Социологическое исследование

План

Розділ 1. Соціологічі дослідження  його основні поняття

1.1Поняття  й функції соціологічного дослідження

1.2Види  соціологічного дослідження

Розділ 2. Соціологічне значення громадської  думки

2.1Методи  громадської думки

2.2Структура соціології громадської думки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Соціологічі дослідження  його основні поняття

1.1Поняття  й функції соціологічного дослідження

Соціологічне  дослідження є досить складною спра-вою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надій-ність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення. 
Соціологічне дослідження -- система логічно послідовних ме-тодологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. 
Основні функції соціологічного дослідження: 
-- пізнавальна -- відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окре-мих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати йо-го розвиток;  
-- методологічна -- забезпечує реалізацію міждис-циплінарного зв"язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;  
-- практична -- полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефектив-ного соціального контролю за соціальними процесами;  
-- інформаційна -- сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціаль-них спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мо-тивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання со-ціальної реальності;  
-- управлінська -- забезпечує соціальне управлін-ня на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв"язок між суб"єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об"єктами (населенням, окремими соціальними гру-пами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень. 
 
У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов"я-заних етапи: 
1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію -- анкети, бланка інтерв"ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу доку-ментів тощо. 
2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбу-вається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту. 
3. Упорядкування та обробка зібраної інформації. 
4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій. 
 
1.2 Види соціологічного дослідження

Специфіка кожного з етапів визначається конкрет-ним  видом соціологічного дослідження. їх виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливі-шими з них є мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної ін-формації, об"єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера со-ціальної дійсності, яку вивчають. 
За метою виокремлюють: 
-- фундаментальні дослідження -- спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, законо-мірностей розвитку і пов"язані з вирішенням най-складніших проблем суспільства;  
-- прикладні дослідження -- націлені на вивчення конкретних об"єктів, вирішення певних соціальних проблем;  
За глибиною аналізу виділяють: 
-- пошукові дослідження -- за своїми параметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдан-ня. Застосовують їх тоді, коли проблема, об"єкт або предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій. Найчас-тіше використовують як попередній етап більш глибо-кого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на зби-рання інформації щодо об"єкта та предмета досліджен-ня, уточнення гіпотез тощо;  
-- описові дослідження -- покликані створити від-носно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми, застосовую-чи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об"єктом аналізу є відносно ве-лика спільнота людей, з певними соціальними, про-фесійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур є значно складнішими від пошукових досліджень;  
-- аналітичні дослідження -- полягають не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функ-ціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного досліджен-ня потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника -- аналітичних здібностей, вміння інтер-претувати та аналізувати складну соціологічну інфор-мацію, робити виважені висновки. 
За методом, застосовуваним у соціологічному до-слідженні, виокремлюють опитування і аналіз доку-ментів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент. 
За затратами часу виділяють довгострокові (термі-ни проведення -- від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1--2 тиж-нів до 1--2 місяців). 
Зважаючи на тип відносин між замовником і вико-навцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетні дослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними; госпрозрахункові -- на за-мовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання. 
Залежно від способу дослідження об"єкта ( у стати-ці чи динаміці) виділяють разове і повторне соціоло-гічне дослідження. Разове дослідження інформує про стан об"єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає "моментальний зріз" соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об"єк-та, їх напрями і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які прово-дять через певні проміжки часу. Тобто повторні до-слідження проводять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни одного й того самого об"єкта упро-довж певного часу, при цьому обов"язковим є збере-ження однакової вибірки), трендові (досліджують змі-ни протягом певного часу на тому самому об"єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфі-чні соціальні сукупності -- когорти -- впродовж пев-ного часу). 
Щодо об"єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промис-ловості, сільського господарства, науки, освіти, полі-тики, культури, охорони здоров"я тощо. 
За системою вибору одиниць об"єкта соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об"єкті, який виступає представником цілого класу подібних об"єктів. У суцільних дослідженнях об-стежують усі, без винятку, одиниці об"єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і ма-теріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою при-скорення їх і скорочення витрат найчастіше викорис-товують вибіркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об"єктом дослідження, а лише їх ча-стину. Мета вибіркового дослідження -- на підставі певної кількості обстежених одиниць об"єкта (кіль-кість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого. 
Своєрідне місце у цій класифікації посідають піло-тажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також привнести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксо-вані у робочих документах, впливають на поліпшен-ня методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

Розділ 2. Соціологічне значення громадської  думки

2.1 Методи громадської думки

Громадська  думка — спосіб формування і вияву  масової свідомості, що виражає ставлення  людей до суспільно значимих подій  і фактів, до діяльності соціальних спільнот, груп і окремих осіб.

Громадська  думка, на наш час вже набула соціального значення, і далі значно розширює сферу активного впливу на соціальні процеси, участь у соціальному управлінні. І хоча раніше вона впливала (наприклад, своєю експресивною функцією) на соціальне управління, нині вона стає важливим фактором, який визначає соціальні та політичні процеси у суспільстві. Тому проблеми вивчення, врахування громадської думки у процесі соціального управління є особливо актуальними.

Відомо  чимало методів вивчення громадської  думки, і їх не можна зводити лише до спеціальних соціологічних опитувань. Оскільки громадська думка висловлюється через багато каналів, для її вивчення можуть бути використані конвент - аналіз текстів (при вивченні, наприклад, матеріалів преси, документів органів управління та ін.); спостереження (при вивченні громадської думки, яка функціонує на зборах, засіданнях органів управління та ін.); лінгвосоціологічні та соціометричні методики, соціальний експеримент.

Найважливішим при вивченні громадської думки  є метод опитування як незамінний спосіб одержання інформації про безпосередні факти свідомості, суб'єктивний світ людей, їхні нахили, мотиви діяльності, думки. Відомий спеціаліст у галузі вивчення громадської думки Дж. Геллап назвав метод опитування "телескопом соціальних наук".

У процедурному плані цей метод  зводиться до того, що, з одного боку, виступає дослідник з певними запитаннями, у відповідях на які він сподівається одержати потрібну йому інформацію, з іншого — опитуваний (респондент), який відповідає на запитання, володіючи при цьому інформацією, яка цікавить дослідника, і згоден повідомити її.

Опитування  як метод соціологічного дослідження поділяється на два різновиди: інтерв'ю та анкетне опитування.

Інтерв'ю – це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає прямий контакт інтерв'юера з респондентом (опитуваним), причому запис відповідей останнього здійснюється або інтерв'юером, або механічно (на плівку).

Анкетне опитування передбачає жорстко фіксований порядок, зміст і форму запитань, чітке формулювання відповідей, які реєструються опитуваною особою. При вивченні громадської думки використовують різні види опитувань. Під час поштового опитування розсилають анкети, які потім повертають дослідникові поштою. Пресове опитування передбачає публікацію анкети в газеті. Телефонне опитування здійснюють з використанням телефону. Найчастіше використовують роздавальне опитування. При його організації анкету респонденту вручає безпосередньо дослідник, до якого вона повертається після заповнення. В усіх випадках важливо забезпечити репрезентативність інформації.

Враховуючи  неабияке значення громадської думки  в соціальному управлінні, труднощі, які постають у процесі її вивчення, в демократичних державах діють спеціальні центри з вивчення громадської думки.

Перше спеціальне опитування громадської  думки, пов'язане з організацією виборчої кампанії, було здійснено  у США в 1824 р. На початку 30-х років XX ст. у США було створено перший інститут опитувань громадської  думки під керівництвом Дж. Геллапа. Нині він має філії у багатьох країнах світу. У повоєнні роки діяли десятки подібних інститутів та центрів. Найвідоміші серед них: "Бен Геффін і компанія", "Л. Харріс і компанія", Інформаційне агентство США, Служба вивчення громадської думки БІ-БІ-СІ (Великобританія), Інститут демоскопії (ФРН) та ін.  З відомих причин у СРСР тривалий час не було серйозних центрів вивчення громадської думки, хоча практикувалися розрізнені спроби опитувань. Про загальнонаціональні репрезентативні опитування не йшлося. Тільки наприкінці 80-х років створено Всесоюзний центр вивчення громадської думки під керівництвом академіка Т. Заславської, який мав свої відділення у Києві, Дніпропетровську, Львові.В останні роки в Україні набули розвитку служби вивчення громадської думки, зокрема опитувальні центри на базі Інституту соціології НАН України, Києво-Могилянської академії, приватні опитувальні центри, регіональна мережа опитувань громадської думки.

2.2 Структура соціології громадської

Структура соціології громадської думки визначається такими основними напрямками дослідження:

1. Розкриттям соціальної сутності цього об’єкту у соціологічному вимірі;
2. Аналізом діалектики взаємодії об’єкта і суб’єкта громадської думки;
3. Відображенням механізмів її соціального функціонування.

Названі напрями соціологічного дослідження виникнення, розвитку і функціонування громадської думки "злиті у єдиному комплексно-системному підході: соціолого-історичному, соціолого-структурному і соціолого-функціональному. Комплексно-системний підхід до вивчення громадської думки означає сукупність концепцій щодо її соціальної сутності, ступеня впливу на різні сторони життя суспільства, способи формування, відображення і функціонування" [1]. Концепції щодо соціальної сутності громадської думки фіксують почуття і дії людей на певному об’єкті дійсності з метою її зміни або збереження. При цьому актуальним є момент мотивації таких почуттів і дій. Вивчення відповідних мотивів дає цінну інформацію про внутрішній світ людей, їхні зовнішні зв’язки з навколишнім середовищем через спільні потреби та інтереси.

В цілому можна вважати, що в дослідженнях громадської думки задіяні всі соціологічні методи. В той же час слід враховувати специфіку їх використання, особливо при масових опитування та зондажах громадської думки.

Соціологія громадської думки – це галузева соціологія, яка вивчає виникнення та механізми функціонування громадської думки, соціальні чинники, що впливають на її зміст і активність та визначають її місце в соціальному житті суспільства.

Об’єкт  соціології громадської думки – її носії, тобто люди, представники різних соціальних груп та спільнот, різних організацій і інституцій, які висловлюють свої думки з приводу тих чи інших актуальних суспільно значущих питань. Предмет соціології громадської думки – її соціальні аспекти і характеристики, структура, закономірності, канали, механізми формування і функціонування, ставлення великих соціальних груп, народів у цілому до явищ, що викликають актуальний суспільний інтерес..

Громадська  думка є одним з явищ суспільного  життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини, Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій.- К.: Наук. думка, 1996р.
2. Соціологія. Підручник, видання 2 - ге, за ред. Доктора історичних наук, професора В.Г.Городяненка. К.: 2005р. 545с.
3. Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки  - 2004. - № 2 (4). - C.77-89
4. Оссовський В. Л. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації. /НАН України. Ін-т Соціології. К., 1999. – 136 с.
5. Квятковский. Изучение общественного мнения и политика. //Актуальные проблемы изучения и формирования общественного мнения, его использование в управлении социальными процессами. М., 1987. – 178 с.