Класифікація забруднень навколишнього середовища

Міністерство  освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет 
 
 
 

Доповідь

з дисципліни «Екологія»

на тему: «Класифікація забруднень навколишнього  середовища» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Херсон-2010

 

ЗМІСТ

1. ВСТУП
2. Класифікація забруднень:
1. За масштабами
2. За видами
3. Шумове забруднення
4. Радіоактивне забруднення
5. ВИСНОВОК

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Забруднення – це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в результаті природних  причин – виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне – результат людської діяльності.

В наш час  загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних. Природні джерела окису азоту викидають 30 млн. т. на рік, а антропогенні – 35-50млн. т; двоокису сірки відповідно 30  і  більше 150 млн. т. У результаті діяльності людини в біосферу свинцю потрапляє  в 10 разів більше, ніж у процесі  природних забруднень.

ЗА МАСШТАБАМИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОДІЛЯЮТЬ НА:

а)глобальні  (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня  радіації і забруднення Світового  океану;

б)регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

в)локальні: забруднення  невеликих масштабів від локальних  джерел забруднення – вихлопна труба  конкретного автомобіля,викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства.

ЗА ВИДАМИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ:

1. Механічні – це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків;
2. Хімічні – це зміна хімічних властивостей середовища, що спричиняє негативний вплив на екосистеми і техногенні системи;
3. Фізичні  - це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків;
4. Біологічні – це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих даним співтовариствам.

 

Фізичні забруднення  поділяються на підвиди:

1. Температурно-енергетичне (теплове) забруднення – це вид фізичного забруднення, пов'язаний із підвищенням температури середовища під впливом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруднення поки що має локального характеру. “ Острови тепла” з підвищенням температури на кілька градусів – це великі міста, виробничі комплекси тощо. Так згідно з температурним режимом, Париж має бути розташований на 170 км південніше свого дійсного місця розташування;
2. Світлове – це вид фізичного забруднення, пов'язаний із порушенням природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла,спалах при ядерному вибуху, ввімкнення на близькій відстані вогні далекого світла у зустрічного автомобіля);
3. Електромагнітне – зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтними лініями, у районі локаторів,біля телевізорів. Воно негативно позначається на живих організмах внаслідок порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур. Є дані про вірогідність появи катаракти хрусталика ока під впливом цього виду забруднення;
4. Радіоактивне – це забруднення, пов’язане з перевищенням природного рівня радіації над природним фоном;
5. Шумове – це перевищення природного рівня шуму, викликаного механічними коливаннями пружних тіл.

 
 

ШУМОВЕ  ЗАБРУДНЕННЯ

Шум (гамір) – це комплекс звуків, що викликає неприємні  відчуття органом слуху, тобто це практично будь-які звуки, що виходять за рамки звукового комфорту.

Шум (гамір) буває:

а) авіаційний – створюваний роботою двигуна  й аеродинамічних характеристик  літака;

б) білий  – шум з рівномірним спектром;

в) побутовий  – виникає у житлових приміщеннях  внаслідок роботи радіоапаратури, побутових  приладів і поводження людей;

г) шум(и) інформаційний(і) – зайва інформація, що дублюється чи інформація, яка не несе корисного  навантаження;

д) шум виробничий – створюваний у виробничих приміщеннях  працюючими механізмами і машинами;

е) шум транспортний – створюваний моторами, гальмами й аеродинамічними особливостями  транспортних засобів;

є) шум вуличного  руху – сукупність транспортного  шуму і всіх звуків вулиці;

ж) шум широкосмуговий – шум з безупинним спектром завширшки  більше однієї октави.

Шум – унікальний як забруднювач. Він, як правило, не постійний, не накопичується, не переноситься на великі відстані. Разом з тим шум  знижує якість життя, завдає шкоди здоров’ю.

Шум шкодить  нервовій системі. У Стародавньому  Римі законодавці встановили місця  для пересування колісниць, щоб  не заважати спокою громадян. У Великій  Британії кожен четвертий чоловік  і кожна третя жінка страждають неврозами внаслідок шуму. Кожен  п’ятий хворий, який перебуває у  психіатричній лікарні Франції, збожеволів у результаті дії шуму. Австралійські вчені дійшли висновку, що шум на 30% є причиною раннього старіння городян, вкорочуючи життя  на 8 – 12 років, а також доводить їх до насильств, самогубств і навіть до вбивств.

Усі шуми можна  поділити на два акустичних фони: природний  фон і штучний. До природного можна, наприклад, віднести приємний шум прибою, дзюркіт струмка, спів птахів чи гуркіт грому. Штучний акустичний фон виникає  внаслідок господарської, технічної  і культурної діяльності людини.

Кількісний показник шуму – його потужність – вимірюється  в децибелах,  що являють собою  логарифмічну шкалу рівнів звуку. Подвоєння  його інтенсивності відповідає збільшенню на 3 дб.

Шум вимірюють  за шкалою сили звуку:

а)припустимий  – шум у зимовому лісі в безвітряну погоду (0 – 5 дб); шепіт, 1м (від 10 – 20дб); сільська місцевість (20 – 30 дб); читальний  зал (40 – 50 дб); машбюро (60 – 70 дб); салон  автомобіля (80дб);

б)гранично припустимий  – видає відбійний молоток (80 – 90 дб); важка вантажівка (90 – 100дб);

в)неприпустимий  – оркестр поп-музики (110 – 120 дб); гуркіт грому (120 – 130 дб); зліт реактивного  літака, 25м (130 – 140 дб);старт космічної  ракети (150дб); постріл із гвинтівки (160 – 170 дб); постріл із гармати (170 дб).

Чутливість слухового  апарату, особливо до високих тонів, як відомо, з роками знижується і  веде до старечої глухоти. Слухова чутливість у людей, що проживають далеко від  шумових забруднень, набагато вища, ніж у городян. Отже, існування  звукових подразників – важливий фактор, що передує розвитку старечої глухоти.

Фізіолого-біохімічна адаптація до шуму неможлива. Особливо важко людський організм переносить випадкові різкі звуки високої  частоти. У деяких людей відбувається притуплення сприйняття шуму, але  ця несприйнятливість не захищає  від наслідків впливу шуму на нервову  систему.

Зниженню шуму сприяє збільшення площі зелених  насаджень.

РАДІОАКТИВНЕ  ЗАБРУДНЕННЯ

 При опроміненні  людей від джерел радіоактивних  випромінювань у дозах від  1Гр підвищується імовірність  розвитку онкологічних захворювань  і прояву генетичних дефектів. Ці наслідки значно змінюються  в часі від моменту опромінення.  Наслідки впливу великих доз  опромінення виявляються швидко  у формі гострої променевої  хворобі, причому, чим вища  отримана доза опромінення, тим  швидше і гостріше виявляється  її згубний ефект.

Опромінення поділяються  на зовнішні та внутрішні. Зовнішнє опромінення  припускає, що джерело опромінення  знаходиться поза організмом. Воно пов’язане в основному з випромінюванням, що має високу проникливу здатність. Якщо радіоактивні речовини з їжею чи повітрям потрапляють у середину організму, з’являється джерело  внутрішнього опромінення. При внутрішньому опроміненні на клітини організму  впливають радіоактивні частинки.

Радіоактивне  опромінення пов’язане із впливом  джерел як природного походження, так  і створених людиною. Основна частина одержуваної жителями Землі дози опромінення зумовлена природними джерелами. Середня річна індивідуальна еквівалентна доза від них становить для землян 2мЗв.

Підвищення дози опромінення може бути викликане  використанням при будівництві  будинків, доріг чи плануванні територій  матеріалів із високим вмістом радіонуклідів. 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

Глобальні наслідки забруднення довкілля

Проблема  забруднення природного середовища стає гострою як внаслідок зростання  обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва, так і  у зв’язку  з якісними змінами виробництва  під впливом науково-технічного прогресу. Відходи виробничої діяльності усе більше забруднюють літосферу, гідросферу й атмосферу Землі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Екологічний менеджмент [Текст] : Навчальний посібник / В. Ф. Семенов, О. Л. Михайлюк, Т. П. Галушкіна, Г. В. Крусір та ін.; За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк ; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 407 с
2. Толстоухов А.В.,  Хвилько М.Ш. Екобезпечний розвиток:пошуки стратегії. - К.: «Знання України», 2001. – 333 с.