Умови, необхідні для створення валютної біржі

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту  України

Національний  технічний університет

«Харківський  політехнічний інститут»

Факультет інтегральної підготовки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з  курсу

«Гроші і  кредит»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав :

студент 2 курсу

групи ІПЗ-40 б

Однойко О.Є.

 

 

 Перевірила :

  доц. Котлярова А.В.

 

 

 

 

 

Харків  – 2011

ЗМІСТ

 

1. Емісія грошей, вилучення грошей з обігу…………………………….3
1. Поняття, сутність та види емісії………………………………..…3
2. Механізм проведення емісії…………………………………….....7
3. Вилучення грошей з обігу…………………………………………9
2. Умови, необхідні для створення валютної біржі……………………11

2.1 Міжнародна валютна система……………………………………11

2.2 Організаційно-правове забезпечення валютної біржі…………..14

2.3 Валютні біржі за кордоном……………………………………….20

3. Завдання 3……………………………………………………………...23
4. Завдання 4……………………………………………………………...24
5. Завдання 5……………………………………………………………...26

Список використаної літератури………………………………………..31

 

1 ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ, ВИЛУЧЕННЯ ГРОШЕЙ З ОБІГУ

 

 

1. Поняття, сутність та види емісії

У зв'язку з тим, що центральні банки – це головні органи грошово-кредитного регулювання та реалізації грошово-кредитної політики, основним завданням їхньої діяльності є забезпечення стабільності національної грошової одиниці [1, с. 73]. Тому національний банк будь-якої країни має набір функцій, що дозволяють досягти поставленої мети. Традиційно перед центральним банком ставиться п'ять основних задач, а саме бути:

- емісійним центром країни, тобто  користуватися монопольним правом  на випуск банкнот;

- банком банків, тобто виконувати  операції не з торгово-промисловою  клієнтурою, а переважно з банками  даної країни: зберігати касові  резерви, розмір яких встановлюється  законом, надавати їм кредити  (кредитор останньої інстанції), виконувати нагляд, підтримуючи  необхідний рівень стандартизації  і професіоналізму в національній  кредитній системі;

- банкіром уряду, для цього  він повинен підтримувати державні  економічні програми і розміщувати  державні цінні папери; надавати  кредити і виконувати розрахункові  операції для уряду, зберігати  офіційні золотовалютні резерви;

- головним розрахунковим центром  країни, виступаючи посередником  між іншими банками країни  для виконання безготівкових  розрахунків, що засновані на  заліку взаємних вимог и зобов'язань  (клірингів);

- органом регулювання економіки грошово-кредитними методами [2, с. 381].

Емісія банкнот – найстаріша та одна з найбільш важливих функцій  центрального банку. З розвитком  капіталізму вона суттєво змінилася: якщо на ранніх етапах становлення  кредитних систем комерційні банки  наряду з

центральними  виконували емісію банкнот, то у процесі  централізації банкнотної емісії в ряді найбільших комерційних банків і трансформації цих банків в центральні банки монополія на випуск банкнот закріпилася за одним банком – центральним [3, с.55]. Задача емісії – погасити державні витрати та наростити грошову масу для економіки. Різниця між номінальною вартістю емітованих паперових грошей і витрат емісії (затрати на спеціальний папір, типографічні затрати) формують емісійний дохід (сеньйораж), який представляє собою емісійний дохід держави.

Емісія викликає ріст грошової маси, а вилучення – її зменшення. Обидва процеси йдуть майже паралельно, як два різнонаправлених потоки різної інтенсивності. Як правило, емісія грошей перевищує їх вилучення, хоча в деякі, особливо невеликі інтервали часу, буває і навпаки. Сальдо (сума) емісійних операцій по випуску (емісія) і вилучення грошей з обігу – це емісійний результат [4, с. 29].

Грошова емісія – (від англ. issue, evission) випуск в обіг грошових знаків замість зношених та зіпсованих, що призводить до збільшення грошової маси в обігу; випуск в обіг додаткової кількості грошових знаків, що відповідає росту виробленої товарної маси (ВНП) чи рівню інфляції.

Поняття «випуск грошей» та «емісія» - нерівнозначні. Випуск грошей в оборот проходить постійно. Безготівкові гроші  випускаються в обіг, коли комерційні банки надають позики своїм клієнтам. Готівкові гроші випускають в  оборот, коли банки в процесі здійснення касових операцій видають їх клієнтам з операційних кас. Однак одночасно  клієнти погашають банківські позики і здають готівку в операційні каси банку. При цьому кількість  грошей в обігу може і не збільшуватися.

Під емісією ж  розуміють такий випуск грошей в  оборот, який призводить до загального збільшення грошової маси, що знаходиться  в обігу.

Емісійна система відповідно розглядається  як законодавчо встановлений порядок  випуску в обіг грошових знаків і  є складовою частиною грошової системи. Регулювання емісійної системи  забезпечується операціями на відкритому ринку, змінами норм обов'язкових резервів, процентних ставок та іншими інструментами грошово-кредитної політики [5].

Основні види емісії: готівкова та безготівкова. Під готівковою емісією розуміють випуск готівки в обіг, тобто надання центральним банком в економіку певної маси грошей. Під безготівковою визначають випуск безготівкових грошей у формі кредитних та депозитних.

Монопольне право на здійснення готівкової емісії має центральний  банк держави. Законодавчо емісійна монополія за ЦБ як представником  держави закріплена на Заході тільки стосовно банкнот і в деяких випадках монет.

На Заході готівковий оборот займає украй невелике місце навіть в  розрахунках населення - зазвичай менше 5 - 10%. Планування готівкового обороту відсутнє зважаючи на його безглуздя: гроші автоматично “продаються” банками через відділення центрального банку у міру появи попиту і не можуть використовуватися для покриття дефіциту державного бюджету. Тому монополія на банкнотну емісію не має на увазі її жорстокого контролю або зв'язку з макроекономічними показниками.

Емісія банкнот в принципі відрізняється  від випуску боргових зобов'язань  держави тільки тим, що банкноти - прості векселі до запитання - можуть використовуватися  як законний платіжний засіб і  по ним не треба платити відсоток. Оскільки сучасні гроші мають  кредитний характер, банківські рахунки  по суті мало чим відрізняються від  банкнот і є основними компонентами грошової маси в обігу.

Правильна організація  обороту готівкових коштів впливає  на розмір грошової маси, від неї  залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість  грошового обігу. Сфера використання готівкових грошей в народному господарстві обмежена в порівнянні з безготівковими розрахунками, і в основному їх використовує населення. Разом з тим кожне підприємство та організація без роботи з готівковою грошовою масою теж поки що обійтися не можуть: в першу чергу, це пов'язано з оплатою праці. Крім того, підприємства та організації самостійно можуть реалізовувати свою продукцію і послуги, отримуючи при цьому виручку готівкою. Також в межах встановлених законодавством сум вони можуть використовувати готівкові гроші в розрахунках між собою. Таким чином, в економіці формується готівково-грошовий обіг, який представляє собою розрахунки готівковими грошима. Оскільки емісійним центром країни є центральний банк, то він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому (касовому) обслуговуванню господарюючих суб'єктів.

Значну частину грошового обороту  складають платежі підприємств  за товари, роботи, послуги, які здійснюються безготівковим шляхом. Сукупність цих  платежів, що здійснюються без використання готівкових грошей, складає безготівковий  грошовий оборот.

Безготівкова емісія складає  особливу проблему. ЦБ не має в своєму розпорядженні ні формальної, ні фактичної монополії на таку емісію, і вона не рівнозначна коштам на рахунках комерційних банків в ЦБ. Банки тримають в ЦБ головним чином обов'язкові резерви, які від них вимагають власті в порядку грошово-кредитного регулювання, а у меншій мірі - засоби для клірингових розрахунків. Сума таких депозитів зазвичай не перевищує 30 - 50% балансу, а частіше має ще більш незначну вагу. Безготівкова емісія не здійснюється виключно центральним банком. Комерційні та інші банки можуть створювати грошову масу тими ж методами, що і центральний банк. Різниця лише в тому, що комерційні банки роблять це для розвитку своїх операцій, а центральний банк - при браку коштів для регулювання ліквідності банківської системи. Аналіз балансів центрального банку показує, що об'єм їх безготівкової емісії незначний в порівнянні з діяльністю інших банків.

Одним з видів безготівкової  емісії є кредитна емісія. Кредитна емісія — збільшення банком грошової маси країни за рахунок створення нових депозитів для тих клієнтів, які отримали від нього позики.

Основою кредитної емісії стало  усвідомлення банками того факту, що надмірні резерви не обов'язково зберігати  в своїх сейфах. Їх можна перетворювати  на гроші, всього лише домовившись з  позичальниками про те, що вони тепер  можуть брати з банку гроші  точно так, як і ті громадяни і  фірми, які колись дійсно внесли свої заощадження до цього банку. Іншими словами, надмірні резерви банк сам  перетворює для своїх позичальників  в депозити.

За рахунок  цих створених самим банком депозитів  можна купувати блага, як і за рахунок  готівки. Достатньо лише дати банку  вказівка сплатити ці блага за рахунок  отриманого кредиту. А раз банківські депозити позичальників придатні для  оплати покупок, то вони економічно нічим  не відрізняються від готівки.

Вибір держави  на користь безготівкової грошової емісії можна пояснити декількома факторами. По-перше безготівковий обіг дозволяє відслідковувати потоки грошових коштів, що рухаються у економіці. Це дуже важливо, адже наша країна здійснює широку політику державного регулювання економіки  і для її реалізації необхідно  слідкувати за масштабами та напрямками руху грошових коштів. Саме тому вибір  держави робиться на користь безготівкових  розрахунків. Також безготівкові розрахунки сприяють безперервному кругообороту коштів. Між готівково-грошовим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, та навпаки. Тому безготівковий платіжний оборот невід'ємний від обігу готівкових грошей і створює разом з ними єдиний грошовий оборот країни.

 

2. Механізм проведення емісії

Емісійні операції НБУ - форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в оборот. Вони є основними моментом системи регулювання наявно-грошового обороту, який включає два основні рівні організації: регламентацію касових операцій господарюючих суб'єктів. Для забезпечення оперативного рішення питань, пов'язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза оборотом.

Резервні фонди створюються  також при деяких філіалах комерційних  банків - як правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласне управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філіалів банків, при яких не відкриті резервні фонди ). Ця операція і означає емісію – випуск готівки в оборот. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із обороту. Ця операція, в відповідності з правилами касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних кас.

Емісія готівки здійснюється у  формі підкріплення операційних  кас комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник  управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у виді емісійних телеграм зміст яких відповідним чином  кодується. Воно дає право на переміщення  певної суми грошових знаків з резервних  фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей що зберігається в банку. Для отримання дозволу  керівник комерційного банку, у якого  в найближчі 2-3 дні з'являється  потреба в касовій готівці, повинен  звернутися до начальника управління НБУ.

При відсутності необхідної суми понадлімітних  залишків або недоліку засобів в  резервних фондах банків отримують  підкріплення з оборотних кас  управління НБУ.

Понадлімітні залишки грошей, що перевищують внутрішньомісячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозять апаратом інкасації НБУ.

Порядок здійснення емісійно-касової роботи в установах Національного банку  України визначений в «Інструкції  з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» від 7 липня 1994 р. та змін і доповнень до неї.

Для реалізації емісійної функції Національний банк України створює резервні фонди банкнот і монет у Центральному сховищі. Резервні фонди банкнот і монет перебувають у віданні виключно Національного банку України і можуть витрачатися або поповнюватися лише на підставі письмових розпоряджень Управління організації роботи з готівкою департаменту готівково-грошового обігу.