Тваринний світ

До першої групи передусім  слід віднести встановлення науково  обґрунтованих правил та норм охорони, використання тваринного світу, а також  заборони та обмежень у користуванні деякими його об'єктами. Окремі види використання тваринного світу і вилучення із природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки.

Певні заборони та обмеження передбачені законодавством практично по кожному виду користування тваринним світом. Добування диких тварин можливе лише на підставах, умовах і в порядку, передбачених законодавством. Для забезпечення сталого існування і використання дикої фауни забороняється користування загальнонебезпечними і винищувальними засобами добування, встановлюються нормативи, ліміти, квоти вилучення тварин. Забороняється добувати звірів і птахів у разі виникнення стихійного лиха та при надзвичайних екологічних ситуаціях. Створення і поповнення зоологічних колекцій у зоопарках, зоосадах, океанаріумах шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться лише за дозволами, виданими Мінекоресурсів України. Забороняється самовільне переселення тварин у нові місця перебування, їх акліматизація та схрещування. Такі дії повинні також здійснюватись за спеціальними дозволами органів Мінекоресурсів за погодженням з органами мисливського і рибного господарства.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані  вживати заходів щодо запобігання  загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів у сільському та лісовому господарстві, при експлуатації електричної мережі та транспортних засобів. Так, значна кількість зайців, птахів та іншої польової дичини гине під час сінокосу, збирання врожаю та інших сільськогосподарських робіт. Іноді навіть більше, ніж за весь сезон полювання. Непоодинокі випадки загибелі птахів від ураження електричним струмом на незахищених стовпах тощо. Тому підприємства і громадяни повинні застосовувати спеціальні пристрої та безпечні технології, які б запобігали спричиненню шкоди тваринному світу.

Під час зберігання, транспортування  і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших хімічних речовин повинні вживатися заходи по запобіганню захворюванню і загибелі тварин. Органи Мінекоресурсів за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі території, на яких обмежується чи забороняється застосування зазначених препаратів.

Законодавство передбачає, що права власників і користувачів землі, лісів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені і на

них можуть покладатися  відповідні обов'язки щодо охорони  і відтворення тваринного світу.

Винятковим за своєю  важливістю засобом охорони рідкісних  та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин є їх внесення до Червоної книги України. Положення  про Червону книгу України затверджене постановою Верховної Ради від 29 жовтня 1992 року.

Червона книга є основним державним документом, який містить  узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 531 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені. Незалежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території країни. Рішення про занесення об'єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення приймає Головне управління національних природних парків та заповідної справи Мінекоресурсів України.

Правове значення Червоної книги полягає в тому, що занесені до неї тварини набувають особливого правового статусу, який виявляється в наступному:

1.  Не можуть передаватись  у недержавну власність тварини,  занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини одержані шляхом розведення в неволі або придбані у власність за межами України). У свою чергу розведення в неволі таких тварин потребує спеціального дозволу Мінекоресурсів України.

2. Перебування на певній  території тварин, занесених до  Червоної книги, є підставою для проголошення цієї території об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

3. Добування таких  тварин здійснюється лише у  виняткових випадках тільки для наукових і селекційних цілей. Його можуть здійснювати лише наукові установи за іменними дозволами Мінекоресурсів. Окремим громадянам такі дозволи не видаються.

4.  Законодавством  установлена підвищена кримінальна,  адміністративні та майнова відповідальність за знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Інші заходи охорони  тваринного світу спрямовані на охорону середовища перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин. Найбільш ефективними серед них є створення заповідників, інших територій, правовий режим яких визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд». Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках), так і в спеціально створених з метою охорони тваринного світу об'єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні заказники, зоологічні пам'ятки природи, зоологічні парки, сади тощо). При проведенні екологічної експертизи об'єктів, впровадженні нової техніки, технологій, матеріалів і речовин обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан тваринного світу, середовище його перебування та шляхи міграції. Місця будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають або можуть вплинути на стан тваринного світу, погоджуються з органами Мінекоресурсів та з державними органами управління мисливським і рибним господарством. Забороняється введення в експлуатацію об'єктів і застосування технологій без забезпечення їх засобами захисту тварин та їх середовища.⁶

При здійсненні окремих  видів природокористування (меліорація земель, ведення лісового господарства, видобування корисних копалин, організація міст відпочинку населення та ін.) повинні передбачатись і здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу зооекологічну цінність.

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Особливості відшкодування шкоди заподіяної об’єктам тваринного світу

 

Стаття 58 Закону «Про тваринний  світ» і ст. 42 Закону «Про мисливське господарство і полювання» містять перелік порушень тваринного законодавства. Серед них найбільш поширеними є порушення порядку і правил надання об'єктів тваринного світу в користування, їх самовільне, понадлімітне  спеціальне вилучення  ... передбачає дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та майнову відповідальність. Але у зв'язку з тим,  що процес оновлення екологічного законодавства просувався швидше ніж в «охоронних» галузях законодавства, не всім заведеним у статтях законів правопорушенням кореспондує відповідна правова норма Кримінального кодексу чи Кодексу про адміністративні правопорушення. Це, зокрема стосується таких порушень, як приховування та перекручення інформації про стан і чисельність тварин та  використання мисливських угідь не за призначенням, не вжиття заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршення середовища їх перебування тощо. Тому при визначенні виду і міри відповідальності тих чи інших порушень законодавства

про тваринний світ слід керуватись чинним кримінальним та адміністративним законодавством.

Незалежно від притягнення  винних до адміністративної чи кримінальної відповідальності або звільнення від неї юридичні чи фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про тваринний світ. У справах пов’язаних з відшкодуванням шкоди природним об'єктам (і тваринний світ - не виняток) вирішальним є визначення її матеріального розміру. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України постановою від 26 січня 1990 року (із наступними змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи», якщо спеціальним екологічним законодавством визначено порядок обчислення даної шкоди, її розмір належить обраховувати в точній відповідності установлених методик.  Перші, як правило, застосовуються у випадках, коли є реальна можливість обчислити кількість добутих тварин та зважити на їх екологічну цінність, другі - коли така можливість відсутня (наприклад, при масовій загибелі риби від забруднення водойми).

Особи, винні в незаконному  полюванні, якщо їхніми діями була причинена  шкода державному мисливському фонду, повинні її відшкодувати в сумі, передбаченій таксами нарахування розміру стягнень за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд»¹. Такси затверджені 12 березня 1996 року наказом Міністерства лісового господарства і Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у вигляді грошової суми, пропорціональної неоподаткованому мінімуму доходів громадян за одну особину залежно від виду тварин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Виконавши дану роботу , я розглянула цілу низку літератури, що стосується проблеми правового забезпечення охорони тваринного світу. При написанні роботи я використовувала як фундаментальні праці вчених в цій галузі, так і новітні роботи , присвячені даній проблемі.

На мою думку таке поєднання є найбільш доцільним  і правильним при написанні курсової роботи. Підводячи підсумок даній  роботі  мені хотілося б ще зробити  акцент на проблемі удосконалення законодавства в цій сфері.

Проаналізувавши праці  провідних вчених нашого часу , я  зробила для себе висновок про те, що законодавство в сфері правового забезпечення охорони тваринного світу в нашій країні потребує вдосконалення та приведення у відповідність різних нормативних актів.

Крім того , потрібно зазначити, що проблема охорони тваринного світу є надзвичайно актуальною саме в наш час, коли постала загроза знищення деяких видів тварин, які ще до недавнього часу навіть не входили до Червоної книги України, а тепер існує реальна загроза їх винищенню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Конституція України
2. Закону України „Про тваринний світ”
3. «Про виключну (морську) економічну зону України»
4. Шахов В. С. Право пользования охотничьими угодьями К.,1993
5. Демченко М.Л. „Тваринний світ України”, Львів, 2002

¹ Відомості Верховної Ради України. 1993. № 18. Ст. 191: 1996. № 15. Ст. 70.

²Там само. 1995. № 21. Ст. 152; 1996. № 15. Ст. 70; 1997. № 6. Ст. 49.

³ Офіційний вісник України. 2000. № 12. Ст. 442.

⁴ Шахов В. С. Право пользования охотничьими угодьями К.,1993., С.45

⁵ Офіційний вісник України. 2000. № 10. Ст. 389.

⁶ Демченко М.Л. „Тваринний світ України”, Львів, 2002, С.88