Экономика

   В теоріях західних економістів виділено як альтернативу дві концепції: інфляція попиту і інфляція витрат. Ці концепції розглядають різніпричини винекнення інфляції. 

        Інфляція попиту — порушення рівноваги між попитом і пропозицією з бокупопиту. Економіка може спробувати витратити більше, ніж вона може випускати; вона може прагнути досягати тої точки, яка знаходиться поза кривої виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей вигаданий попит збільшенням реального об’єму продукції, тому, що всі маючі в запасі ресурси, вже давно вичерпані. Тому цей надмірний попит призводить до зростання ціни на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту пояснюють фразою “Дуже багато грошей полює за дуже малою кількісью товара”.

        Інфляція може також  виникнути в результаті зміни витрат і пропозиції на ринку. В останні роки було декілька періодів, коли рівень цін виростав, не дивлячись на те, що сукупний попит не був вичерпаним. В нас були періоди, коли і обсяг продукції і зайнятість зменшувались з одночасним збільшенням загального рівня цін.Два основні джерела інфляції, які тісно пов’язані з ростом витрат — це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію. 

         Існує дві концепції  щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна. Прихильники першої концепції вбачають неминучість інфляції в процесі економічного зростання за умов наявності структурних “вузьких місць” в економиці. До таких “вузьких місць” вони відносять диспропорцію суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету. З точки зору прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси дає змогу інфляції виявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом.Щодо причин інфляції в країнах, що розвиваються, і пост комуністичних країнах, то тут головною причиною інфляції називають ціновий механізм, який за відсутьністю або не досконалості ринкових структур неминуче призводить до дефіцитів, незбалансованості та порушенням міжгалузевих пропорцій і пропорцій відтворення. В таких умовах зростання цін сприяє перерозподілу доходів із галузей споживчого комплексу на діяльність неефективних структур. Урбанізація та зростання доходів населення зумовлюють швидке збільшення попиту на продовольчі товари, які незадовільняються існуючими можливостями сільського господарства. Підвишення цін на продовольство неминуче призводить до компенсаційного З більшення грошових доходів, а далі — до зростання витрат і цін. Таким чином розкручується інфляційна спіраль.  

         Однією з причин інфляції є також характерне для  зазначених країн завишення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом. Це заважає зростанню експорту, призводить до збільшення негативного сальдо платіжного балансу і до зниження реальних державних доходів. Інфляція розвивається також у наслідок покриття дефіциту державного бюджету грошово-кредитною емісією.  

         Головними негативними  соціально-економічними наслідками інфляції є:перерозподіл доходів прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, нестабільність економічної інформації, падіння реальної процентної ставки.інфляція має цілий ряд наслідків у багатьох сферах суспільного життянасамперед у соціальних та економічних. 

         У соціальній сфері  інфляція створює передумови для  перерозподілу доходів поміж найманими працівниками та підприємями на користь останніх.Зростання товарних цін, як прояв інфляції, беспосередньо спричинює збільшення прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників,службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари зазростаючими цінами. 

   Інфляція  знецінює заощадження. Для тих, хто  зберігає гроші в готівковійтформі або в банку чи вкладає їх в облігації, кожне підвищення цінзменшує купівельну спроможність грошей. Банки захистять клієнтів від втрат, пов’язаних з інфляцією, лише в тому разі, коли встановлений ними процент по вкладах перевищуватиме рівень інфляції. 

   Інфляція  зменшує поточне споживання. Навіть якщо із підвищенням цін відбувається перегляд ставок зарплати, то поточне споживання зменшується, тому що, по-перше, ніколи не буває 100-процентних індексацій доходів; по-друге, перегляд ставок потребує часу, протягом

   якого ціни можуть зрости ще більше. 

   У наслідок інфляції поглиблюється майнова  нерівність. У структурі споживання є товари нееластичного попиту, обсяг споживання яких не може зменшитись із підвищенням цін. Якщо багатші прошарки суспільства переключають частину своїх заощаджень на збереження старої структури споживання, то бідніші змінюють цю структуру, скорочуючи споживання товарів еластичного попиту. Прикладом такої ситуації є зменшення споживання овочів і м’яса і збільшення — хліба та картоплі у період масового підвищення цін на продовольчі товари. 

   Інфляція  зменшує зацікавленність у продуктивній праці. Під час інфляції втрачається сенс кращої роботи, бо додаткові доходи поглинаються зростаючими цінами.  

   Другий  основний тип інфляції викликаний збільшенням  витрат, іноді називається інфляцією викликаною порушенням механізму пропозиціїВона є наслідком збільшення витрат виробництва, а отже і цін, які пов’язані з раптовим, непередбачуваним збільшенням ціни на сировину або витрат на енергію. Рухомим прикладом є значне підвищення ціни на імпортуєму нафту в 1973-1974 рр. і в 1979-1980 рр. Оскільки за цей час іни на енергію піднялись, збільшилися також витрати виробництва і транспортування всієї продукції в економіці. Це призвело до швидкого росту інфляції,викликаної збільшенням витрат. 

   Формування  Україною ринкових відносин, власної  державності з основною структурою проходить доволі важко і складно, супроводжуючись гострими валютно-фінансовими і загальноекономічними кризами. Вони посилюються під впливом свідомої інфляційної політики нав’язанної нам з-зовні та некритично сприйнятої українським Урядом. Сьогодні, як першочергові постають проблеми негайного введення жорсткої антиінфляційної політики,стабілізації становища, економічного пожвавлення, прискорення ефективного реформування (з одночасним збільшенням вмілого керування економічними процесами, подоланням товарного дефіциту, дефіцитів платіжного балансу і державного бюджету), а також становлення та розвитку валютно-фінансової та банківських систем держави. 

         Перетворення економіки  України на сучасну соціально орієнтовану ринкову модель з оптимальною структурою динамічного розвитку вимагає докорінної структурної перебудови, економічно ефективної приватизації господарських систем, зміни в цьому напрямі державної та господарської політики, здійснення конверсії та диверсифікації капіталу, активізування діяльності сучасних ринкових регуляторів його руху (включаючи, крім товарів і послуг, рух грошей і цінних паперів, робочої сили,інтеликтуального потенціалу тощо). 

   Але ж вихід з гострої кризи  не можливий без розробки і здійснення всебічно важливих стратегічних і тактичних програм і рішень на всіх рівнях ієрархії управління. Країну із 52 млн. населення, яка знаходиться в середині європейського континенту, можна порівняти з досить великим пароплавом, невміле керування яким здатне перекинути його і пустити на дно океану.Методи боротьби з інфляцією можуть бути як прямими так і непрямими. Частіше за все проявляється наступна закономірність — чим скрутніша ситуація, тим більш продуктивними є прямі методивпливу Уряду і Центрального банку на економіку і грошову масу. 

   Непрямі методи включають: 

   

• регулювання загальної маси грошей через управління “друкарським

   верстатом” 

   

• регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними

   центробанком 

   

• обов’язкові грошові резерви комерційних  банків

 
   

• операції  центрального банку на відкритому ринку цінних паперів

 

   Непрямі методи не можуть працювати  у нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої “ринковості”. Повноцінний ринок цінних паперів в тому числі ринок державних зобов’язань у нас відсутьній і відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу через купівлю-продаж цінних паперів. 

   Пряме регулювання купівельної спроможності грошової одиниці включає в

   себе  такі методи: 

   

• пряме регулювання  кредитів і їх розподіл державою

 
   

• державне  регулювання цін

 
   

• державне  регулювання обмежень заробітної плати

 
   

• державне  регулювання зовнішньої торгівлі і операцій з іноземним

   капіталом 

   

• державне  регулювання валютного курсу.

 

   В цілому, потрібно зазначити, що реально  у нашій країні на сьогоднішній день по-справжньому ефективним є лише прямі методи боротьби з інфляцією — регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулювання валютного курсу і зовнішньої політики. 

   Висновок. 

   Інфляція не виникає раптово,а розвивається поступово, як тривалий процес.Інфляція, як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автономного забезпечення сталості грошей. 

   Інфляція не завжди приносить шкоду (якщо це, звичайно, не гіперінфляція), а навіть в період інфляції можливо дещо збільшити свій власний капітал.. При постійному загальному обсязі продукції реальні доходи зростуть у тих, хто має фіксовані грошові прибутки. Кредитори виграють за рахунок дебіторів. А у власників заощаджень в результаті падіння ціни зросте купівельна спроможність їх заощаджень. Але неочікувана інфляція може призвести і до дуже значних збитків. У інфляції відсутня загальна суспільна свідомість, тому вона забирає у одних і віддає іншим, чи то багатим, чи бідним, чи молоді, чи літнім людям, чи здоровим, чи хворим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 
 

2. “Гроші  та кредит” — під кер. М. І. Савлуч. — К.: Либідь 1992

 

3. “Економіка” — П. Самуельсон — К..: Мысль

 

4. “Економіка” — С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шнолензі —  К. : 1994

 

5. “Економікс” — Кемпбел Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю — М. : Республіка

1992 

6. “Макроекономіка”  — за ред. А. Г. Савченка — К. : Либідь 1995.