Золотовалютні резерви в системі валютного регулювання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

 

 

АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

 

на тему:

 

«Золотовалютні резерви в системі

валютного регулювання»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент ІІІ курсу,

спец. 6601-1,

1 групи

Кільмяшкін Артемій

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012 р.

            Валютне регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

У сучасних умовах, коли процеси інтеграції та трансформації  економічних та соціальних відносин в Україні стають все більш  помітними, стан та перспективи розвитку банківської системи набувають особливого значення. У цьому розрізі посилюється роль центрального банку країни як провідника грошово-кредитної політики. Виконання основної функції Національного банку України (НБУ) – забезпечення стабільності гривні – зумовлює об’єктивну потребу в наявності золотовалютних резервів та управління ними.

Золотовалютний резерв являє собою «резерви України, відображені  у балансі Національного банку  України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні й призначені для міжнародних розрахунків». З правової точки зору золотовалютний резерв має ту особливість, що є окремо виділеним фондом серед активів НБУ, де він відображається. Цей фонд не є власністю НБУ — він лише володіє, користується і розпоряджається цим фондом як представник держави. Із наведеного визначення випливає цільове призначення золотовалютних резервів — вони призначені для міжнародних розрахунків.

Стаття 28 Закону України «Про Національний банк України» визначає одним із засобів грошово-кредитної політики управління золотовалютними резервами: «Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Слід звернути увагу, що у визначенні золотовалютних резервів йдеться про їх використання у міжнародних розрахунках, а в даній статті — тільки про операції на внутрішніх ринках, де може бути забезпечена стабільність попиту і пропозиції грошей в Україні.

Таким чином, золотовалютний офіційний  резерв призначений для здійснення міжнародних розрахунків, а всередині країни — для регулювання валютного ринку і тим самим — підтримання курсу національної валюти, зокрема шляхом проведення валютних інтервенцій. Значення золотовалютних резервів полягає у забезпеченні платоспроможності країни на світовому ринку. Таким чином, питання золотовалютного резерву співвідносяться із питаннями зовнішньої торгівлі і валютного курсу, а тим самим — з усіма питаннями валютного регулювання. Будь-які інші напрями використання чи операції із золотовалютним резервом мають розглядатися як правопорушення.

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе економічне значення тому, що занижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений – призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий період.

Що стосується того, якою повинна  бути величина золотовалютних резервів країни, то існують певні методики для її розрахунку. Так для країн  з розвиненою економікою, достатня величина золотого запасу визначається на рівні 30 відсотків від річного бюджету. Якщо виходити з такої методики розрахунків, то із золотовалютними резервами в країні все гаразд. Витратна частина Державного бюджету України на 2009 рік складає 235,43 мільярда гривень або 30,58 мільярда доларів США (по курсу 7,7).

У цій ситуації золотовалютний запас  повинен складати більше 13 мільярдів  доларів США, що вписується в наявні резерви. Проте Україна не є, поки що, країною з розвиненою економікою. А ось для країн, що розвиваються, необхідний розмір золотовалютних резервів визначають як рівний 50% від об’єму річного імпорту товарів. Об’єм імпорту до України за січень-вересень 2011 року склав 67,85 мільярда доларів США. За 2012 рік передбачається, що ця цифра складе не менше 85 мільярдів. Звідси витікає, що недостача золотовалютних резервів в нашій країні складає близько 11 мільярдів доларів США.

Тільки з урахуванням фактичного стану всіх перелічених показників можна зробити висновок про відповідність  наявного обсягу золотовалютних резервів реальним потребам країни в міжнародних ліквідних активах («Економічний простір», №23/2, 2009р.).

У даній статті автор доводить, що в Україні на даний час існує оптимальний обсяг золотовалютних резервів. Хоча, я вважаю, що недоцільно мати у структурі ЗРВ найбільшу частку доларів США. Потрібно збільшувати частку євро та золота, а також іноземної валюти: єна, швейцарський франк, британський фунт та навіть російського рубля (зважаючи на структуру та обсяги торгівлі з Російською Федерацією).

Одним з основних принципів  використання інструментів валютного регулювання є принцип ефективності, який слугує для оцінки економічного ефекту застосування зазначених інструментів і характеризує рівень відповідності результатів їх застосування цілям валютної політики. Таким чином, ефективність інструментів валютного регулювання виступає інтегральною характеристикою їхньої дієвості та потребує окремого дослідження на основі фактичних даних.

До складу основних економічних  інструментів валютної політики центрального банку належать: регулювання режиму валютного курсу, девальвація і ревальвація валют, диверсифікація валютних резервів, девізна політика.

Диверсифікація валютних резервів як інструмент валютної політики НБУ  спрямована на захист від валютного  ризику офіційних резервів держави. Дані резерви необхідні для здійснення міжнародних розрахунків і проведення валютних інтервенцій. Таким чином, даний інструмент відіграє пасивну роль (безпосередньо майже не впливає на параметри валютного ринку України), а переважно використовується як допоміжний інструмент, що забезпечує ефективність інших інструментів валютного регулювання (насамперед валютних інтервенцій).

Структуру офіційних  резервів також можна розглядати у розрізі їх валютної структури. На початок 2008 р. основна частина резервів складалась з активів, номінованих у доларах США (близько 60%), частка активів у євро становила близько 30%, інші валюти (англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк) становили близько 10%. Працівники НБУ адекватно реагують на зміни у курсах вільноконвертованих валют і ризиках окремих фінансових активів, забезпечуючи збереження та приріст золотовалютних резервів. Наприклад, за результатами 2009 р. приріст офіційних резервів України внаслідок курсової різниці та переоцінки капіталу склав 616 млн. дол. США. Найбільший приріст забезпечили ті складові офіційних резервів, які суттєво зросли протягом досліджуваного періоду: монетарне золото (приріст - 190 млн. дол. СІЛА) та цінні папери (приріст - 267 млн. дол. США). Таким чином, можна зробити висновок про достатню ефективність диверсифікації валютних резервів як інструменту валютного регулювання НБУ. («Актуальні проблеми економіки», №2(116), 2011р.)

Автор даної статті дослідив основні інструменти валютного регулювання в України, характеризував основні недоліки та переваги доцільності їх використання. На мою думку, він звернув важливу увагу на такі інструменти як валютна інтервенція та регулювання валютного курсу, на які впливає застосування золотовалютних резервів.

НБУ здійснює девізну  валютну політику на підставі регулювання  курсу національної грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти. Саме тому можемо стверджувати, що одним із найважливіших завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами, оскільки саме за їх допомогою держава може вчасно та максимально швидко реагувати на виникаючі шоки та дисбаланси в економіці.

Відповідно, можемо означити цілі накопичення золотовалютних резервів: (1) забезпечення країни достатнім обсягом міжнародних платіжних засобів, для того щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно та в належному обсязі розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями та (2) забезпечення можливості Національному банку проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію, а також обмінний курс національної валюти. Отже, трансакційне призначення золотовалютних резервів (1), спрямоване на обслуговування зв'язків національної економіки зі світовою. У цьому призначенні золотовалютні резерви виступають в якості запасу ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку. В свою чергу інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей.

Проте правовий статус, склад  та призначення золотовалютних резервів України на даний час не мають  єдиного законодавчого регулювання, що породжує ряд проблем, пов'язаних із визначенням оптимального обсягу золотовалютних резервів (у вартісному вираженні), адекватного зовнішньоторговельній діяльності держави набору їх валютного компоненту та оптимального співвідношення складових резервів, а також впровадження механізмів управління золотовалютними резервами, спрямованих на досягнення максимальної ефективності та прибутковості.

Очевидним є нарощування  саме валютної складової офіційних резервів: частка вільноконвертованих валют зросла з майже 75% у 2000 році до майже 98% у 2008 році в загальному обсязі ЗВР. що свідчить про позитивні тенденції розвитку фінансового ринку України. В той же час питома вага золота значно зменшилася з 8.38% у 2000 році до 2.18% у 2008 році, навіть не зважаючи на їх абсолютний приріст у вартісному вираженні, який становив $620,59 млн. протягом досліджуваного періоду.

У країні, де відбувається економічне зростання та досягнута  макроекономічна стабілізація, політика валютної інтервенції і управління золотовалютними резервами стає вирішальним інструментом забезпечення стабільного курсоутворення, а отже і стабільного розвитку держави («Науковий вісник», №3(7), 2010р.).

У даній статті автори для реалізації ефективної девізної політики НБУ з метою забезпечення курсової стабільності гривні та збереження рівноваги на готівковому і міжбанківському валютних ринках України, як важливого чинника економічного зростання, нами пропонується вжити наступні заходи:

– систематично вивчати  світовий досвід оптимізації структури  міжнародних резервів з метою встановлення визначальних факторів (ступеня конвертованості, надійності, ліквідності, ризикованості) вибору резервних валют;

– вжити заходів для  оптимізації структури золотовалютних резервів НБУ з поступовою заміною  долара США на користь євро та дорогоцінних металів, в першу чергу золота;

– на законодавчому рівні  визначитися з показниками достатності  і кількості золотовалютних резервів України як державного орієнтира  проведення валютних інтервенцій і  накопичення міжнародних резервів;

– за умов нестабільності внутрішнього та зовнішнього фінансових ринків під час фінансових криз та з метою збереження золотовалютних запасів повністю утриматись від  проведення в такий період валютних інтервенцій;

– для досягнення максимальної ефективності використання золотовалютних резервів, структури їх якісного складу, НБУ запровадити режим транспарентності і доступності до інформації по проведенню девізної політики, що буде впливати на ступінь довіри, прогнозованості, а врешті-решт і самої стабільності банківської системи з боку суб’єктів господарювання та населення.

Отже, створення золотовалютних резервів країни - необхідна умова існування і функціонування будь-якої держави, оскільки вони забезпечують виконання ним ряду найважливіших функцій: дозволяють проводити незалежну від зовнішніх чинників грошово-кредитну політику шляхом стабілізації і регулювання курсу національної валюти. Крім того, золотовалютні резерви при необхідності можуть бути направлені на погашення державою зовнішнього боргу, підтримуючи упевненість іноземних партнерів в здатності держави виконувати свої зобов’язання і створюючи умови для розвитку зовнішньої торгівлі.

Саме тому можна стверджувати, що одним із найважливіших завдань  державного валютного регулювання  є управління золотовалютними резервами, оскільки саме за їх допомогою, держава може вчасно та максимально швидко реагувати на виникаючі шоки та дисбаланси в економіці.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

1. Бєляєв Д.О.«Оптимальний обсяг золотовалютних резервів України» - «Економічний простір» №23(2)/2009

2. Савченко Т.Г., Єпіфанова М.А. «Оцінювання ефективності інструментів валютного регулювання в Україні» - «Актуальні проблеми економіки», №2(116)/2011

3. Савченко В.Ф., Демченко М.Ю. «Девізна валютна політика: від транспарентності до ефективності з метою забезпечення сталого зростання національної економіки» - «Науковий вісник», №3(7)/2010