різних забруднюючих речовин із суден, каналізаційно-насосних станцій, підприємств та інших джерел забруднення, які не мають ефективних очисних споруд.

         Щодо стану озонового  шару, то протягом останніх років озонових аномалій над Україною не зафіксовано, але майже весь час спостерігається  дефіцит озону.

 

2. Стан навколишнього природного середовища Києва та Київської області

 

         Київ – це столиця  України, великий культурний, історичний та торговельно-промисловий центр. Отже можна сміливо говорити, що Києву характерні всі екологічні проблеми, що притаманні всім великим  містам. Це в першу чергу забруднення  автотранспортом, зміни в складі атмосферного повітря, шумове забруднення , викиди хімічних речовин у атмосферу, забруднення токсичними відходами, проблема відходів. Майже все це стосується і Київської області. Але особливе місце в цьому  регіоні посідає радіоактивна проблема, що

                                             

пов’язано з Чорнобильською АЕС.  На території  Київської області знаходяться  Канівське та Київське водосховища, що мають не найкращі екологічні  умови. Це все тягне за собою проблему грунтів. 

         2.1 Стан повітряного середовища

         Основними забруднювачами повітря Києва та Київської області  є підприємства чорної металургії (33 %), енергетики (30%), хімічної та нафтохімічної (37%). В атмосферному повітрі  визначається вміст 39 забруднюючих речовин, включаючи  важкі метали. Основний обсяг визначень (близько 60%) припадає на речовини, які  мають найбільше розповсюдження: пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис  азоту. Високий рівень забруднення  у Києві та Київській області  обумовлений здебільшого підвищеним вмістом у повітрі специфічних  шкідливих речовин, а також вмістом  двоокису азоту і пилу. За даними 1996 року Середньорічні концентрації специфічних шкідливих речовин  у цілому по даному регіону перевищували санітарні норми по формальдегіду  – в 3 рази, пензапірену – 2,9, фенолу – 1,5 рази.

         Також могутнім постачальником шкідливих викидів є хімічні  промисловість, яка розвивається в  столиці досить швидко. В складі шкідливих надходжень в атмосферу  знаходяться майже всі хімічні  забруднювачі повітря: сірковуглець, сірководень, сірчистий газ, фтор, хлор, фтористі сполуки, оксиди азоту тощо. Характерно, що ці сполуки під час хімічних реакцій можуть створювати високі концентрації високотоксичних сполук. 

         2.2 Забруднення автотранспортом

         Джерелами забруднення атмосфери великих міст і зокрема Києва фактично є також всі засоби сучасного транспорту: автомобільний, залізничний, річковий , повітряний. Найбільше забруднює атмосферу автомобільний транспорт. Викиди автотранспорту у 1996 році становили у Київській області 51 %, а у місті Києві 48 % від загального обсягу викидів по області. Але за останні роки викиди забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту поступово зменшувались. Так, у 1996 році, порівняно  з попередніми роками зменшились на 57%. В зв’язку з тим, що основна маса автомобілів  знаходиться у великих містах, атмосферне повітря міст, а зокрема Києва не лише збіднюється на кисень, а й забруднюється шкідливими компонентами вихлопних газів. Основними шкідливими компонентами вихлопних газів двигунів є оксид вуглецю і азоту, вуглеводню, альдегіди, сірчистий газ. Крім того, бензинові двигуни виділяють речовини в складі яких є свинець, хлор, бром, канцерогенні агенти, а дизельні значну кількість сажі та кіптяви ультрамікроскопічних розмірів. 

         2.3 Шумове забруднення

         Шумове забруднення  сучасних міст і сіл є однією з найактуальніших проблем сьогодення. У зв’язку із зростанням кількості автомашин, індустріалізацією Києва, зростанням транспортної рухливості населення, ростом технічного оснащення міського господарства розширюються  контакти між техногенним середовищем  міста і природного середовища. Сільські ландшафти і приміські території Київської області зазнають активного впливу шосейних доріг і залізниць, аеродромів та річкових портів. До цих джерел шуму відносяться також залізничні вузли і станції, великі автовокзали і автогосподарства, мотелі і кемпінги, трейлерні парки, промислові об’єкти і великі бази будівельної індустрії, енергетичні установки. Джерелами шумів є також гучномовні  пристрої , ліфти,  

телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи. 

         2.4 Забруднення водойм

         Для оцінки природних  вод існують певні показники, головним серед яких є гігієнічні ГДК (гранично-допустимі концентрації. Їх дотримання забезпечує добрий стан здоров’я населення. Вони також є критеріями оцінки ефективності заходів з охорони водойм від забруднення. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості , кольору, окислювальності, вмісту розчинного кисню, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів. Аналіз ситуації показав, що малі річки Київщини забруднені на порядок більше ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин і практично не вилучають солі важких металів.

         У басейні Дніпра – найбільшої водної артерії країни та Київського регіону – крім Чорнобильської атомної електростанції діють також  Запорізька, Південно-Українська, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС. Через греблі косяки осетрових риб не можуть піднятися на свої природні нерестилища. У Дніпро щорічно скидається 370ь млн. кубометрів забруднених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні.

         36 млн. жителів  України, що споживають води  Дніпра  можуть залишитися без  питної води вже в ХХІ столітті. Наслідки забруднення водного  середовища можуть бути дуже  різноманітними для  здоров’я  людини. Шкоди можуть завдати  такі поширені забруднювачі як  фторо-, хлоро-, фосфорорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо.

         За даними досліджень 1996 року на території Києва та Київської  області не виявлено жодного водостоку  або водойми, які б відповідали  вимогам фонового стану, чи характеризувалися  як “чисті води”. Найбільшими споживачами  води залишаються промисловість, в тому числі енергетика та чорна металургія, сільське господарство та житлово-комунальне господарство.

         В країні проводиться  значна робота з охорони вод від  забруднення. Розробляються схеми  комплексного використання і охорони  вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво  об’єктів , кожен проект будівництва  і реконструкції промислових  та інших об’єктів проходить екологічну експертизу.