Антропогенний вплив на біосферу

З інших забруднювачів необхідно назвати метали (наприклад, ртуть, свинець, цинк, мідь, хром, олово, марганець), радіоактивні елементи, отрутохімікати, що надходять із сільськогосподарських полів, і стоки тваринницьких ферм. Розширене виробництво (без очисних споруджень) і застосування ядохімікатів на полях призводять до сильного забруднення водойм шкідливими з'єднаннями. Забруднення водного середовища відбувається в результаті прямого внесення отрутохімікатів при опрацюванні водойм для боротьби зі шкідниками; надходження у водойми води, що стікає з поверхні оброблених сільськогосподарських угідь; при скиданні у водойми відходів підприємств-виробників, а також в результаті втрат при їх транспортуванні, зберіганні і частково з атмосферними опадами. Поряд із отрутохімікатами сільськогосподарські стоки містять значну кількість залишків добрив (азоту, фосфору, калію), внесених на поля. Крім того, велика кількість органічних сполук азоту і фосфору потрапляють із стоками від тваринницьких ферм, а також з каналізаційними стоками. Підвищення концентрації живильних речовин у воді призводить до порушення біологічної рівноваги у водоймі. Спочатку в таких водоймах різко збільшується кількість мікроскопічних водоростей. Зі збільшенням кормової бази зростає кількість ракоподібних, риб і інших водяних організмів. Потім відбувається відмирання величезної кількості організмів. Воно призводить до витрати всіх запасів кисню, що утримується у воді, і накопиченню сірководню. Обстановка у і водоймі змінюється настільки, що він стає негожим для існування будь-яких форм організмів. Водойма поступово "вмирає".

ЗАБРУДНЕНЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Стан вод Світового океану зараз викликає велику тривогу. Води морів і океанів забруднюються переважно водами рік, з якими щороку в океан потрапляє більш 320 млн. т. заліза, 6,5 млн. т. фосфору й інших шкідливих речовин. Також дуже багато шкідливих речовин у Світовий океан попадає з атмосфери: 200 тис. т. свинцю, 1 млн. т. цинку, 5 тис. т. ртуті й ін. Приблизно одна третина мінеральних добрив, що потрапляють у ґрунт, вимивається з нього і ріками виноситься в моря й океани; тільки азоту і фосфору таким шляхом попадає у світовий океан приблизно 62 млн. т. у рік. Азот і фосфор викликають бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей і зелених одноклітинних водоростей, що вже не раз служило причиною так званих "червоних припливів" у Північному, Середземному морях і інших акваторіях. Ці водорості, що харчуються фосфорами і нітратами, мають здатність швидко розмножуватися. Вони створюють на поверхні моря "килим" товщиною до 2 м, що може покривати великі площі поблизу узбережжя. Наприклад, у 1998 році біля берегів Скандинавії спостерігалися величезні плями таких водоростей - до 45км довжини і 10 км ширини.

Бурхливий розвиток таких водоростей супроводжується зниженням у морській воді кисню. Водно - рослиннй "килим" діє як прес, що душить усе живе. Гинучи через 2-3 дні, клітини водоростей опускаються на дно, де стають їжею для бактерій, що у процесі інтенсивного харчування починають вживати надмірну норму кисню. Це сприяє загибелі морських організмів, що живуть на дні, від недостачі кисню. Самі клітини водоростей містять отруйні речовини, що згубно діють на рибу й інші морські організми.

Дуже значне забруднення Світового океану відбувається у мілководній зоні. Але континентальний шельф - це райони, де більшість представників морської фауни проводять значну частину свого життя. До того ж саме тут мільйони рибалок заробляють собі на життя, а велика кількість людей прагнуть провести свої відпустки.

3.1. Забруднення морів і океанів нафтою

До самих шкідливих забруднень океану відносяться нафта і нафтопродукти. Щороку у Світовий океан потрапляє 5-Ю млн. т. цих забруднень, джерелами яких є морський транспорт і приморські міста, берегові стоки, втрати підчас морського добування нафти на шельфах і ін. Особливу тривогу викликають аварії великих танкерів, що перевозять нафту. Аварійні ситуації, виливання за борт танкерами промивних і баластових вод, - все це зумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. За останні ЗО років пробурено близько 2000 свердловин у Світовому океані, з них в Північному морі 1000 і тільки 350 промислових свердловин обладнано. Через незначні витоки щорічно губиться 0,1 млн. т. нафти. Великі маси нафти надходять у моря по річках, з побутовими і зливовими стоками. Обсяг забруднень з цього джерела складає 2,0 млн. т./рік. Зі стоками промисловості щорічно потрапляє 0,5 млн. т нафти. Потрапляючи в морське середовище, нафта спочатку розтікається у вигляді плівки, утворюючи шари різної потужності. За кольором плівки можна визначити її товщину(таблиця 1).

Таблиця 1. Залежність кольору плівки від її товщини

Нафтова плівка змінює склад спектра й інтенсивність проникнення у воду світла. Пропущення світла тонкими плівками сирої нафти складає: 11-10% (280нм ), 60-70% (400нм). Плівка товщиною 30-40 мкм цілком поглинає інфрачервоне випромінювання. Змішуючись з водою, нафта утворює емульсію двох типів: пряму "нафта у воді" і зворотну "вода в нафті". Прямі емульсії, створені крапельками нафти діаметром до 0,5мкм, менш стійкі і характерні для нафти, що містить поверхнево-активні речовини.

При видаленні летких фракцій нафта утворює емульсії, що можуть зберігатися на поверхні, переноситися плином, викидатися на берег і осідати на дно. Збільшення нафтового забруднення в окремих районах Світового океану, таких, наприклад, як, середземноморське й особливо Північне море, уже є катастрофічним и для флори і фауни, порушує тепло - і волого обмін між океаном і атмосферою. Жертвами цього виду забруднення стають сотні тисяч морських птахів, тюленів, велика кількість риби й ін.

3.2. Забруднення вод Світового океану радіоактивними відходами

Скидання відходів з метою поховання (демпінг) У морську воду потрапила велика кількість радіоактивних ізотопів у наслідок іспитів атомної зброї, діяльності ядерних реакторів на військових підводних човнах, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій і ін. Загальна радіоактивність забруднення, що потрапила у Світовий океан за допомогою людини, оцінюється в 5,5 • 1019Бк. Під час чорнобильської аварії в атмосферу було викинуто приблизно 5 • 107Кu радіоактивності, тобто у Світовому океані нагромадилася радіоактивність, яка дорівнює ЗО аваріям на Чорнобильській АЕС.

Багато країн, що мають вихід до моря, роблять морське поховання різних матеріалів і речовин, зокрема ґрунту, вийнятого при днопоглиблювальних роботах, бурового шлаку, відходів промисловості, будівельного сміття, твердих відходів, вибухових і хімічних речовин, радіоактивних відходів. Обсяг поховань складає близько 10% від усієї маси забруднюючих речовин, що надходять у Світовий океан. Підставою для демпінгу в море служить можливість морського середовища до переробки великої кількості органічних і неорганічних речовин без особливого збитку для води. Однак, ця здатність не безмежна. Тому демпінг розглядається як вимушена міра, тимчасова данина суспільства недосконалості технології.

У шлаках промислових виробництв присутні різноманітні органічні речовини і з'єднання важких металів. Побутове сміття в середньому містить (на масу сухої речовини) 32-40% органічних речовин; 0,56% азоту; 0,44% фосфору; 0,155% цинку; 0,085% свинцю; 0,001% ртуті; 0,001% кадмію. Під час скидання і проходження матеріалу крізь стовп води, частина забруднюючих речовин переходить у розчин, змінюючи якість води, інша сорбується частками суспензії і переходить у донні відкладення. Одночасно підвищується мутність води.

Наявність органічних речовин часто призводить до швидкої витрати кисню у воді і не рідко до його повного зникнення, розчиненню суспензій, нагромадженню металів у розчиненій формі, появі сірководню. Присутність великої кількості органічних речовин створює в донних ґрунтах стійке відбудовне середовище, у якому виникає особливий тип вод, що містять сірководень, аміак, іони металів. Впливу матеріалів, що скидаються, у різному ступені піддаються всі гідробіонти.

У випадку утворення поверхневих плівок, що містять нафтові вуглеводні і СПАР, порушується газообмін на межі повітря - вода.

Забруднюючі речовини, що надходять у розчин, можуть акумулюватися в тканинах і органах гідробіонтів, і робити токсичний вплив на них. Скидання матеріалів демпінгу на дно і тривала підвищена мутність води призводить до загибелі від отруєння малорухомі форми бентосу. У риб, що вижили, молюсків і ракоподібних скорочується швидкість росту за рахунок погіршення умов харчування і подиху. Нерідко змінюється видовий склад даного співтовариства.

При організації системи контролю за скиданнями відходів у море вирішальне значення має визначення районів демпінгу, визначення динаміки забруднення морської води і донних відкладень. Для виявлення можливих обсягів скидання в море необхідно проводити розрахунки всіх забруднюючих речовин у складі матеріального скидання.

ВИСНОВОК

Зараз невідомо, що ж очікує в майбутньому наш Світовий океан, та й усі найважливіші ріки нашої планети. Учені роблять невтішні прогнози. Вони припускають, що забруднення Світового океану зросте приблизно в 1,5—3 рази. А в результаті погіршуватиметься екологічне становище на планеті. Ми можемо досягнути крайньої межі, якщо постійно підвищуватиметься концентрація токсичних речовин. І наслідком буде деградація природної екосистеми. Учені підрахували, що первинна біологічна продукція океану здатна зменшитися в багатьох великих районах планети приблизно на 20—30% у порівнянні з нинішньою ситуацією.

Сьогодні вчені знайшли той шлях, завдяки якому людство зможе уникнути екологічної безвиході. Цей шлях пов’язаний з безвідходними і маловідходними технологіями, а також з переробленням відходів на корисні ресурси. Однак для цього потрібен час.

ДЖЕРЕЛА

1.                             Словарь-справочник по экологии // под редакцией Сытника К.М. и др. — К.: Наукова думка, 1994.

2.                             Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Е 40 Екологія. Підручник. - К.: Кондор, 2009. - 524 с

3.                             Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. - К.: Т-во "Знання". КОО, 2000. - 203 с.

4.                             Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології,- К.:Либідь, 1995.

5.                             Демократов Н. Мировоззренческие основания современной цивилизации и её глобальный кризис. Обществен, науки и современность. 1994, №2.

2