Векселі як частина грошового обігу

    Вексель існує вже більше шести століть, і за цей час він довів свою життєздатність та ефективність використання в економіці. Основні його особливості були перевірені сотнями років існування, і саме вони зробили його спеціальним знаряддям кредиту з підвищеним ступенем гарантованості. Історія виникнення векселя сягає часів Середньовіччя, а саме XVI ст. Багато вчених, таких як, М. Беляков, Р. Аношкін, Ю. Мороз, стверджували, що батьківщиною векселя є Італія. Поява векселя саме в цій країні була викликана потребами торгівлі, що бурхливо розвивалась.

    Широке  застосування вексель мав і в  дореволюційній Росії, де було прийнято три (1729 р., 1832 р., 1902 р.) вексельних статути. Вексель як визначена форма грошового зобов'язання широко застосовується в господарському обороті й в України. Його застосування в якості засобу обігу і розрахунку у цій сфері пов'язане з тим, що частина обігу здійснюється за рахунок кредиту.

    Вексельний  обіг - одне з найскладніших питань у теорії і практиці управління, адже вексель, будучи ринковим інструментом управління, дає підприємству змогу, по-перше, продовжити термін платежу  за векселем відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню вартості фірми, за рахунок зменшення обсягів  протермінованої заборгованості та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської. Завдяки зазначеним властивостям вексель набув широкого застосування в світі, необхідним стало його використання в національній економіці.

    Головними особливостями векселя, що склалися в міжнародній практиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930 р. та виокремлюють його від інших цінних паперів, є:

- абстрактність зобов'язання, визначеного векселем, текст векселя не має містити посилання на угоду, що є причиною видачі векселя;

- безумовність зобов'язань за векселем, вексель містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити певну суму;

- безсуперечливість зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;

- вексель  письмовий документ;

- вексель  це документ, що має суворо встановлені обов'язкові реквізити;

- вимагати платежу за векселем може лише той, хто володіє цим документом тримач (власник) векселя;

- при  порушенні термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест.

    Однак функціонування вексельного обігу  в Україні пов'язане з певними  труднощами. Причини тут різні, ось  наприклад:

брак  традиційних навичок у здійснені  розрахунків векселями;

ненасиченість ринку відповідною товарною масою;

неплатоспроможність та недисциплінованість багатьох господарських  організацій.

Вексель і вексельний обіг - головна форма реалізації кредитних відносин в умовах ринкової економіки, за допомогою якої оперативно, легко і необмежено надається комерційний кредит. Отриманий у розрахунок за наданий комерційний кредит фінансовий документ - вексель - з часом став основою зародження всіх інших видів цінних паперів і паперових грошей. Нині вексель є загальновживаною формою оперативних грошових розрахунків, привабливою і прибутковою формою цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку, нагромаджуються у фінансових компаніях і в підприємствах.

    Основні характеристики векселя полягають  у: 

1. Випускаються учасниками ділових угод як гарантійне безумовне боргове.
2. Термін використання обмежений вказаним строком покриття боргу, виписується як покриття кредиту
3. Приватна гарантія, забезпечена капіталом одного або групи учасників

      

      Особливістю векселю є його двояка природа, за якою вексель є одночасно цінним папером та документом виконавчого характеру. Саме це відрізняє його у сукупності від інших фінансових інструментів.

    Закон визначає два виду векселя: вексель простий (соло-вексель) і переказний (тратта).

    Обов’язкові реквізити переказного і простого векселів згідно з Женевською вексельною конвенцією 

Реквізити переказного векселя Реквізити простого векселя 1. Найменування “Вексель” 1. Найменування “Вексель” 2. Простий і нічим не зумовлений  наказ сплатити певну суму 2. Просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму 3. Найменування платника   4. Зазначення строку платежу 3. Зазначення строку платежу 5. Зазначення місця платежу 4. Зазначення місця платежу 6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж 5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж 7. Дата  і місце складання векселя 6. Дата і місце складання векселя 8. Підпис векселедавця 7. Підпис векселедавця

 

       Простий вексель слугує для оформлення відносин боргу за реалізовані в кредит товари (надані послуги), видані грошові кошти. В складанні простого векселя беруть участь дві особи: боржник і кредитор. Боржник (векселедатель) виписує вексель, в якому зобов’язується виплатити суму боргу у зазначений термін, підписує його і передає своєму кредитору (векселедержателю). 

    Коли  простий вексель є свідоцтвом боргу, що також дає його власнику можливість достроково вилучити капітал, переказний вексель (тратта) призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої.

    Як  правило, в складанні переказного векселя беруть участь три суб’єкти:

     
- кредитор (трасант,векселедатель) — особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж;

     
- боржник (трасат, платник) — особа, яка отримує наказ заплатити;

     
- ремітент (векселетримач, перший покупець векселя) — особа, на користь якої видано вексель. 

Хочу  зазначити також про обов,язкові та додаткові реквізити векселя, оскільки саме це надає чинності цьому документу.

До числа  обов‘язкових реквізитів векселя відносяться:

1. Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням векселедавця).
2. Вказівка дати укладання векселя.
3. Найменування платника (для перевідного векселя).
4. Вексельна мітка.
5. Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від свого імені (для простого векселя) сплатити.
6. Сума.
7. Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зроблений платіж.
8. Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий вексель підлягає оплаті за місцем складання, а перевідний – в місці, вказаному поруч з найменуванням платника).
9. Підпис векселедавця.

До числа  додаткових реквізитів векселя відносяться:

1. Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після пред'явлення).
2. Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайних векселях.
3. Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.
4. Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.
5. Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця проживання платника, для одержання платежу.
6. Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими.
7. Вказівка особи, окрім платника, у якого слід отримати платіж –доміціліат.
8. Вказівка посередника в акцепті або платежу.
9. Застереження ефективного платежу.
10. Відсоткове застереження.
11. Застереження векселедавця “не наказу”.
12. Застереження про нездійснення протесту.

За відсутності будь-якого реквізиту або при невідповідності його нормам, встановлених законом, документ позбавляється вексельної сили. Значною особливість векселя є вексельна мітка, тобто слово «Вексель» (слово «вексель», має бути включене в текст документа та написано на тій мові, на якій складений документ).

У багатьох країнах світу вексель став головною формою сучасних розрахунково-платіжних операцій. Це означає, що й нам, в Україні, потрібно якомога швидше усвідомити неефективність адміністративних важелів та широко використати економічні, провідним серед яких є вексель.

Предметом векселя є лише гроші. Будучи універсальним розрахунковим засобом, вексель прискорює виконання ділових угод, забезпечує отримання кредиту і належну взаємоузгоджену відстрочку платежів. Сьогодні в розвинутих країнах, за допомогою векселя здійснюється близько 90% товарних угод. Вексель упорядковує і регламентує ділові відносини між партнерами та зменшує ризик неплатежу.

В сучасних умовах в Україні вексель може допомогти швидко зменшити затоварювання певних видів продукції та вирішити інші проблеми формування стабільних ринкових відносин. Але для цього необхідно здійснити цілий комплекс скоординованих дій, що пов'язані з такими проблемами:

по-перше, із загальним усвідомленням економічно-правової суті та ролі векселя як надійного й доброякісного фінансового документа. Ступінь ризику, якому піддається кредитор, отримавши вексель за виконану поставку товару, є найменшим порівняно з усіма іншими формами розрахунків. Характер вексельних розрахунків дає змогу кредиторові визначати вірогідність кредитоздатності боржника і краще орієнтуватися у прийнятті рішень, а величину вказаної вексельної суми ставити у залежність від часу перебування векселя в обігу. Внаслідок цього вексель як строкове письмово оформлене боргове зобов'язання здатний ефективно працювати як засіб платежу і кредиту, гарантувати беззастережне повернення кредитованих сум;

по-друге, вексель є одним з найважливіших елементів демократичної системи господарського життя, що ґрунтується на принципах чесного бізнесу, взаємної довіри та економічної доцільності. Ось чому вексельному обігові властива багатоманітність форм, що відображають особливості розрахунків і видів отримання доходів у ринкових умовах;

по-третє, вексель є одним із найстаріших видів цінних паперів минулого і найкапіталізованішою формою розрахунків у майбутньому;

по-четверте, оформлення кредитних угод векселями спонукає боржника виважено ставитися до боргових зобов'язань, краще обґрунтовувати, брати чи не брати кредит, та вирішувати , чи доцільно використовувати інші джерела поповнення оборотних коштів;

по-п 'яте, вексель стимулює боржника якомога ефективніше використовувати кредитовані ресурси, забезпечувати такий їх господарський кругообіг, щоб своєчасно і цілком виконати всі взяті зобов'язання. В інших випадках для боржника неминучою є безпосередня матеріальна відповідальність аж до проголошення банкрутства;

по-шосте, навіть непередбачений випадок неплатоспроможності ділового партнера в умовах вексельного обігу спричиняє менш імовірні збитки, ніж розрахунки в інших формах. І це тому, що за наявності високорозвиненого вексельного законодавства і стабільної економіки ймовірність відповідальності за векселем лише одного індосанта як платника є дуже малою величиною.

Для законодавчого забезпечення вексельного обігу в Україні вже здійснено такі заходи:

• розроблено низку актів, які творять необхідне правове поле для функціонування векселя як інструмента реалізації фінансово-господарських відносин;

• унормовано порядок випуску та обігу векселів, що наближає застосування простих і переказних векселів в Україні до вимог і правил Женевської системи вексельного права;

• створено нормативно-законодавчу базу забезпечення гарантій швидкого і реального виконання вексельних зобов'язань;

• нарешті, прийнято Закон України "Про обіг векселів в Україні", який нормалізує правові відносини видачі та обігу векселів і виконання вексельних зобов'язань між суб'єктами господарювання впродовж усієї тривалості наданого кредиту.

Проте неврегульованими ще залишаються проблеми врахування індексу інфляції та мало зроблено для обмеження спроб недобросовісних боржників штучно відтягувати строки платежів. Невизначеними також є питання правового статусу державних підприємств, які перебувають у значній оперативно-господарській залежності від галузевих міністерств, та багато інших.

Застосування вексельного обігу, його складність та особливості правового регулювання потребують глибшого теоретичного обгрунтування і усвідомлення його ролі у специфічних умовах перехідної економіки України. Необхідна скоординована систематична діяльність державних законодавчих і виконавчих органів, комерційних структур, громадських асоціацій та освітніх закладів з метою розгортання загального економічного навчання. Глибоко з'ясувати основи вексельного обігу й вексельного права мають всі учасники господарського життя. Це тим більш важливо й тому, що Закон України "Про обіг векселів в Україні" передбачає надання векселездатності не лише юридичним особам, а й усім громадянам, котрі не обмежені у своїй правоздатності.